WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Праця про Петра Могилу - Курсова робота

Праця про Петра Могилу - Курсова робота

"Referendum est Sanctissimo Domino Nostro quod Mohila metropolita Kioviensis schismaticus, est intrinsece inelinatus ad unio-nem, et libentissime vellet illam una hora videre, sed propter metum Kosachorum (quod tamen minus est) non audet aperte, sed magis propter nobilitatem, quae nobilitas per media postquam macerabi-tur, in schismate, certo certius metropolita aderil et non contradicet. Hoc idem referendum est, de Puzyna episcopo Luceoriensi schisma-tico, qui non tantum intrinsece sed publice laudat valde unio-nem" 55).

Як доказ симпатій Могили до Риму подавалося справу книжки "Антопологію" — Геласія Дипліца (1632 p.), яку засудив Могила за її напади на католицьку віру і навіть заборонив її вживати духовенству і мирянам. Однак при всій своїй симпатії до унії, за словами Санґушка і Дамаскина, Могила повинен діяти таємно, боячись виступу козаків, а особливо — ховаючись перед шляхтою.

Отець Дамаскин вів у Римі переговори у великій таємниці : навіть в Конґреґації Пропаганди Віри про пляни Санґушка було реферовано (11. 2. 1636) після офіційного засідання, без внесень до протоколу. Папа призначив комісію з трьох кардиналів, яка мала займатися пропозиціями Санґушка, зобов'язуючи її до суворої таємниці. Ця комісія рішила написати бреве тільки до волинського воєводи, не входячи в прямий контакт з київським митрополитом і луцьким єпископом, а обмежуючись тільки звичайною похвалою на їх адресу в бреве на ім'я Санґушка з 10. 7. 1636., дякуючи цьому, що " він разом з возлюбленими братами — Петром Могилою, митрополитом русинів, і Атанасієм, єпископом луцьким, турбується про з'еднання всіх русинів з римським престолом на основі Фльорснтійського собору" 56).

О. Дамаскину було доручено вияснити Санґушкові, що участь короля в цих заходах потрібна, але його треба повідомити щойно тоді, коли буде певність щодо успіху акції. Тим часом окремою інструкцією з 11. 4. 1636 доручено нунцію Польщі Філонарді вступити в контакт з Санґушком, провірити правдивість інформації воєводи і тільки згодом поінформувати короля 57). Однак про проект Санґушка і ужиті заходи Ватикану король довідався скоріше, ніж про це повідомлено нунція і Володислав перший повідомив Філонарді.

Заохочений ініціятивою волинського восводи, король Володислав IV перебрав її і звернувся окремим універсалом 31. 8. 1636 р. до уніятеького митр. Й. Рурського, а 5. 9. 1636 до митр. Петра Могили, пропонуючи православним і уніятам порозумітися між собою і вибрати собі патріярха, на зразок московського. До православних ісрархів Володислав IV писав :

" Ми бажаємо, щоб перед початком наступного сейму ви увійшли в зносини зі всіми братствами і разом з ними пошукали способів, при помочі яких між вами обома сторонами — православних і уніятів — могло б наступити єднання і тривка згода, а доки ви не погодитесь між собою добровільно вірними засобами, кожна сторона не турбуватиме другої. Знасмо, що основним питанням між вами (православними й уніятами) буде питання послуху, яке ви, православні, виявляєте константинопольському патріархові; але, коли розсудите, що діялось і діється тепер з тією столицею, то ви легко зрозумієте, що не порушуючи прав патріярхату, ви можете, за прикладом Москви й інших держав мати у себе вдома те, за чим ви звертаєтесь закордон. Довершіть же діло, любе Богові, корисне Речіпосполитій, потрібне руському народові, особливо тому, що вас об'єднає, і було незабутнє для нас..." 58).

Хоч прямо Володислав не заявляв, однак "ледве чи підлягає сумніву, що кандидатом на патріярха був намічений королем, а також латино-уніятською партією, Петро Могила... Зрозуміло, що пропонуючи Могилі патріярший сан, Володислав IV і латино-уніятська партія мали на меті заручитися його співпрацею, як най-видатнішого і своїм положенням, і впливом, основаних на великих заслугах перед руським народом, представника православної церкви" 59). Про це згадує і К. Сакович у своїй "Перспективі" з 1642 p.; також Львівський літопис подає коротку згадку, що Могила має стати першим " руським патріярхом" 60). Скориставшись з чуток про намічену кандидатуру Могили на патріярха, колишній митрополит І. Копинський використав цю нагоду, щоб ширити фальшиві відомості про свого суперника: "Митрополит П. Могила відпав від християнської віри, а від папи одержав благословення в патріярхи після присяги королеві, панам і арцибіскупам..." 61). Ці провокаційні чутки спричинили те, що в 1638 р. багато ченців з Лівобережжя втікали на Московщину.

Митрополит Петро Могила, виконуючи волю короля, до якого мав почуття вдячности за коректне ставлення до православних, вислав 26. 10. 1636 р. грамоту до своєї пастви, в якій закликав до релігійного примирення з уніятами і радив всебічно обдумати справу примирення, а одночасно наказував, щоб на найближчий сейм послами були вибрані люди найбільш відомі ревністю до православної віри 62). Відомо, однак, що сейм з січня 1637 р., на якому були намічені переговори між уніятами і православними, був "зірваний" через розходження послів у справі патріярхату. Причина полягала в тому, що конгрегація Пропаґанди під впливом конґреґації Сан-Офіціо дала неґативні відповідь в справі патріярхату, мотивуючи таке наставлення фактом, що Рим не бажає відштовхнути від себе грецьку церкву, а користаючись з труднощів в Константинополі, сподівався там покращати свої позиції 63). Конґреґація вислала до нунція Філонарді листа з 20 грудня 1636 р., в якому наказувала: "Обов'язково притримуватися інструкції з 6. 7. 1629 р. " 64}. А ця Інструкція забороняла дискусію в справі догм і вимагала ще перед спільним собором повного підпорядкування православних католицькій церкві. В наслідок всіх цих заходів, хоч православні на сеймі 1637 р. виявили багато доброї волі, питання унії навіть не було поставлене на порядок денний і тим самим раз на завжди були закінчені заходи в справі спільного патріярхату для українців.

Впродовж: 1638 р., у Ватикані кілька разів ставилося питання "універсальної унії" в наслідок домагання короля на дозвіл на спільний собор православних з уніятами, однак відповідь була негативна. Це саме повторилося в 1640 p., коли доручення з 25. 8. 1640 з Риму вказувало, що слід " точно триматися вказівок нунція і давати повну віру його словам" 65). Ці переговори відбувалися тільки на верхах між королем, Ватиканом і нунцієм, але в них українська церква участи не брала.

Більшість дослідників 66) приписують цьому періодові (1636 р). появу проекту замирення: "Modus concordiae generalis a parte desinutorum conceptus", однак, згідно з думкою Е. Шмурло (цит. твір, стор. 108-111), ми уважаємо, що цей документ стосується наступного періоду, де про нього й буде мова.

Вище подані факти мають в собі багато неясного, містять Суперечливі погляди, тому необхідно провести їхню докладну аналізу.

Заходи Санґушка-Дамаскина найкраще простудіював Е. Шмурло. довгі роки працюючи в архівах Конгрегації Пропаґанди Віри у Римі як делегат Академії Наук у Петербурзі. У згаданій вже його праці, він опублікував 16 документів (чч. 65-80), в яких крім листів та інструкцій кн. Сангушка і Дамаскина, є протоколи з засідань Конґреґації, її інструкції до нунція Філонарді та листи кардиналів А. Барберіні, Інґолі тощо. У всіх цих документах дуже часто згадується про митр. Могилу, про його прихильність до унії, включно з тим, що православного митрополита називають "потаємним уніятом" :

"Petrus Mohila metropolita Kioviensis, in publico est schismati-cus, sed occulte est unitus et libentissime desiderat unionem et vel-let illam in uno instanti videre, sed propter Kozakos (de quibus minus est) et nobilitatem aperte non audet..." 67). Відповідь на всі ці нічим не обгрунтовані заяви подас сам Е. Шмурло. Аналізуючи домагання Дамаскина. щоб Конґреґація вислала в неофіційній формі листи також до Могили і Пузини, які (листи) мали " заторкнути обох до глибини душі і що тоді і митрополит і єпископ будуть готові кров проливати за діло унії" 68) але Курія завагалась, уважаючи пропозиції Дамаскина за надто відважні й листів не написала. Шмурло виправдус поведінку Конґреґації: "Попри все лист Санґушка і пояснення Дамаскина своїми протилежностями скоріше затемнювали, ніж роз'яснювали, створюючи вагання, а навіть сумнів. Курію запевняли, начебто до голосу Могили й Пузини прислухається майже вся руська шляхта, що єпископ луцький міг відкрито проповідувати унію, що "вся схизматична шляхта і духовенство " настоювали на поїздці Санґушка до Риму, а в той же час і воєвода і митрополит з єпископом бажають дотримання суворої таємниці, мотивуючи головним чином побоюванням протидії зі сторони самої шляхти, але не тільки її одної, але також і козацтва..." 69).

Так само згаданий автор вносить правильні поправки щодо приписаного Санґушком і Дамаскином "уніятства" Петра Могили, він пише :

Loading...

 
 

Цікаве