WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Ізяслав - основні етапи розвитку - Курсова робота

Ізяслав - основні етапи розвитку - Курсова робота

У 1315 році після смерті Вітена, якому історія завдячує об'єднанням Руських і Литовських народів у боротьбі з лівонськими рицарями, великим князем литовським став його брат Гедимін (Гедимінас). Відважний і розумний князь Гедимін зміцнив свою державу не тільки завоюванням нових Руських земель, а й шляхом одруження своїх синів з дочками знатних князівських родів. Як відомо, Гедимін, ще за свого життя поділив Литовське князівство між своїми синами. Волинське і Луцьке князівство дісталося Любертові, від якого через сина Федора пішли князі Сангушки - останні власники Заславля. Отже є всі підстави припустити, що герб Ізяслава походить від родового герба князів Сангушків і знаходиться в прямому зв'язку з родовим гербом Гедимінів.

Разом з тим, окремі вітчизняні дждерела свідчать про те, що князі вищезгаданого литовського походять від Володимира Мономаха. Саме Гедимін не тільки володів руською вотчиною, але й походив від нащадків князя Ізяслава Володимировича, а значить знаходився в кровному родстві з рівноапостольним князем Володимиром. Все це, таким чином, ставить під деякий сумнів чисто литовське походження герба Ізяслава. Тим більше, що якби навіть рід Ізяслава Володимировича якимось чином і перервався, то земля якою володів Гедимі і його нащадки, все одно були і лишилися Руськими (Українськими). А так як у княжих гербах емблема вотчини князя була досить важливою і передавалась у спадок, то герби нащадків Гедиміна все одно б замикали собою ряд гербів руських дворянських родів, предки яких були спадковими вотчин Володимира Святославовича і Ярослава. [9, 91; 39, 43].

Загальний вигляд герба Ізяслава, особливо своєрідне зображення тризуба у вигляді міських воріт, завершених трьома баштами, свідчить про спадковість традицій української символіки з часів Володимира Святославовича. До речі, його мав на своїй печатці в першій половині ХІV ст. удільний князь Данило Дмитрович (за свідченням Максимовича, нащадок князів Туровських), від якого пішов рід князів Острозьких, що стали ХІV ст. володарями міста Ізяслава. До цього варто додати, що фігура триденса була характерна для гербів багатьох українських міст, зокрема, Львова, Станіслава, Остра, Лохвиці, Хотина, Житомира і ін.

Про місце походження Ізяславського герба, як бачимо, переконливо свідчать тризубоподібні міські ворота, адже зображення міських укріплень (міського муру, в'їзної вежі зі стрільницькими, ратуші, фортеці) - один із найпоширеніших мотивів гербів українських міст, характерний для всіх етапів їхнього існування. Передусім вони характеризували місто (давній "город") як надійно захищене велике поселення людей й уособлювали його самоврядування, незалежність і силу. В гербі Ізяслава закладена ця ж сама символічна суть. Єдине, що відрізняє архітектурний елемент даного герба від інших, це наявність княжих корон, що вінчають башні міських воріт. Очевидно вони символізували давню столицю волинських князів, якою був Ізяслав.

Як уже зазначено, для герба Ізяслава характерний червоний колір поля, що символізує хоробрість, мужність, безстрашність. Цю ж приблизно за змістом суть вкладено і в погонь, яка спочатку в гербах багатьох Гедимінових нащадків, використовувалась одна, а пізніше для означення відмінності кожного дворянського роду одного кореня до неї добавлялись іні елементи. Знак погонь передавався у спадок разом з володінням. В результаті дроблення родів, їх росту і розгалужень він приймав широку географію. Тому зображення знака "погонь" можна зустріти на гербах таких міст, як Могилів, Чериков, Мстиславль, що у Білорусії; Замосць, що в Польщі і, навіть у гербах Праги і Копенгагена, які не мали безпосереднього зв'язку з давнім русько-литовсько-польським державним об'єднанням. [9, 93-94].

Отже, на сьогодні досконало не вивчено питання про герб міста Ізяслава на Волині. Для цього розкрите широке поле для діяльності вчених, краєзнавців, геральдистів.

Згідно класифікації, розробленою українською історіографією, Заслав ХVІ-ХVІІ ст. відноситься до категорії малих міст, а щодо правового статусу до приватновласницьких. Володіли ними магнати Заславські.

Писемні джерела засвідчують, що в ХVІ-ХVІІ ст. у топографічному відношенні Заслав складався із замку, міста та передмість. Що стосується історико-архітектурного ансамблю замку відтворити поки, що важко, хоча і є такі відомості: Одна з найцікавіших архітектурних пам'яток Волині, репрезентує тиологічну групу палаців ХVІІІ ст., що формувалися на основі замкових комплексів. Пам'ятка архітектури республіканського значення (№758). Не обгрунтованим є включення до складу садибної пам'ятки місіонерського монастиря в складі костьолу та корпусу келій (№7584). Генетично розбудові палацу передував етап створення князями Заславськими нового Бастіонного Замку на правому боці Горині (1620-і - 1630-і роки) на теренах Нового міста, що було зумовлено занепадом старого замку Острозьких на лівому березі. Нові замкові укріплення оточували трапецієвидну територію з чотирма різновеликими бастіонами староіталійського, "вухастого" типу. Характер внутрішньої забудови замку в ХVІІ столітті не з'ясований, імовірно складалася з декількох невеликих споруд периметрального розташування, окремі з них могли вплинути на локалізацію палацових будівель. Не виключено, що автор замкових укріплень був відомий фортифікатор Гійом Левассер де Боплан. На жаль укріплення майже повністю втрачені. Власне палац, що зберігся в руїнах, будувався в середині ХVІІІ ст. за проектом та при безпосередньому керівництві італійського архітектора Павла Антоні Фонтана. Споруди палацу розташовано з врахуванням оборонного кордону замку та максимального просторового розкриття на стару, лівобережну частину міста. Бісектриса кута поміж фасадними площинами головного корпусу палацу та офіцини орієнтована на висотну домінанту Ізяслава - на парафіяльний костьол Яна Хрестителя. [32, 412].

В межах території знаходились також допоміжні споруди включно з господарською частиною біля північно-східного бастіону та з круглою альтанкою на північно-західному бастіоні. Зі сходу прилягав комплекс монастиря місіонерів, в тім його головна композиційна вісь не мала певної точки орієнтації по відношенню до палацового ансамблю. Виконана ними за першоджерелами графічна реконструкція відтворює ансамбль за станом на кінець ХVІІІ ст. [36, 27]

Що стосується відомостей про місто, то їх залишилось більше. У ХVI ст. Заслав було зведено згідно норм Магдебургського права. Його композиційним центром виступала площа-ринок. Як засвідчує тариф 1585 р. в місті числилося 15 ринкових будинків. Там же знаходилися ремісничі лавки, солодовня, храми. Від ринку відходили вулиці, які зосереджували 28 садиб. У передмісті, або у нижньому місті, числилося 54 халупи. На 1589 р. кількість будинків в Заславлі зросла до 98, в яких проживало понад 500 жителів. Після спустошень 1577 р. місто швидко відбудовувалось. Не випадково, що 1589 р. зустрічаємо терміни Старий і Новий Заслави. У 1635 р. лише в межах Нового Заслава функціонувало 18 кормч. Не менш їх було і наприкінці ХVІ ст., коли у 1589 р. Заслав сплатив чопового 240 флоринів. [36, 30].

У ХVІ-ХVІІ ст. Заслав виступає волосним центром Кременецького і Луцького повітів волинського воєводства. На 1583 р. у Заславській волості числилось 36 сіл, серед яких найбільшими були: Прилуки (10 димів), Топорова (18), Верховець (20) та ін. [1, 40].

Протягом ХVІ-ХVІІ ст. Заслав виступає і як важливий торгово-ремісничий центр не лише Волині, а й України в цілому. Через нього торговельні шляхи вели до Литви, Польщі, Молдовії, Туреччини. Перебування заславських купців на ярмарках документи зафіксували у Володимирі, Луцьку, Перемишлі, Острозі, Дубно, Брацлаві і т.д. У Заславі у ті часи функціонувала навіть митна корма. Незважаючи на те, що він був приватновласницьким містом, значна частина мита поступала й державі. Доречно зауважити, що на Волині тоді функціонували головні митні корми і такі, що їм підпорядковувалися. До перших відносилися Володимитрська, Луцька, Ковельська і Кременецька, а Заславська, Берестецька та інші їм "прислухали". Правда, це право не одноразово порушувалося власниками Заслава. Так сталося і у серпні 1533 р., коли заславський князь Кузьма Заславський зібрав мито, а потім затримав у Заславі купців, що прямували до Острога. Взнавши про цей випадок, Костянтин Острозький звернувся до Кузьми Заславського з вимогою не чинити такої сваволі. Оскільки такі випадки з боку Заславського протягом 1533 р. повторювалися неодноразово, то на цей раз острозький пожалівся навіть королю. [1, 42].

Loading...

 
 

Цікаве