WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Закінчення демократії в 1919-1939 рр. - Реферат

Закінчення демократії в 1919-1939 рр. - Реферат

галузі промисловості переживали занепад. Зовнішня торгівля так і не досягла довоєнного рівня.
На виборах до палати общин було обрано 258 консерваторі, 158 лібералів і 191 лейборист. Формування нового кабінету було доручено лейбористам, 23 січня 1924 р. лідер лейбористської партії Рамзей Макдональд сформував уряд. Але задовольнити потреби різних верств англійського суспільства лейбористам не вдалося, що викликало розчарування виборців. 9 жовтня 19245 р. Р.Макдональд подав у відставку . У грудні відбулися нові парламентські вибори, на яких перемогли консерватори. Вони отримали 413 місць. Лейбористам дісталось 151, а лібералам - 40. Консерватори були при владі досередини 1929 р.
Економічна криза та низький рівень життя населення зумовлювали посилення страйкового руху. Основною вимогою страйкарів була вимога ліквідувати безробіття.
Політика підприємців й нового консервативного уряду по відношенню до робітництва призвела до того, що 1926 р. став для Англії періодом найбільш масових робітничих виступів. Англійський уряд утворив королівську комісію на чолі з лібералом Гербертом Семюелом для вивчення становища у вугільній промисловості. Вона підготувала звіт, в якому відхилила вимоги робітників щодо націоналізації вугільної промисловості і визнала слушними вимоги власників шахт стосовно зниження заробітної плати. 1 травня 1926 р. власники шахт оголосили локаут.
Шахтарі відповіли страйком. Представники Генеральної ради розпочали переговори з прем'єр-міністром С.Болдуїном, сподіваючись досягти компромісу. У ніч на 4 травня 1926 р. розпочався загальний страйк. В якому взяло участь понад 5 млн. чол. Це був найбільший масовий виступ англійського робітництва за всю його історію.
12 травня 1926 р. Генеральна рада звернулася до страйкарів із закликом приступити до роботи, запевнивши їх, що уряд зобов'язується розв'язати конфлікт на користь шахтарів. Більшість робітників повірила Генеральній раді і припинила страйк.
Наступного дня кабінет міністрів заявив, що жодних зобов'язань перед Генеральною радою він не має. Страйк відновився і продовжувався 8 місяців. Його результати були невтішними: заробітна плата знизилась, а робочий день збільшився з 6 до 8 годин.
Значення страйку 1926 р. в Англії виходило далеко за національні межі. Голландські, бельгійські, німецькі моряки, солідаризуючись зі страйкуючими. Не випускали жодного англійського корабля зі своїх портів.
У 1927 р. уряд прийняв закон "Про промислові конфлікти ц профспілки" , за яким страйк, організований з метою тиску на уряд, оголошувався незаконним. На початку 1928 р. представники Генради і промислових кіл провели конференцію, учасники якої виступили за зміцнення конкурентоспроможності британської індустрії на світовому ринку. Цього можна було досягти за рахунок зниження цін на англійські товари і зменшення заробітної плати робітників. Така економічна політика увійшла в історію під назвою "мондизм".
Внаслідок світової економічної кризи обсяг промислового виробництва Англії скоротився на 15%. Найбільших втрат зазнали вугільна та металургійна промисловість. Обсяг англійської зовнішньої торгівлі скоротився вдвічі, безробіття у 1932 р. досягло 30-35%. Припинення обміну англійської валюти на золото зумовило швидке знецінення паперових грошей, вартість яких до кінця 1931 р. впала на 30% нижче золотого еквівалента.
Економічна криза спричинила розпад єдиної валютної системи Європи на ворожі валютні блоки. Найбільшим із них був "стерлінговий блок", створений Англією в 1931 р. Він об'єднував Британську імперію, декілька держав Європи, Азії і Латинської Америки з населенням понад 600 млн. чол.
З метою подолання кризи англійський уряд відмовився від принципу вільної торгівлі і перейшов до політики протекціонізму. Запроваджені у 1931 р. високі протекціоністські мита повинні були захистити внутрішній ринок Англії від напливу іноземних товарів і сприяти продажу продукції місцевого виробництва.
У травні 1929 р. на парламентських виборах знову перемогли лейбористи. За них віддали голоси 8,4 млн. виборців, забезпечивши лейбористам 287 місць у парламенті. У червні Р.Макдональд сформував другий лейбористський уряд.
Економічна політика його кабінету передбачала надання промисловим компаніям субсидій і пільгових кредитів, що стримувало спад виробництва. Новий закон про страхування (1930 р.) дещо поліпшив становище безробітних. Проте страйковий рух в Англії не припинявся і в роки правління лейбористського уряду. В 1930 р. відбулося 442 страйки в яких брало участь 300 тис. чол., а в 1931 р. страйкувало вже 500 тисяч чол.
1931 р. став найважчим для англійської економіки. Народ вимагав від уряду Р.Макдональда вжити рішучих заходів щодо пом'якшення і ліквідації кризи. Макдональд подав у відставку. 27 жовтня 1931 р. в Англії відбулися нові парламентські вибори, на яких перемогла національна коаліція.
Економічна політика уряду Р.Макдональда не користувалася популярність серед населення. У травні 1932 р. безробітні провели конференцію і збір підписав під петицією, в якій вимагали збільшення допомоги по безробіттю. А восени 1932 р. вони провели "голодний похід" на Лондон.
Криза позначилася і на зовнішньополітичному становищі Англії. Поглибилися протиріччя між Великобританією та ін. державами. Значно похитнулися англійські позиції в домініонах. У 1931 р. англійський парламент прийняв "Вестміністерський статут", який декларував юридичну рівноправність метрополії й домініонів, формально визнавав їх самостійність у сфері внутрішньої і зовнішньої політики.
Російсько-англійський договір 1930 р. стосовно надання радянському експортові режиму найбільшого сприяння у жовтні 1932 р. було денонсовано, а у квітні 1933 р. Англія наклала ембарго (заборону) на експорт із СРСР.
В європейській політиці Англія підтримувала Німеччину. Завдяки її зусиллям остаточно було знять питання про виплату Німеччиною репарації. У 1930 р. з ініціативи Англії і США була здійснена (на 5 років раніше встановленого Версальським мирним договором терміну - евакуація союзних військ із Рейнської зони.
В азійській політиці Великобританія орієнтувалася наЯпонію. Вона не протестувала проти воєнних дій Японії на півночі Китаю.
Зовнішня політика Англії значною мірою визначалася економічним станом держави. У 1934 р. обсяг англійської промисловості досяг рівня 1929 р., зростали темпи господарського розвитку. Дещо скоротилася кількість безробітних. Економічному пожвавленню, зміцненню англійських позицій на світовому ринку сприяли політика протекціонізму, заборону вивозу капіталу, підвищення ефективності виробництва, швидке відновлення основного капіталу. Англійський уряд вкладав кошти у нові галузі виробництва - автомобіле - і літакобудування, радіо індустрію, будівництво двигунів та ін.
У боротьбі Анг7лії за провідну роль у світі її серйозними конкурентами були США, Німеччина, Італія та Японія.
У листопаді 1935 р. в Англії відбулися останні перед другою світовою війною парламентські вибори. Партії, які підтримували уряд, втратили багатьох своїх прихильників. С.Болдуїн змінив Р.Мандональда на посаді прем'єр-міністра, ще напередодні виборів (у червні 1955 р.).
У 30-х роках широкого розмаху набув антифашистський рух. Проведений в Англії у Червні 1935 р. "плебісцит миру", в яку взяло участь 11 млн. чол., засвідчив що більшість англійців (понад 90%) виступають проти загрози війни, агресії фашистів в Іспанії, за
Loading...

 
 

Цікаве