WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Хрестові походи - Курсова робота

Хрестові походи - Курсова робота

Велику кількість земельних володінь у Візантії отримала Венеція. Вона отримала частину Константинополя, Іонічні, Кикладські острова, о. Кріт, південно-західну частину Пелопоннесу, Галліполі. Венеціанський дож Енріко Дандоло, що зіграв найбільшу роль в завоюванні Візантії, офіційно іменувався "Владикою трьох осьмих Ромейської (тобто Візантійської) імперії".

"Латинські", тобто західноєвропейські, феодали нещадно грабували і експлуатували місцеве візантійське населення. Венеція захопила всю торгівлю в Константинополі, на Балканському півострові і на багатьох островах східної частини Середземного моря. Але деякі володіння Візантії продовжували зберігати свою незалежність. Серед них найсильнішою була грецька Нікейська імперія, що займала важливі в торговому відношенні пункти на західному побережжі Малої Азії. Залишалася незалежною частина імперії на півночі Малої Азії — Трапезундська імперія. На Балканському півострові залишався поза контролем Латинської імперії Епірський деспотат (князівство).

Спираючись на співчуття греків, що жили під ярмом латинян, імператор Нікейської імперії, найбільш значної з трьох незавойованих територій Візантії, Михайло VIII Палеолог в 1261 р. захопив Константинополь і прогнав звідти європейських феодалів. Так була відновлена Візантійська імперія. Але відновлена Візантія була вже ослабленою державою. Четвертий хрестовий похід покінчив з Візантією як з великою державою. Володіння її після відновлення обмежувалися лише незначною частиною Балканського півострова і вузькою смугою Малої Азії. Залежні від Візантії болгари звільнилися від візантійського ярма ще до четвертого хрестового походу — в 1186-1187 рр. Біля цього ж часу від Візантії відпали і сербські володіння.

Останні хрестові походи

Всіх хрестових походів налічується вісім. Але перші чотири були найважливішими. Останні чотири походи були і не такими багатолюдними, і не носили вже загальноєвропейського характеру. В них брали участь тільки окремі государі і окремі країни. П'ятий похід (1217-1221) цікавий тим, що його організатори намагалися як би здійснити первинний план учасників четвертого походу. Спочатку учасники п'ятого хрестового походу вели військові дії в Палестині, потім вони перенесли їх до Єгипту. Хрестоносці захопили в Єгипті р. Дамієтту, але потім в результаті невдач вимушені очистити захоплену ними частину долини Нилу. Велику роль в початковій стадії походу, коли військові дії відбувалися ще в Палестині, грав угорський король Андрій II.

Шостий похід (1228-1229) був походом на схід онука Фрідріха I Барбаросси — Фрідріха II Штауфена. Але і цього разу не було якихось широких військових операцій. Фрідріху II більше дипломатичним, ніж військовим, шляхом вдалося повернути Єрусалим і деякі інші міста. Але незабаром (в 1244 р.) Єрусалим був знову узятий турками і вже остаточно втрачений для християн.

Сьомий і восьмий хрестові походи робилися французьким королем Людовиком IX і пов'язані з прагненням французів зміцнити свій вплив в Північній Африці. В сьомому поході (1248-1254) Людовик IX також почав військові дії в Палестині, але потім повів повстання на Єгипет і знову невдало. Він сам потрапив в полон і повинен був сплатити за своє звільнення великий викуп. У восьмому поході Людовик зосередив свої зусилля на облозі м. Тунісу, яким хотів оволодіти, щоб отримати опорну базу для подальших операцій в Африці. Але за час облоги Тунісу у французькому таборі почалася чума і жертвою її серед багатьох інших став сам король. Це була остання крупна військова експедиція європейців, що ставила собі за мету захоплення мусульманських територій на Близькому Сході під прапором хрестоносного руху. Після цього походи на схід припинилися. Володіння хрестоносців одне за іншим скорочувалися і переходили до турків. В 1268 р. турками була узята Антіохія, в 1289 р. — Тріполі, в 1291 р. — Акра. Кіпр, що протримався довше за всі в руках хрестоносців, в другій половині XV ст. перейшов до венеціанців.

Значення хрестових походів

Хрестові походи як військові експедиції закінчилися повною невдачею. Заснувати міцну державу на Сході європейські феодали не змогли. Майже всі захоплені території їм довелося залишити. Лицарі покинули Схід. Ряд причин сприяв тому, що у європейських феодалів остигнуло бажання організувати нові хрестові походи. До кінця XIII ст. повністю змінилася політична обстановка в Європі. Національні держави, що створилися, почали вести одна з одною наполегливі і тривалі війни; лицарі знайшли застосування своєму військовому ремеслу в самій Європі. З іншого боку, у зв'язку із зростанням продуктивних сил і подальшим розвитком товарно-грошових відносин лицарі могли одержувати великі доходи від своїх селян, частина їх (наприклад, в Англії) прийнялася сама старанно займатися сільським господарством. Ближній Схід, навпаки, до цього часу був вже розграбований хрестоносцями і збіднів. Нашестя монголів в XIII ст. на Середню Азію погіршило ще більше положення країн Ближнього Сходу, утрудняючи торгові зв'язки з Індією і Китаєм. Таким чином, і Схід повинен був в очах західноєвропейських феодалів втратити колишню привабливу силу. Хрестові походи перестали бути для них принадним заходом.

Та все ж, не дивлячись на військову невдачу, значення хрестових походів для розвитку Західної Європи було вельми велике. Перш за все вони сприяли розвитку європейської торгівлі на Середземному морі. В результаті них була зруйнована монополія арабських і візантійських купців в близькосхідній торгівлі і встановлена гегемонія італійських, південнофранцузьких і східно-іспанських (каталонських) міст. Ці міста сталі тепер грати роль посередників між Сходом і Європою. Торгові зв'язки Західної Європи зі Сходом придбали за час хрестових походів регулярний характер. Левантійська торгівля, як її називали в Європі, стала органічною частиною економіки Західної Європи. Кількість товарів, що привозилися зі сходу на початку хрестових походів, помножилася в десятки разів в кінці них. Венеція і Генуя особливо далеко проникли в східну половину Середземного моря, аж до північночорноморського побережжя, де ними були засновані численні торгові факторії.

Хрестові походи сприяли ознайомленню європейців зі східною промисловою і сільськогосподарською технікою. Європейці засвоїли за цей час багато східних прийомів текстильного і металургійного виробництва, фарбувальної справи, парфумерії, приготування ліків, а також перенесли до Європи такі цінні сільськогосподарські культури, як гречка, шафран, рис тощо.

Схід мав великий вплив на європейців в побутовому відношенні. Лицарі засвоїли витончені східні манери, правила придворної ввічливості, почали більш ретельно доглядати за своїм тілом, обличчям, волоссям. Увійшли до моди ванни і комфортабельні лазні. В рицарських замках і міських будинках з'явилася нова захоплююча гра, занесена зі сходу, — шахи.

У європейців в результаті спілкування зі Сходом помітно розширився кругозір. Вони раніше і не підозрювали, що на Сході існують культурні народи. Почавши хрестові походи з ідеологією грубого релігійного фанатизму, багато західноєвропейських феодалів і купців, ознайомившись з життям Сходу, ставали більш терпимими до інших релігій. Порівнюючи свою християнську віру з мусульманською, європейці могли прийти до деяких критичних висновків щодо самої християнської релігії і особливо тієї ідеї теократизму, яку так прямолінійно проводило середньовічне папство якраз в епоху хрестових походів.

Але, кажучи про вплив хрестових походів на Західну Європу, не слід забувати, що культура Арабського Сходу проникала до Європи і окрім хрестових походів, іншими шляхами, зокрема через Іспанію. Іспанські араби, або маври, зі свого боку познайомили Західну Європу з рядом дуже важливих сторін арабської культури. Вплив Візантії позначався протягом всього середньовіччя через Італію, особливо через Венецію. З іншого боку, Західна Європа сама в процесі зростання своїх продуктивних сил в період XI-XIII ст. створювала нові суспільні, політичні і культурні форми, на розвиток яких хрестові походи могли мати лише непрямий вплив. Наприклад, звільнення селян від кріпосної залежності, розвиток централізованих держав, розквіт міст зобов'язані власному процесу історичного розвитку Європи. Хрестові походи могли лише прискорити розвиток цих найважливіших явищ в житті пізньосередньовічної Європи.

Список використаної літератури

  1. Всемирная история: Уч. для вузов/ Под ред. Г.Б.Поляка, А.Н.Марковой. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. – 496 с.

  2. Всесвітня історія: навч. посібник/ Б.М. Гончар, М.Ю. Козицький, В.М. Мордвінцев, А.Г. Слюсаренко. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Запоріжжя: Прем'єр, 1998. – 416 с.

  3. Великий довідник школяра: 5-11 класи. – Харків: ВД "Школа", 2003. – 872

  4. Всесвітня історія: У 3 кн. – К.: Либідь, 1999

  5. Всесвітня історія / П.П. Моціяка. — Ніжин: НДПУ ім. М. Гоголя, 2004. — 282с.

  6. Гайдуков Л. Ф., Копійка В. В., Крушинський В.Ю. Всесвітня історія . — К.: Либідь, 2000. — 254 с.

  7. Гісем О. В., Мартинюк О. О. Всесвітня історія. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2004. — 472с.

  8. Гончар Б.М., Козицький М. Ю., Мордвінцев В.М., Слюсаренко А.Г. Всесвітня історія . — К.: Знання, 2001. — 359 с.

  9. Даниленко В. М., Кокін С. А. Всесвітня історія : Хронологія основних подій. — К.: Либідь, 1997. — 264 с.

  10. Семенов В.Ф. История средних векав. – М. – 586 с.

  11. Энциклопедия для детей: Т.1. Всемирная история. – 4-е изд., испр. и перер./ Гл. ред. М. Аксенова. – М.: Аванта+, 1997. – 668 с.

Loading...

 
 

Цікаве