WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Праця про Петра Могилу - Курсова робота

Праця про Петра Могилу - Курсова робота

Щоб підготовити прилюдну думку до унійної акції, Смотрицький у своїх листах пускав поголоски про тенденцію уніятів відірватися від Риму та їхню готовість з'єднатися наново з православними, як також про заходи короля для утворення спільного патріярхату 14).

Довідавшись про ці укійні заходи, архиєп. Ісая Копинський розписав листи до православних, в яких остерігав їх перед Борецьким і Смотрицьким, що нанесло немало шкоди українському митрополитові. Однак і ці заходи не припинили розпочатої акції зближення церков.

Паралельно з підготовкою ієрархії, також у польському сеймі (листопад 1627 р.) велися переговори між уніятами й православними, на яких обидві сторони наближувалися до узгіднення, головне завдяки умілій роботі волинського депутата Л. Древинсько-го 15).

В лютому 1628 р., у своїй подорожі до Перемишля, Петро Могила склав візиту Смотрицькому у Дермані, де порушив справу чергового собору української ієрархії. Ось як характеризує М.

Смотрицький у своему звідомленні до митрополита Й. Рутського погляди П. Могили:

"Його милість Отеїль Архимандрит печерський, два тижні перед м'ясопущенням, їдучи до свого маєтку в перемиському повіті, був у мене в Дермані два дні. Після чого с добра надія на церковний спокій. Він с людина чиста, побожна, покірна, розумна, з ним, ще світською людиною, перебуваючи в його домі улітку, досить багато ми розмовляли про св. Петра і я йому відкрив соincidentiam sеnsus in controvcrsis dogmatibus quae intersunt inter orienlalem el occidentalem Ecclesiam. Я жив у нього десять днів, і кілька днів він був дуже стійкий... але після цього видно було захитання... він сказав : quid est propter summum Deum, quod nos in tantum a RomanLs disterminat? І відтоді був значно лагіднішим у розмові про Римську Церкву і про її догматичні різниці..." 16).

Цей собор відбувся перед Великоднем 1628 р. в Городку на Волині, де був маєток Пітерської Лаври, і на якому взяли участь Борецький, Смотрицькпй. сгт. луцький І. Борискович і сп. холмський П. Іполітович та архимандрит Могила. На соборі М. Смотрицький предложив свій обіцяний меморія л в справі різниць між східньою і західньою церквами, а саме : 1) про походження св. Духа і від Сика; 2] про чистилище; 3) про блаженство праведних після розлуки душі з тілом; 4) про вживання оплатків при причасті; 5) про причастя мирян без чаші; 6) про примат папи 17). Ці різниці він трактував як маловажливі. до чого мали, за словами Смотрицького, приєднатися й зібрані ієрархи, які обдумували, як би " без порушення віри нашої православної і привілеїв знайти спосіб поєднання Руси з Руссю", себто уніятів з православними. Уважаючи питання зговорення за надзвичайно важливе, присутні іерархи вирішили скликати поміслий собор, на який мали запросити представників духовенства і мирян, шляхту і міщан. Організацією цього собору зайнявся сам митрополит Борецький, який грамотою з 26. 5. 1628 р. запрошував на собор до Києва, на храмове свято Печорської Лаври — Успіння — 15. 8. 1628 р. — зацікавлених духовних і світських людей 18). Щоб надати цьому соборові також державне схвалення, було знайдено посередню форму, а саме? — сеймовим універсалом закликалося православне духовенство відбути собор, на якому мали рішити, щоб також "руські не-уніти" взяли участь в субсидіях на державні видатки " ведлуг здольности п рил ожил ися до рятунку Речіпосполитої" 19).

Як було вирішено в Городку Волинському, М. Смотрицький мав виготовити для цього собору проект згоди між православними й уніятами, який мали видрукувати і розіслати ще перед собором. Але замість цього. Смотрицький підготовив великий трактат про упадок православної церкви, взявши за претекст свою подорож на Схід, а тільки е додатку додав розділ про різниці між Східньою і Західнього церквами. У цьому творі, названім "Apologia peregrinatieyi do kraiow wschodnych" Смотрицький обвинувачує українську православну церкву, що вона відійшла від справжньої віри, що вона переповнена єресями і всю критику вів з погляду католицької науки. Причину упадку православної церкви Смотрицький вбачав в тому, що вона противилась унії, що вона у своїй полеміці з католицизмом користалася аргументами протестантів. Тому для Смотрицького єдиним рятунком є унія з римською церквою. А щоб заохотити православних до цього переходу, він одночасно вабив їх матеріальними перспективами, зв'язаними з унісю:

"Бог буде тоді з нами й подасть нам гойно всі духовні й світові благодаті, нами так давно втрачені : церкви піднесе з упадку, народові руському верне давні вільності; тобі, шляхетний стане, відкриє двері до урядів земських і сенаторських; міщан допустять до урядів міських; побудує нам школи, церкви прикрасить, манастирі приведе до кращого порядку. Пресвітерів увільнить від тягарів неволі. Нарешті всьому народові руському, бідному і замученому з цеї причини, по містах і селах утре його щоденні сльози. Ще на цім світі дасть нам тішитися плодами небесними, а після цього минущого щастя удостоїть бічної утіхи в царстві небеснім" 20).

На початку Петрівки "Апологія" була закінчена і Смотрицький вислав її в українському тексті у двох списках митрополитові Й. Борецькому і П. Могилі до Києва з проханням надрукувати і випустити в світ ще перед собором. Як митрополит, так і архимандрит відповіли Смотрицькому, що прочитавши рукопис, подадуть свої завваги, але переглянувши його не поспішали з друком. Тим часом Смотрицький вислав один примірник своєї "Апології" Касіянові Саковичу до Кракова, який надрукував її польською мовою і ще перед собором розіслав до поодиноких православних діячів.

"Апологія" зробила гнітуче враження, викликаючи серед православних одностайне обурення. Цей нетакт і велика зневага найглибших почувань православних, відштовхнули Борецького і Могилу від Смотрицького й одночасно звели нанівець запроектоване зближення двох церков. Щобільше, собор перетворився на суд над архиепископом Смотрицьким, якого обвинувачували у відступництві і зраді православія.

Ще перед початком собору Митрополит і Архимандрит передали " Апологію " на розгляд духовному судові, а саме — визначним богословам Лаврентієві Зизанієві і Андрієві Мужиловському, які разом з Борецьким І Могилою на протязі чотирьох тижнів студіювали твір Смотрицького і в ньому знайшли 105 неправос-лавних тез, тому визнали його неправославним і засудили 21).

Коли М. Смотрицький прибув до Києва (13. 8. 1638 p.), тоді вже засідав собор у Печорському манастирі (хоч офіційно він був назначений на 15. 8. 1638) І саме обмірковували "Апологію". Смотрицького не впустили до Печерського манастиря, куди він був запрошений П. Могилою, для нього визначено мешкання у Михайлівському манастирі. Сюди прибула дєлеґація собору на чолі з протопопом А. Мужиловським, вимагаючи від Смотрицького, щоб він відрікся від своєї "Апології". Про перебіг розмови і хід собору є дві реляції : одна православна "Аполлеіа Апології" 22), а друга — "Протестація"-Смотрицького, які подають дещо інший зміст про зустріч, як і про самий собор.

Смотрицький настоював, щоб його було допущено на наради собору, але під тиском загальної думки, а головне в наслідок погроз козаків, він підпорядковувався рішенням собору, про що повідомив митрополита Борецького листовно. Того ж дня, 14 серпня 1628 р., до Смотрицького прийшла друга дєлеґація собору на чолі з митр. Борецьким, трьома єпископами і декількома священиками, вимагаючи від нього, щоб він зрікся своєї " Апології", прилюдно покаявся та не повертався більше до Дермані. Після довгого обстоювання своїх поглядів, Смотрицький погодився і на другий день, на свято Успіння Божої Матері, під час літургії, відбулася анатема " Апології " та прилюдне покаяння Смотрицького, деталі якого знаходимо в "Аполлеія Апології", в "Протестації" та в митр. Макарія 23).

На другий день собор продовжував свої наради, обмірковуючи справу допомоги на державні потреби, але більше не затор-куючи унійного питання, як це планувалося у Городку. 24 серпня 1628 р. на додатковому соборовому засіданні Митрополит разом з єпископами, серед яких був і архисп. Копинський, але без М. Смотрицького, підтвердили засудження "Апології" видаючи відповідну грамоту.

Loading...

 
 

Цікаве