WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Монетні системи античності - Курсова робота

Монетні системи античності - Курсова робота

У першій половині XIII ст. для уніфікації монетної системи було створено Тосканську монетну лігу, до складу якої ввійшли міста Лукка, Флоренція, Сієнне, Піза. 1252 року в Генуї було випущено першу золоту монету, яка називалася "дженовіно" (вага – 3,52 г). У 1296 році ці міста почали карбувати велику монету вагою 2,7 г (проба 958). 1285 року золоту монету почала карбувати Венеція (вага – 3,56 г).

У 1360 році вперше з'являється франк. Вага золотого франка – 3,78 г і був відкарбований з цільовим призначенням – для викупу французького короля Яна II Доброго, що потрапив у полон у ході Столітньої війни (1337 - 1453) [14;41].

В Англії першу спробу карбувати золотий пенні вагою 2,93 г, що дорівнював 20 срібним пенні, здійснював Генріх III у 1257 році. Майже одночасно з флоринами почали карбувати ноблі (у перекладі –"благородні")вагою 9 г золота. Ноблі карбували до 1619 року. В Європі ноблі були предметом масового наслідування. У XVI ст. їх карбували у Нідерландах, Росії, у XVII ст. – Данії.

У 1526 році карбували золоті крони, а у 1633-му на зміну кроні розпочато карбування гінеї (золота монета вагою 8,47 г, карбована із золота, привезеного з Гвінеї).З відновленням у XIII ст. масового золотого карбування в Європі відновилася епоха біметалізму (Додаток А9) [14;41].

П'ятий період(початок XVI – XIX ст.) – період талера.

У XV ст. відбувається процес псування гроша. Тому у грошовому господарстві у другій половині XV – початок XVI століть розпочалось карбування нової грошової одиниці під назвою "талер". Однією з причин його появи в грошовому обігу були великі масштаби торговельної діяльності, а також період великих географічних відкриттів (через пограбування нових територій в Європу поширилася велика кількість дорогоцінних металів). Талер (нім. Taler, від назви міста Ioachimstal)– велика срібна монета, еквівалент золотого гульдена (дуката), відома спочатку під назвою гульденгріш або гульдинер. Карбування монет цього типу розпочав у 1484 р. ерцгерцог Тіролю Сигізмунд (1439-1496). Маса монети дорівнювала одній унції і становила 31,83 г (29,232 г чистого срібла) металу 937,5-ї проби. Перші талер карбувалися у невеликій кількості. У зв'язку з тим, що монета початково мала однакову вартість із золотим гульденом (60 крейцерів) її називали гульденгрош (нім. Guldengroschen), або гульдинер (нім. Guldiner). Причиною появи великої повноцінної срібної монети було знецінення розмінних монетних номіналів, які перебували на ринку до цього часу, і потреба ринку у крупній срібній монеті. Зростання видобутку срібла в Європі (Тіроль, Чехія, Саксонія) і вдосконалення техніки карбування монет дали можливість приступити до випуску великої монети, яка залишалася стандартом для європейських срібних монет протягом чотирьохсот років. Наступну спробу запровадити в обіг срібну монету за вартістю рівну золотому гульдену було здійснено у Саксонії. Герцог Фрідріх III (1486-1525) разом з братами Альбертом та Йоганом 1500 р. запровадив гульденгрошен, що містив 27,41 г чистого срібла. Тираж цих монет був значно більшим, і вони відіграли певну роль на грошовому ринку. Граф Стефан Шлік разом із 7 братами, використовуючи багаті поклади срібла, коло 1518 р. (в спеціальній літературі наводяться й інші дати початку емісії) започаткував у міоахімсталь широкомасштабне карбування срібних гульденів (гульденгрошенів) за саксонською монетною стопою. З 1525 р. їх почали називати іоахімсталерами, а згодом просто талер, які випускав граф Шлік, відомі також під назвою шлікталери (нім. Schlichtaler). Виробництво цих монет швидко зростало, 1528 р. їх було випущено 2,25 млн. штук. За зразком саксонських гульденів розпочалась емісія талера в інших німецьких державах, наприклад, 1518 р. у графстві Мансфельд, м.Ейслебен. Монетна реформа, пов'язана із поширенням талера, швидко охопила всю Німеччину і проводилась під контролем імператора. У 1524 р. Карл V (1519-1556) у м. Еслінгені запровадив монетний статут, згідно з яким основною ваговою одиницею срібла стала кельнська марка, з якої карбували 8 талерів Маса одного талера становила 29,23 г (27,41 г чистого срібла). Наступний статут Карл V прийняв у м.Аугсбурзі 1551 р. Згідно з ним було запроваджено талер масою 31,18 г (27,49 г чистого срібла), тобто з кельнської марки карбували 7 1/2 талера Нова монета, що одержала назву талера імперіального, оцінювалася у 72 крейцери. Імператорський едикт прийняли ті монетні сеньйори, у володіннях яких знаходились великі поклади срібла, інші ж намагалися зберегти золоті гульдени і прагнули до встановлення якомога меншої вартості талера Розбіжності привели до видання 1559 р. у м.Аугсбурзі нового едикту, який запроваджував у південно-західній Німеччині, Австрії, Чехії, Угорщині легкий талер масою 24,6 г (22,89 г чистого срібла), що оцінювався у 60 крейцерів. Монетним статутом 1566 p., прийнятим у м.Аугсбурзі, талер став оцінюватися у 68 крейцерів, маса його становила 29,23 г (25,99 г чистого срібла). Цей тип талера було запроваджено у Саксонії та південній Німеччині. талер поділявся на крейцери в Австрії та Південній Німеччині, у Північній Німеччині він поділявся на гроші. У зв'язку з тим, що гроші були різної маси та проби, талер міг відповідати 20, 21, 24, 25, ЗО, 32, 36 і навіть 48 грошам. Певна кількість грошів становила лічильний талер Монетний союз південнонімецьких держав у м.Відень 1857 р. встановив єдиний талер із вмістом чистого срібла 16,67 г. Грошовою реформою 1871-1873 pp. у Німеччині талер був прирівняний до 3 золотих марок. З цього часу розпочалося його вилучення з обігу. Остаточна демонетизація талера настала з 1907 р. Назва талер збереглася у дещо зміненій формі в назвах грошових одиниць багатьох країн світу; у англосаксонських – долар, у Голландії – даальдер, у скандинавських країнах – далер, в Італії – талеро, у Польщі – талер тощо (Додаток А9) [14].

Окремі європейські країни випускали срібні монети типу талера під іншими назвами, напр., Іспанія (песо, піастр), Франція (екю), Англія (крона), Росія (рубль). Талери були популярні також у грошовому обігу на українських та білоруських землях у XVI-XVIII ст. Поширення набули талери Голландської республіки, ісп. Нідерландів, Священної Римської Імперії. Крім того, талер використовували і як лічильну одиницю не тільки для середніх, а й для дрібних монет (півтораки, гроші, соліди). В Росії талери були відомі як "єфимки" (любські, крижові, левкові, патагони). Срібні талери використовували для карбування рос. монет. Лише один раз, у 1655 p., T. були пущені в обіг як "єфимки з признаком". Талери іноземного карбування брали участь у грошовому обігу земель Польсько-Литовської держави. У Польщі перші талери медального типу відкарбовував король Сигізмунд І (1506-1548) 1533 р. на торунському монетному дворі однак масштаби емісії були незначними. Згодом монети-медалі цього типу вартістю 30 грошів і масою 27,266 г були випущені 1540 р. у Великому князівстві Литовському. Монети-медалі типу талера запровадив 1547 р. Сигізмунд II Август (1545-1572). Згодом цей же володар у 1564-1565 pp. випустив т.зв. півкопки вартістю 30 грошів. Регулярну емісію талера запровадив 1580 р. король Стефан Баторій (1576-1586). талери коронні випускались у м.Олькуш, а талери литовські – у м.Вільно, їх маса становила бл. 28,5 г (24,3 г чистого срібла). За часів Сигізмунда III (1587-1632) крім звичайних ("важких") талери карбували також "легкі". На легких, або злотових талерах, вміщувались цифри 30 (30 грошів = 1 золотому, або 60 півгрошам). Ці монети називали також коповими, їх маса становила бл. 20 г (бл. 12,5 г чистого срібла). Важкі, або імперіальні, талери мали масу 28,8 г (25,2 г чистого срібла). З другої половини ХУШ ст. маса і проба важких талерів почали зменшуватися. На початку XIX ст. талер Варшавського герцогства мав масу бл. 23 г (16,5 г чистого срібла). Понад два століття якість і вартість талера були стабільними, але дрібні розмінні номінали знецінювалися, і тому на один талер їх йшло все більше (1528 р. талер дорівнював 30 польським грошам, наприкінці XVI ст. – 35,37 грошів, 1611 р. і 1619 р. – відповідно 40 і 45 грошам; у 1620-1622 pp. платили 60-120 грошів, у 1623-1627 pp. – 75-96 грошів. В період 1628-1663 pp. ціна талера стабілізувалася на рівні 90 грошів. З 1664 р. курс талера зростав і на початку XVIII ст. досягнув 8 злотих польських (240 грошів) в мідних монетах (боратинках) (Додаток А 10) [20].

Над технікою карбування талерів працювали відомі на той час майстри, отож, це – високорозвинена технологія.

Цьому також сприяло створення 1514 року Леонардо да Вінчі верстата для карбування монет, а також гуртильного верстата, завдяки якому у 1576-му вперше в історії з'явився напис на гурті.

Loading...

 
 

Цікаве