WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Праця про Петра Могилу - Курсова робота

Праця про Петра Могилу - Курсова робота

Панаіоті був учнем М. Сіріґоса і по цій лінії зацікавився " Іс-повіданням " і тому пізніше його видав 1667 р. З цього голляндського видання згодом появився румунський переклад 1691 p., a церковно-слов'янський переклад вийшов 1696 р. у Москві.

Паризький рукопис має 147 аркушів з двома текстами: ліворуч грецький переклад Сіріґоса. праворуч латинський текст, схвалений у Ясах, на підставі київської редакції, тільки з деякими поправками Сіріґоса. Цей же паризький рукопис мав правдоподібно послужити також для видання голляндського "Православного Ісповідання віри".

Не бувши згідним з поправками М. Сіріґоса, що їх він вніс до "Православного Ісповідання віри", П. Могила видав в 1645 р. польською мовою "Zebranie krotkiey nauki о artykulach wiary prawosiawno-katholickiey chrzesciaiiskiey..." (П І) і сучасною українською "Събрание короткой науки о артикулах вЪры православно-кафолической христианской..." (УП), або як звичайно називають це видання "Малий Катехизис". Зміст останнього мав би бути скороченим відповідником "Православного Ісповідання віри" прийнятого на Київському соборі 1640 р.

Деякі дослідники намагалися довести, що "Православне ісповідання віри" П.Могили мало антипротестантське джерело. Так румунський історик Н. Йорґа писав: "Константинопільський патріярх Партеній домовився з П. Могилою, щоб засудити кальвіністичні погляди, що були в "Ісповіданні ч Кирила Лукаріса..." 120). Цю тезу старалися удокумснтувати А. Мальві й М. Віллер, уважаючи, що: "Православне ісповідання було реакцією на непорозуміння, що його спричинили на греко-слов'янському Сході кальвінізм Кирила Лукаріса" 121).

З другого боку П. П. Панаітеску писав: "Це чудове ісповідання віри є не менш антикатолицьким, як антикальвіністичним. Одночасно католицька доктрина про "філіокве" і чистилище с майстерно спростована з доказами теологічними й історичними. Тут добре відчувається руку Могили, союзника протестантів і ворога католиків" 122). Такої ж думки були російські дослідники Малишевський і Нікіцький 123).

До цієї тези слід додати деякі дані про ставлення тогочасної католицької церкви до "Православного ісповідання віри". Ф. Паль публікує листи католицького місіонера П. Ліґарідіса до Конґреґації пропаґанди віри, який, перебуваючи у Константинополі, робив всі можливі заходи, щоб не допустити до ратифікації рішень Яськоґо собору, головне до затвердження "Ісповідання". Цей місіонер, який діяв з доручення Коні'реґації, уважав "Ісповідання" за твір у великій своїй частині фальшивий і єретичний..." 124}.

Ще інші історики уважали, то твір П. Могили с одночасно антикатолицький і антипротестантський. Румунський єпископ Мєлхіседек писав, що Могила "уложив у формі катехизису скорочений виклад догм Православної Церкви Сходу, догми, якими Православна Церква різниться від латинського Риму і від кальвіністичної й інших протестантських" 125). Сам Синод румунської автокефальної православної церкви у передмові до чергового видання "Православного ісповідання" румунською мовою 1899р. писав: "Цією книгою користувалися ієрархи нашої церкви, щоб зберегти своїх духовних синів від кальвіністичних і лютеранських блудів, які поширювалися тоді в сусідніх країнах за горами (Се-мигород, Угорщина — А. Ж.), як також щоб замовкли усі західники (католики — А. Ж.), які твердили, що Православна Церква Сходу не знає, в що вірить" 126).

Цісї думки є також деякі протестантські історики як Віндіш, який твердив, що "Православне ісповідання" — "є ясно звернене проти протестантських спроб патріярха К. Лукаріса, як також проти римського католицизму, які тут і там загрожували церкві греко-руській" 127).

На наш погляд, "Православне ісповідання " не було твором полемічним, тому воно не було звернене ні проти кого, його завданням було дати українській православній церкві справжню і одностайну науку "на підставі докладного вивчення Св. Письма" у формі катехизису.

В дальшому, різні історики сперечалися на тему інспірації при впорядкуванні "Ісповідання". Католики старалися доказати, що Могила брав за зразок латинські джерела, насамперед "Summa doctrinae Christianae" — П. Канізіуса 128). Так само Г. Фло-ровський уважав "Ісповідання" за "пристосування матеріялу і викладу латинського... тому воно скоріше має зв'язок з римо-католицькою літературою, як з духовним життям православія" 129).

Цей погляд Г. Флоровський поширив у своєму виступі на Першому конгресі православної теології, що відбувся 1936 р. в Атенах, на якому він сказав: "Він (Могила — А. Ж.) і його співробітники були явними і переконаними прихильниками Заходу. Але це західництво було по суті замаскованим латинством (католицизмом). Безперечно, що Могила боровся за правну незалежність Київської церкви і ставив опір унії. Але в нього не було ан-тиримського наставления на відтинку доктрини. Тому він так легко і довільно поводився з латинськими джерелами, він хотів знайти саме в них правдиве і неперекручене православіс... Всі пляни і заходи Могили були позначені боротьбою двох протилежних елементів — західніх і греко-слов'янських.

"У своєму потаємному католицизмі Могила не був самітнім... "Православне Ісповідання" було тільки своєрідним пристосуванням, адаптацією латинських матеріялів. У кожному випадку воно є більш пов'язане з тодішніми римо-католицькими писаннями, як з духовним життям православія..." 130).

Назагал росіяни недолюблювали Могилу за його тенденцію підтримувати зв'язки з Західньою Европою. Так А. В. Карташев, професор Духовної Академії в Парижі, пише:

"Сам Петро Могила, по духу свого виховання західник чистої води, визнаючи латинську богословську науку останнім досягненням, буз якого православіс приречене на безнадійну відсталість, не міг не бажати, шляхом доброї школи, дійти до безболісного, вільного примирення, а можливо і возз'єднання церков... Також і співробітники П. Могили по створенню Київської колегії, і Ісая Трофимович Козловський, і Сильвестр Косов, були пи-томцями римо-като.тшцької школи і викладали догматику, яка майже нічим не різнилася від латинства... З уваги й на грецьку відсталість в науці, вся ця група нових київських богословів з Петром Могилою на чолі, рішила створити катехизис православних догматів з тендопцісю відмежування від всякого протестантизму і з пгирим римо-католицьким забарвленням в багатьох подробицях. Так народилася на світ віроісповідна книга "Православне ісповідання". На київському соборі... було немало заперечень проти запропонованих формулювань, засвоєних з латинських шкіл : наука про чистилище, креаційна теорія людських душ, момент перетворення євхаристичних дарів. Латинську точку погляду явно і гаряче обороняв митр. П. Могила. Через своє латино-римєьке формулювання і тлумачення церковних догматів, Петро Могила прагнув остаточно відкинути протестантське, кальві-ністичне розуміння догматів... " 131).

Значно правдоподібнішим є погляд румунського архимандрита Теофіла Йонеску, що в 1944 р. захистив докторську тезу на тему "Життя і творчість Петра Могили", який уважав:

" Немає ніякого сумніву, що Могила знав найелавніших латинських авторів, а саме Св. Августина і Св. Тому Аквінського... Але в "Ісповіданні" немас сліду ні цих двох авторів, ні багатьох інших. Проте всі критики є однозгідні в тому, що Могила прямував за пляном і брав ідеї римо-католиків там, де вони не заторкували православну доктрину... Вплив римо-католицький мав би бути в пляні (твору), у виразах і навіть в ідеях, але ніхто не може принести уточнення про авторів, з яких Могила мав би брати надхнення... Без того, щоб заперечувати цей вплив... не можна замикати очей на джерела, цитовані Могилою, і шукати інших лише тему, шо між "Православним ісповіданням" і минулим ніякий інший православний твір так досконало не визначував принципів віри" 132).

На наш погляд, твір типу катехизису не може бути цілковито оригінальним; Могила, використавши загальні першоджерела про віронауку та ознайомившись з всіма попередніми працями аналогічного характеру склав твір, який став основою для всього православного світу, який протривав понад три століття і донині залишасться найкращим катехизисом для всіх православних.

Пригляньмося тепер, наскільки Могила допустив догматичні зближення з католицькою церквою у своєму "Ісповіданні"?

Мальві-Віллер, зробивши докладну аналізу цього твору, вважають, що "Могила скоріше намагався зменшити, ніж збільшувати число розбіжностей між латинською і греко-слов'янською церквами. Це видно особливо при освяченні Євхаристії, де він не хотів уступити намаганням Мелетія Сіріґоса, який увів доктри-нальні поправки до " Ісповідання ". Узгіднюючу тенденцію Могили видно ще у таких випадках :

Loading...

 
 

Цікаве