WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Праця про Петра Могилу - Курсова робота

Праця про Петра Могилу - Курсова робота

На думку о. А. Г. Великого "Модус" загального порозуміння, виготовлений православними, зустрічається в римських документах щойно 1647-1648 року 86).

У цьому проекті є чимало спільного із змістом двох інших документів, які є зв'язані з ім'ям митрополита Петра Могили, але є також і відмінності. Тому проаналізуємо докладніше ці два документи.

Насамперед слід визначити походження документів, призадуматися над їхніми авторами. Це надзвичайно скомплікована, а одночасно контроверсійна проблема, що до неї ряд дослідників відстоювали різні погляди.

Йде мова про анонімні унійні проекти, знайдені в томі 338 документів Архіву Конгрегації Пропаганди Віри у Римі, у фонді Lettere antiche, що їх мав привезти о.Валеріян Маньо на початку 1645 р. до Риму, і які опублікував Е. Шмурло у своїй праці "Le Saint Siege et l'Orient orthodoxe Russe 1609-1654" (Римська курія на Руському православному Сході в 1609-1654) як документ ч. 93 під заголовком "Memoire du metropolite Pierre Mohila" 87) і документ ч, 94, відома "Sententia cuiusdam nobilis poloni graecae religionis", під назвою "Memoire du palatin Adam Kisel" 88). Перший документ знайдений у 5 копіях по різних римських бібліотеках 89).

Е. Шмурло уважав, що "записка митр. Могили, укладена польською мовою і, правдоподібно, перекладена на латинську чи італійську мову тим же о. Валеріяном, дійшла до нас в переказі, по-італійському, секретаря Пропаганди Франціска Інґолі. На авторство Петра Могили вказує, крім Інґолі, також і о. Валеріян у своєму листі до кардинала-префекта з 29. 1. 1645 р. 90). Щодо другого документу — "Думка одного польського шляхтича грецької релігії" — він анонімний і " авторство чернігівського каштеляна Адама Киселя покищо тільки наше припущення. Підтвердження для нашого припущення ми знаходимо, між іншим, у повній одностайності поглядів "Думки-Сентенції" на примат папи з відомим "Ісповіданням", яке Кисіль втягнув в нотаріяльний акт, укладений ним в 1643 р. (дивись у С. Голубева, цит. твір, т. II, стор. 235}. Записка (Сентенція) була реферована на засіданні Конгрегації 16. 3. 1645 р. і визнана там, як "Compenclio Scripture", що вказує на те, що це не первісна редакція, а, правдоподібно також своєрідний переказ, подібно до записки II. Могили... По змісту вона згідна з запискою митр. Могили, з тією тільки різницею, що автор, бувши людиною світською, переважно задумується над світськими і при тому чисто практичними аспектами справи" 91).

Пізніші дослідники, як М. Андрусяк 92), А. Амман 93), І. Власовський 94) притримувалися припущення Е. Шмурла, з тим лише, що І. Власовський ставиться до авторства з великим застереженням; він пише: "Митрополит Петро Могила, людина високоосвічена й життєво досвідчена, напевно не міг так нелогічно мислити, як представлено у Інґолі (зокрема щодо примату папського в Церкві) і так наївно думати про переведення унії через сеймики (шляхетські), з'їзд і сейм, після всієї піввікової боротьби з унією І напередодні найбільшого козацького повстання Богдана Хмельницького" 95).

Слід звернути увагу, що й католицькі дослідники притримуються тез Е. Шмурла про авторство згаданих двох унійних проектів та про " Modus concordiae ", про що свідчить розвідка Мирослава Марусина: "Blick auf die Unionsbestrebungen in der Ukrainischen Kirche der I Haelfte des 17 Jhrts"96). Документ

"Sententia" був відомий і попереднім дослідникам, як наприклад, Ю. Пелешеві, який тільки згадував про нього ; " Mit dies beziiglichen Antragen (від короля Володислава IV — А. Ж.) und mit einer von einem rulhenischen Edelmann verfassten Sennit von der allgemeinen Union der Ruthenen mit Apostoliseher Stuhle, worin die Art und Weise, sowie die Bedingungen dieser Union bespro-chen waren '' 97). Також С. Голубев зазначуе що : " по всій правдоподібності (походив) від уніятського митрополита Антонія Се-ляви" 98).

Нову теорію про авторство цих документів висунув А. Г. Великий, ЧСВВт у своїй доповіді, виголошеній 16 вересня 1952 р. на науковій конференції НТШ у Сарселі99), яка згодом була опублікована у статті " Анонімний проект Петра Могили по з'сдинен-ню Української Церкви 1645 р." 100), яка своєю логічною дедукцією виглядає найправдоподібнішою, тому й над нею зупинимося докладніше.

Докладно проаналізувавши обидва документи, А. Великий твердить : "Аналіза ця показала повну тотожність головних і побічних точок змісту, подібність вислову їх та термінологічні схожості, настільки можна говорити про такі при повнім тексті та його коротенькому резюме, приготованому для практичних цілей іншою людиною, з західньою ментальністю..." 101).

Значить, перший документ це тільки резюме "Sententia".

Переходячи до авторства "резюме" і "Сентенції", А. Великий зіставляє початок "резюме", де сказано: "...польський король прислав сюди о. Валеріяна, капуцина, з удостовірюючими листами до Свящ. Конгрегації Поширення Віри, а цей отець пред'явив письмо нез'єдиненого митрополита Руси, людини вченої, та добре настроєної до Римського Престолу... та настоює, щоб розглянути це письмо, і або схвалити, або поправити, бо цей митрополит не хоче починати переговорів у такій великій і тяжкій справі, поки не матиме з Риму вказівок, що виглядатимуть відповідні й здійснимі" 102), з листом о. Валеріяна з 28. 1. 1645 р. до кардинала-префекта Конґреґації (дивись Е. Шмурло, цит. твір II, стор. 156-157), де повторюсться : " мало що маю сказати щодо доданого польською мовою листа митрополита київського...; найперше, що чекають від Його Святости і Свящ. Конґреґації — це вказівок, чи зміст... апробується, чи щось треба додати чи відняти..." 103).

Згідно з цим А. Великий робить дедукцію, що лист Київського митрополита було віддано до перекладу на латинську чи італійську мову, і за тодішньою практикою "з нього зроблене коротке резюме італійською мовою, яке розіслано до учасників найближчого засідання в цій справі". Цим і пояснюється, чому із припущеного резюме знайшлось аж 5 примірників.

У Протоколі засідання Конгрегації, що відбулося 16. 3. 1645 p., занотовано: "На ньому найперше прочитано вірчі листи, дані польським королем для о. Валеріяна, капуцина, та резюме письма під заголовком "Думка одного польського шляхтича грецької релігії", в якому говориться про загальне з'єднання всіх українців (тексті: "русинів") з Апостольським Престолом, про спосіб цього з'єднання та вкінці про умови, на яких цс поєднання було б побажане..." 104).

На основі поданих фактів А. Великий приходить до таких висновків: "1) автором письма, з якого зроблено римське резюме — є православний митрополит київський; 2) заголовок письма, з якого зроблено це резюме, звучить: " думка одного шляхтича і т. д.". Отже цей митрополит є автором письма, під заголовком "думка одного польського шляхтича грецької релігії"... Значить дискутований на засіданні Конгрегації проект був ділом П. Могили " 105).

В дальшому дослідник намагається пояснити, чому П. Могила писав анонімно, а саме, що лист не мав офіційного характеру а тільки зондуючий, та з обережности... А. Великий доповнює свою гіпотезу про авторство тим, що вважає, що й Адам Кисіль відповів на листа Папи з 3. 11. 1643 р. а саме : " одержавши послання Папи, вони, порозумівшись, виготовили спільний проект та, мабуть, за спільною згодою вжили згаданого аноніма... 106). Значить авторами "Думки одного польського шляхтича грецької релігії", на думку А. Великого, були П. Могила і А. Кисіль.

Не зважаючи на відважні роздумування А. Великого, до віднайдення додаткових даних, треба уважати цю тезу найправдопо-дібнішою. Іншими словами, вона й не дуже далека і від поглядів попередніх дослідників, бо всі згідні, що обидва документи близькі своїм змістом та що до нього безпосередний стосунок мав митрополит Петро Могила.

Після цих вступних завваг, пригляньмося до самих проектів. Насамперед резюме — Compendio del negotio dell' unione de Rutheni univer.sale — зроблене секретарем Конґреґації Пропаганди Віри Ф. Інґолі, і яке визначається своєю систематичністю, ясністю і фаховістю.

В цьому резюме, чи як інші називають "Записці Могили", ставляться три важливі питання : 1) віроісповідні різниці між Східньою і Західнього церквами, 2) умови з'єднання церков і 3) засоби до їх з'єднання.

1) Різниці між Східньою і Західньою церквами не є суттєвими, а більш словесними: це стосується пояснення про походження Св. Духа, у визнаванні оплаток, чистилища, в почитанні святих і інші, в яких порозуміння цілком можливе; православна церква також визнає існування місця, де душі умерших змивають з себе свої гріхи, а щодо восьмого члена Символу Віри вся різниця тільки в прийменнику "a Filio" чи "Per Filium" — чи походить Дух Святий від Сина, чи через Сина, так що дана вставка в Символі не повинна являти собою труднощів.

Головне це примат папи. Розходження в цьому питанні набрало такої форми, що стали думати, що замирення можливе лише при умові, коли одна із сторін уступить другій. Але це рішуче неможливо здійснити : обидві церкви походять з двох цілком протилежних основ (засад), змінити ці засади значило б підрізати в корені фундаменти, позбавити всякої життєздатности самі церкви. Східня церква ґрунтується на роздільності патріярхатів (на соборності), і цей принцип треба обов'язково зберегти, навіть, признавши примат папи. Підставою Західньої церкви є ідея єдности верховного пастиря і пастви, та бачити в Петрі голову апостолів. Цієї засади не відкидають, однак і православні, вказівки на що знайдуться в їх молитовних пісноспівах; в такому ж дусі висловлювались і Отці церкви.

Loading...

 
 

Цікаве