WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Праця про Петра Могилу - Курсова робота

Праця про Петра Могилу - Курсова робота

Вже деякі сучасники Могили підкреслювали його жорстокість щодо ченців. Я. Єрлич згадус про два випадки: у Троїцькому та у Пустинсько-Нікольському манастирях (1633), коли Могила з "озброєною товпою напав на манастир, силою взяв його і жорстоко покарав ченців..." 89). Цей же Єрлич розповідає також про жорстоку поведінку Могили зі своїм суперником митр. Ісаєю Ко-пинським "до якого післав своїх слуг на Києво-Михайлівський манастир, які забрали все майно колишнього митрополита, а його самого, старого і хворого в одній волосяниці, перекинувши на коня, наче який мішок, перевезли до Печерської лаври..." 90). І ще одну прикмету Могили підкреслює Єрлич: "при своєму доброму і тверезому житті, він не 6vb чужий бажань і слави світу цього" 91).

Проти цих закидів виступав вже М. Костомаров, доводячи безпідставність таких неперевірених тверджень 92).

Закиди про "суворість і навіть жорстокість та безпощадність" повторює М. Василенко 93). однак з виправдувальним аргументом, що все це робив Могила для "підкреслення дисципліни".

Для М. Грушевського Могила був "людиною великих організаційних здібностей, енерґійною і талановитою" 94). Грушевський, згадуючи закиди Єрлича, уважає, що вони мали " основу реальну" 95), проте не трактує їх трагічно.

С. Голубев намагався злагіднити закиди Єрлича, частково їх виправдати; він писав : "Зрозуміло, що заходи насилля П. Могили щодо підвладних ченців не можуть бути (як і всяке насилля) виправданими. Але й тут — як і при описі наїздів нашого ієрарха на маєтки — слід відзначити, що подібні суворі заходи були в дусі того часу і практикувались Могилою у свідомості їх законности" 96). Ще інше виправдання Голубєва — те, що Могила був також дуже вимогливим і до себе самого, що його життя було якнайбільш суворе й аскетичне.

А. Мальві й М. Віллер також уважають, що: " Новий митрополит (П. Могила) мав тверду руку. Він не переставав поборювати свого попередника Копинського... Авторитарний і суворий, він не терпів, щоб його воля була заперечена; це був реалізатор, якого ніщо не спиняло" 97).

Не може приховати цих прикмет і румунський дослідник, який зазначує: "Щоб навести порядок у церкві, Могила не завжди застосовував лагідні методи. Це було б анахронічно і без наслідків. Він був вольовий, авторитарний, твердий, бо доба і її звичаї цього вимагали" 98). Своєрідне виправдання, яке однак визнає зроблені закиди П. Могилі. Інше пояснення подас І. Власовський, який, порівнюючи Київського Митрополита із Св. Васи-ліем Великим, пише: "Обидва відрізнялися в житті й діяльності вольовими активними характерами" 99).

Советська історіографія визначає Могилу як "типового феодала, владного, до краю честолюбного" 100), чи дещо обережніше, як "енергійного і владолюбного" 101).

Назагал в оцінці рис характеру Петра Могили є розбіжності ще найменші й поодинокі автори, залежно від своїх симпатій, у більшій, чи меншій мірі використовували цей аспект особи Київського Митрополита, щоб дати перевагу тому, чи іншому насвітленню.

Постать Петра Могили не переставала цікавити істориків, — визиваючи схвальні чи осудливі погляди —, почавши від його сучасників понині. Гідне уваги ствердження, що від певного часу відчувається намагання провірити усталену оцінку Могилянській добі як на еміґрації (Д. Дорошенко, О. Оглоблин, І. Власовський), так і на Радянській Україні. Так Д. С Наливайко, рецензуючи книжку Е. Вінтера, пише: "Останнім часом у нас приступають до ґрунтовного вивчення її (Києво-Могилянської академії — А. Ж.) великої культурної спадщини, значення якої сягас далеко за межі України..." 102).

Паралельно з цим і зацікавлення чужинецького світу проблемою Могилянської Академії чимраз більш зростає. 103).

При багатьох суперечливих оцінках особи і творчости Петра Могили, із всього вищезгаданого недвозначно виходить, що Йдеться не про пересічну індивідуальність, та що найменування Його ім'ям одного відтинку історії України, як також Академії — предтечі Київського Університету та основних праць з православної догматики і обряду -— було цілковито виправдане і заслужене.

Навіть найбільші противники Могили не могли не визнати йому певних заслуг для української церкви, культури, а разом з тим і для українського народу. Одначе не все створене П. Могилою пережило віки, заслуговує на визнання; більшість з його задумів і реалізації були значним позитивним вкладом у загальну скарбницю українського народу. Це все ж таки не перешкоджає мати застереження і засуджувати деякі його рішення, чи методи поведінки.

З уваги на велике зацікавлення особою і всією добою Петра Могили та на її різноманітність, — почавши від історії, церковного життя, теології, літератури, культури, мистецтва, а на друкарстві кінчаючи, — тепер можна сміливо говорити про могилоз-навство, так само як вже прийнялися назви шевченкознавство, франкознавство тощо.

Не зважаючи на велику кількість дрібних, а також на кілька більших загальникових праць про Могилу (М. Костомаров, М. Грушевський, І. Власовський) українська історіографія, теологія, література є в боргу перед постаттю Могили, який викарбував своє ім'я на скрижалях нашої історії.

Закінчуючи цей розділ, ми хотіли б повторити за Ф. Тернов-ським, професором історії церкви в Київській Духовній Академії, який слідом за Ю. Венслином, поставив запит: "Це ще питання, котрий Петро провів важливішу реформу і більш заслуговує ім'я Великого — Петро І, чи Петро Могила?" 104).

Це чи не найкраще визначення великої ролі, що її відограв Київський Митрополит, а одночасно ця цитата могла б послужити моттом для цієї розвідки.

РОЗДІЛ II

МОЛДАВСЬКИЙ ВОЄВОДИЧ НА КИЇВСЬКОМУ МИТРОПОЛИЧОМУ ПРЕСТОЛІ

(Біографічний нарис)

Контакт українського народу з молдавським — віткою румунського народу —- встановився від самого оформлення обох народів і продовжується під різними виявами взаємозв'язку аж понині.

На формації молдавського господарства в половині 14 ст. позначився відгомін української державности княжого Києва і Галича, який знаходимо в державно-соціяльній структурі та духовості Молдавії*). Виразниками українсько-молдавської співпраці цієї доби були Ю. Коріятович, блександер Добрий. Стефан Великий, Муха. Як ці, так і пізніші короткотривалі контакти на початку козаччини — Д. Вишнсвецького, Івоні, Івана Підкови, С Наливайка, Г. Лободи, Єремії і Симеона Могили та П. Конашєвича-Сагайдачного —, не залишили глибших слідів на долі двох народів, не створили традиції співпраці.

Найтривкіша форма взаємозв'язків між українським і молдавським народами встановилася у 17 столітті, коли поруч спроби Богдана і Тимоша Хмельницьких заснувати українсько-молдавський союз, найсвітлішою постаттю є Петро Могила, який створив міцні основи для культурно-релігійної співпраці двох народів. Можна тільки шкодувати, що цей етап, який благодійно позначився на долі українського і молдавського народів, не знайшов свого продовження в дальших періодах історії, залишаючись єдиним світлим моментом їхньої добросусідської співпраці.

Прихід з рядів тодішньої правлячої молдавської верхівки гідного представника в лоно української спільноти, це рідкісний випадок, коли чужинець-сусіда включився в український народ і серед нього відограв відповідальну і позитивну ролю. Мабуть, ця винятковість, яка не створила традиції припливу до української нації представників інших народів і позначилася на тому, що до самої постаті Петра Могили українці ставилися стримано та що українські історики тільки фрагментарно насвітлювали певні моменти з життя Могили та не залишили про його творчість докладнішої праці.

І. ПОХОДЖЕННЯ — РІД — ЮНАЦЬКІ РОКИ — ОСВІТА — ОПІКУНСТВО — ВІЙСЬКОВА КАР'ЄРА

Петро Могила, син молдавського господаря Симеона и угорської князівни Маргарети, народився 21 грудня 1596 р. Щодо цієї дати є розбіжності між дослідниками життя П. Могили. Цю дату встановляє найбільший біограф і дослідник Київського Митрополита — С. Голубев 1) на підставі панегіриків, які складалися П. Могилі на день його ім'янин, і де сказано, що він "родився незадовго до свята Різдва Христового, а саме 21 грудня, в день памяти київського митрополита св. Петра, на честь якого йому й дано ім'я (Петро). А крім того Єрлич... твердить, що наш митрополит: "жив на світі повно п'ятдесят літ" 2). А тому, що смерть Могили сталася в ніч на 1 січня 1647 р., то час його народження слід віднести до 21 грудня 1596 р.". Цієї дати дотримується ряд інших дослідників: Ф. Терновський 3), митрополит Макарій 4). Н. Йорґа 5), Т. Йонеску 6), М. Віллер 7), О. Оглоблин 8).

Інші дослідники подають дату народження 1597 рік 9), а ще інші уважають, що точну дату народження трудно встановити: 1596 чи 1597 рік 10). Один з перших дослідників П. Могили — С. Рождественський — подає 1590 рік як дату народження 11).

Loading...

 
 

Цікаве