WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Закінчення демократії в 1919-1939 рр. - Реферат

Закінчення демократії в 1919-1939 рр. - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Закінчення демократії
в 1919-1939 рр."
ПЛАН
1. Становище США після І світової війни.
2. Соціально-економічне та політичне життя Великобританії.
3. Франція у 1919-1939 рр.
США вступила в війну у квітні 1917 р., коли вона наближалася до закінчення. В Європі американська армія розпочала військові дії тільки у червні-липні 1918 р. Під час бойових операцій США втратила 130 тис. чоловік вбитими і близько 200 тис. пораненими. Більшість американського суспільства майже нічого не знала про криваві страхіття світових війн.
Закордонні капіталовкладення порівняно з довільним часом збільшилися у 6 разів.
США із боржника перетворились на найбагатшого кредитора. Промисловість зростала швидкими темпами. Особливо успішно працювала важка індустрія, яка обслуговувала військовій потреби. Значно збільшили виробництво автомобільна, гумова, хімічна, сталеливарна та інші галузі промисловості. Індустріальний розвиток характеризувався зосередженням найважливіших галузей промисловості у руках невеликої американської нації створювався важкою працею фермерів, яких у 1920 р. налічувалося майже 8 млн. чол., та зусиллями інших категорій трудящих, у тому числі й емігрантів.
Після закінчення війни президентом США до 1920 р. залишався Вудро Вільсон (12856-1924), яки обіймав цю посаду ще з 1912 р. Його політика була спрямована на зміцнення позицій американських фінансових кіл. У галузі зовнішньої політики США проводили експансіоністський курс у Латинській Америці, та на Далекому Сході. У квітні 1917 р. американський президент оголосив про вступ США у війну з наміром "врятувати світ для демократії". У січні 1918 р. президент проголосив "14 пунктів мирного врегулювання. Програма миру В.Вільсона передбачала зміцнення провідних позицій США у світовій торгівлі й політиці через посередництво Ліги Націй.
У роки війни демократична і республіканська партії підтримували В.Вільсона. Згодом ця одностайність була порушена. Деякі представники правлячих кіл (Т.Рузвельт, К.Лодж) висловлювалися за розширення зовнішньополітичної активності США, інші - за повернення США до політики ізоляціонізму, невтручання у справи Європи. На проміжних виборах проти В. Вільсона виступила досить сильна опозиція. Більшість опозиціонерів в обох палатах конгресу опинилася на боці республіканців, що ускладнювало проведення президентом його політики.
В.Вільсон був одним зі організаторів боротьби проти більшовицького режиму в Росії. У квітні 1918 р. збройні сили США спільно з військами Англії, Франції та Італії висадилися в Мурманську та Архангельську, а в серпні цього ж року американський корпус під командуванням генерала Гревса прибув на Далекий Схід. Однак невдовзі уряд США відмовився від політики збройного втручання у далекосхідні події. Натомість США збільшила матеріальну допомогу адміралу Колчаку, надали кредити Польщі, проводили активну дипломатичну роботу на Паризькій мирній конференції.
Проте далекосяжні плани США на цій конференції провалилися. На заваді намірам В.Вільсона стали Англія та Франція. У відповідь Конгрес США відмовився ратифікувати Версальський договір і США не вступили до Ліги Націй.
В економічній сфері США вели вперту боротьбу за світові ринки, що найбільше зачіпало інтереси Англії. Після війни ділові кола США скупили багато промислових і торгових підприємств у Німеччині, Австрії, Італії, Бельгії, Швейцарії та ін. Країнах Європи. Економічний і політичний тиск СГА посилювався також і на країни Центральної та Пд. Америки.
Найбільшою профспілковою організацією США була Американська федерація праці (АФП), керівники якої у червні 1918 р. висунули програму, що передбачала участь представників профспілок у народах керівництва підприємств.
Головним завданням, яке ставили перед собою американські профспілки у післявоєнний період, було розширенням громадських прав і поліпшення умов праці трудящих.
У серпні 1919 р. ліві соціалісти, прихильники Джана Ріда, утворили Комуністичну робітничу партію Америки, а у вересні виникла Комуністична партія Америки на чолі з Рубенбергом. У 1920 р. обидві партії, оголошені поза Законом, перейшли на нелегальне становище. У травні 1921 р. вони об'єдналися в єдину Комуністичну партію США, У цьому ж році комуністи створили легальну Робітничу партію, яку згодом перетворили на робітничу (комуністичну) партію США.
За президентства В.Вільсона відбулися численні судові процеси над комуністами.
Судові переслідування, судові процеси затягнулися на декілька років.
Загостр6ння соціальних проблем було викликане економічною кризою, що розпочалася у 1920 р. Промислове виробництво знизилось, кількість безробітних зросла, різко погіршилось становище фермерів.
У листопаді 1020 р. до влади прийшла республіканська партія. Президентом США став її представник Уоррен Гардінг.
Його уряд здійснив ряд заходів в інтересах промислових магнатів. Питання прийому і звільнення з роботи, поліпшення умов праці, заробітної плати вирішувалось без участі профспілок. Такі дії власників підприємств викликали хвилю протестів і страйків.
Великий попит у європейських державах на американські товари і кредити сприяв значному господарському піднесенню країни. Обсяг індустріального виробництва у 1923-1929 рр. Зріс на 20%. США випускали промило свої продукції більше, ніж Німеччина, Франція, Англія, Японія та Італія разом узяті.
Американські підприємці впроваджували у виробництво нову техніку й технологію, удосконалювали виробничі процеси.
Прискореними темпами йшла концентрація виробництва й капіталів. Зріс вивіз капіталів за межі США. Економічне зростання США у 20-х роках американці називали "ерою процвітання".
У 1923 р. за загадкових обставин помер президент Гардінг. Вищу державну посаду США посів віце-президент Каяв ін Кулідж, який продовжував політику свого попередника. На виборах 1924 р. він був обраний президентом на черговий строк (1925-1929).
Кулідж заохочував зовнішню торгівлю, надавав пільги корпораціям, що працювали на експорт, сприяв розвитку торгового флоту, проводив політику жорстокого протекціонізму.
На початку 30-х років американські капіталовкладення в Латинській Америці досягли 7,5 млрд. дол. Фінансові системи більшості латиноамериканських держав потрапили під безпосередній контроль США.
У 1928 р. в США відбулися президентські вибори, які проходили під знаком "проспериті" (процвітання) Америки. Новим президентом став республіканець Г.Гувер (1929-1933). Він висунув програму ліквідації злиднів. Проте далекосяжні задуми нового президента були приречені на провал, оскільки роки його правління співпали з найбільшою світовою економічною кризою. Восени 1929 р. на нью-йоркській біржі почалося стрімке падіння курсу акцій. За чотири роки депресії збанкрутував 5761 банк із загальною сумою вкладів 5 млрд. дол. Навесні 1933 р. всі банки США були закриті. Кризові явища поширилися на всі галузі економіки. До 1933 р. промислове виробництво у США порівняно з 1929 р.скоротилося на 46%. Занепадало аграрне виробництво.
Для виходу з кризової ситуації уряд США вживав невідкладних заходів. Зокрема, 8 млрд. Дол.. виділялося для капітального будівництва. № млрд. дол. Вклали у власні підприємства промисловці і залізничні монополії. Була створена національна кредитна корпорація. Однак усі державні регулюючі заходи не привели до помітної стабілізації соціально-економічного становища в країні.
Loading...

 
 

Цікаве