WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Праця про Петра Могилу - Курсова робота

Праця про Петра Могилу - Курсова робота

г 3. Петро Могила і братства

Для проведення всіх намічених реформ на церковному полі, Петро Могила від самого початку вимагав і дістав від патріарха Кирила ЛукарІса грамоту, яка йому давала широкі ієрархічні права : вся українська церква повинна бути під його безпосереднім віданням. Могила писав : " Аби ніхто у народу нашого російського (українського — А. Ж.) нічого приватно і потаємно, без нашого митрополичого і всієї церкви нашої російської — відомости і благословення, собі від святійших патріярхів діставати не важився, а коли б щось такого І домігся без благословення нас митрополита і без відома всієї церкви... не важно і не прийнято зісталося " 208).

Вимагаючи подібні прерогативи від патріярха, Могила бажав насамперед унормувати дію братств і єпископів. Відомо, що з розвитком братств на Україні збільшився вплив мирян у справах церкви і часто вони наказували в церкві, підпорядковуючи собі духовенство. Про це писав К. Сакович у своїй "Перспективі": "Non clerus populum, sed populus clerum dirigit".

Петро Могила високо цінив заслуги братств для збереження православної віри в часі найтяжчого переслідування: "Наколи б у братствах не збереглася до теперішнього часу ця дорогоцінність

Ставропігії, уже давно б апостати із своєю створеною унією всюди порозвивали б свої корогви" 209). Однак київський митрополит уважав за неприпустиме, щоб влада мирян перевищувала владу духовенства, щоб вони втручалися до керування духовними справами, до того, що "нам самим, Архисрсеві Божому і ша-фаром його таємниць, власне належить" 210).

Могила не дозволив львівським братчикам самовільно вигнати ігумена Й. Кириловича з Свято-Онуфріївського манастиря (в кінці 1634 p.), "...будучи простими лаїками, яким право Боже в церкві й в її справах наказує мовчати" 211). Під загрозою ана-теми братчики поступилися.

До спору з львівськими братчиками приходило також: у зв'язку з виданням богослужебних книг; братчики друкували книги, не питаючись дозволу митрополита ("Літургіаріон" з 1637 p.), a в цих виданнях було багато поправок і помилок. Б наслідок цього Могила ввів цензуру для всіх церковних видань.

До ще більшого непорозуміння дійшло між Львівським братством і Могилою у зв'язку з відкриттям окремої друкарні Михайла Сльозки, протеже Могили, проти чого запротестували брятчики і в їх обороні став патріарх Партеній І. Останній писав 1642 р. погрозливі листи до Могили, домагаючись, щоб ставропігійні права Львівського братства не були нарушені 212). Могила, однак, надалі обстоював свої права над братствами.

Так само київський митрополит гостро виступав і проти мо-гилівських братчиків, коли вони собі без митрополичого благословення вибрали "старшим" отця Варлаама Половка.З іншими братствами — Київським. Віленським і Луцьким Могила перебував у найкращих відносинах.

Дуже влучну характеристику відношень між; київським митрополитом і братствами подас І. Крип'якевич. Він показує, наскільки делікатно проводив Могила реформи церкви: "Могила не вів відкритої боротьби з братствами, але знищив їх вплив тим, що витворив освічене духовенство, яке взяло провід у церкві в свої руки. Так була усунена анархія в церковно-національному житті, той небезпечний стан, коли кожне братство само вирішувало різні релігійні чи організаційні питання. Могилянська церква усувала всі спірні чи сумнівні справи і натомість давала готові канонічні вирішення" 213).

г 4. Митрополит Петро Могила і єпископи

Для зміцнення православної церкви, Могила вважав за потрібне домогтися також послуху єпископів. Децентралізація церковної влади, яка існувала в наслідок довголітнього періоду відсутности Ієрархії, негативно відбилася на стані усієї церкви. Діставши повноваження від патріярха, Могила намагався координувати діяльність поодиноких єпархій та мати також контроль над земельними маєтками по всіх єпархіях. Назагал. Могилі вдалося довести до послуху спископів, але час від часу виникали також і конфлікти.

Дуже прикрим було листування між митрополитом і мстиславським епископом С. Косовим (колишнім префектом київських шкіл в 1631-1635 рр) особистим приятелем Могили. Конфлікт виник з того, що перебуваючи в 1639 р. в Мотилеві, на прохання місцевого братства, Могила назначив "старшим" братського манастиря о. Мелетія. Цьому ставив опір єпископ Сильвестр Косів і довелося вести прикре листування, яке закінчилося остаточним полагодженням.

Інший випадок незгоди створився з львівським єпископом Арсенієм Желиборським, який видавав богословські книги без благословення Митрополита. Гостра полеміка відбулася в передмовах Львівського "Требника" з 1645 р. і Київського "Требника" з 1646 р. На жаль, львівський епископ вдавався до особистих образ Митрополита.

Неприємні випадки з деякими братствами і єпископами це наслідок авторитарних заходів та строгої дисципліни, які хотів увести Могила в церковне життя, а з другого боку — це вияв боротьби за владу на низових щаблях церковного життя. На щастя, ця боротьба не довела до гострих розходжень, а коли були деякі труднощі, то лише неминучі при всякій реформі.

г 5, Київський обласний собор 1640 р.

Великою подією в житті православної церкви був київський собор в 1640 р. У своєму запрошенні з 24 червня 1640 p., митрополит Петро Могила звертав увагу на розбіжності в справі церковних звичаїв і правопорядку, уважав, що покращення такого стану " можемо осягнути тільки через собор, на який прибувши, наші співслужителі архисреї і другі чесні духовні отці, освічені достатньо в догматах віри і випробувані у благочесному житті, пильно, з прикликанням св, Духа, нарадились би і доклали труд і старання про те, щоб уся Церква наша у всьому вище сказаному була достойно направлена і доведена до давньої краси" 214).

Собор відбувався у катедрі Св. Софії від 8 до 18 вересня 1640 р. в присутності митрополита, чотирьох делеґатів-заступників луцького, львівського, перемиського і мстиславського єпископів, архимандритів, ігуменів, священиків і мирян. Про підготовчу роботу до собору звітував П. Могила; він же був головою, а архимандрит Самуїл Шицик маршалком собору. Отець ігумен Ісая

Трофимович-Козловський з'ясував, що основним завданням собору є розглянути катехизис — пізніше відомий під назвою "Православного ісповідання віри", що його написав Митрополит, щоб відновити справжнє православіе. Відомо, що одним з головних співавторів цього твору був саме Ісая Трофимович-Козловський, який, на пропозицію П. Могили був на соборі удостоєний вченим ступенем доктора богословія. Обговорення катехизису відбувалося від 9 до 15 вересня. Про самий катехизис іде мова в третьому розділі. Після обговорення катехизису на соборі в Києві, було вирішено вислати його для перевірки і апробати до константинопільського патріярха. Дальша доля цього катехизису відома.

Крім цієї основної справи, на соборі розглянено ще ряд інших актуальних питань, а саме: літургічних, канонічних і церковно-адміністративних. Заторкнено було також справу "Требника", який видано щойно в 1646 р. З організаційно-адміністративних справ проведено реформу єпархіяльного управління, на підставі якої відділено духовний суд від адміністрації. Київський собор також затвердив статут Київського Богоявленського Братства та ггілтвердив автономні права ставропігіяльних братств і манастирів 215).

За 14 років правління митрополита Петра Могили відбувся тільки Київський собор 1640 р. З самого запрошення на собор видно наскільки Могила був прив'язаний до засади соборности, а саме, щоб у засадничих справах рішення брали "всі члени Тіла Христового — Церкви: архиереї, духовенство і світські" 216). Інший дослідник так характеризує цю добу після — Берестейського собору:

"...Соборна засада й права братств стали джерелом відродження Української Церкви й відкрили в її історії нову добу, оздоблену іменами Йова Борецького, Петра Могили й інших ієрар-хів-просвітителів" 217).

ґ) Культурна діяльність

Культурна діяльність Петра Могили за митрополичий період продовжувала розпочаті пляни і заходи під час його архимандритства. Відсилаючи читача до попереднього розділу, тут подаємо тільки додаткові дані.

На відтинку шкільництва, переборовши початкове упередження з боку населення до заснованої ним колегії та системи навчання, Могила обороняв свою колегію перед нападами польської адміністрації та обмежень короля. В 1640 р. Могила рішуче запротестував проти безпідставного покарання на смерть студента Федора Гоголевського, на яке дав розпорядження київський воевода, щоб відстрашити студентів від навчання в колегії 218). Митрополит їздив на сейм до Варшави, щоб домагатися охорони для своєї школи. Він не переставав опікуватися цією своєю установою ("єдина запорука моя"), якій у своєму заповіті залишив 81 000 польських золотих, всю свою бібліотеку, четверту частину свого срібла, деякі цінні речі, а на вічну пам'ять про себе, свій срібний митрополичий хрест і сакос.

Loading...

 
 

Цікаве