WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Монетні системи античності - Курсова робота

Монетні системи античності - Курсова робота

Монетні системи доби середньовіччя і Нового часу

Карбування монет за доби середньовіччя і Нових часів дослідники поділяють на шість основних етапів (періодів).

Перший період – період варварського карбування. Хронологічно охоплює V – середину VIII століть нашої ери і найбільшого поширення набуло в королівствах Лангобардів, франків, державі англосаксів. В основі грошового обігу цих земель – пізньоримські або ранньовізантійські монетні випуски (карбування із золота). Емісії їх були незначні, оскільки більше значення вони відігравали у політиці, аніж в економіці.

Закінчення першого періоду характеризується зростанням хаосу в європейських державах. А це вимагало впорядкування грошових відносин, яке відбулося у другому періоді.

Другий період (середина VIII – X ст.) – період каролінзького денарія.

Монетна справа в державі Каролінгів регламентувалася окремими статтями Вернонського (755 p.), Мантуанського (781 p.), Франкфуртського, Тюнвільського (805 р.) капітулярів Піпіна Короткого (751 – 768) та Карла Великого (768 – 814). Основною монетою, згідно з Вернонським капітулярієм, була золота монета, розмінною – срібна. За Мантуанським капітулярієм, вага денарія (як основної грошової одиниці) збільшилась до 3,3 г. Тюнвільський капітулярій (805 р.) регламентував діяльність монетних дворів.

Єдині правила і норми щодо зовнішнього оформлення монет запроваджено з прийняттям Пїїрського едикту. З того часу всіх монетарів на аверсі було зобов'язано вміщувати королівську монограму, на реверсі – зображення хреста, навколо якого – назву місця карбування монет.

Карл II надавав право монетної регалії духовним феодалам – містам Безансону, Діжону, Суасону. Каролінзька династія правила до 987 року у Франції, у Німеччині – до 911-го.

Третій період(X – середина XIII ст.) – період феодального динарія.

У Х – XI століттях формуються нові економічні відносини. Існує необхідність обміну між містом і селом. Дальшого розвитку набуває внутрішній ринок. У різних державах Європи (Чехія, Німеччина, Словаччина, Англія) протягом IX – XII ст. виявлено великі поклади срібла, що, безумовно, сприяло розвитку монетної справи. В Англії, наприклад, перші монети було відкарбовано королем Едгаром (957 – 976). На той час в Англії було 80 монетних дворів. У Німеччині королем після Каролінзької династії став Конрад І, який започаткував карбування пфенінга, який згодом перетворився у регіональну одиницю. У Франції після династії Каролінгів править Каппетінська династія (X – XIII ст.). На території Франції основною монетою був динарій – деньє (срібло, вага – 1,2 - 1,3 г) [6].

Характерною особливістю того часу було фальшування монет. У зв'язку з цим проводилась реновація, в ході якої населення даної країни повинно було здати старі монети в обмін на нові (12 старих динарів обмінювали на 9 нових).

У XII ст. у грошовому обігу з'являються брактеати, які карбувались одним штемпелем. їх карбували в усіх європейських країнах. В умовах грошового хаосу в Європі великі монетні феодали об'єднувались у так звані монетні союзи. 1386 року було створено перший монетний союз під назвою "Союз рейнських курфюрстів", метою якого була стабілізація грошової системи в цілому, а грошові одиниці – зокрема.

До XIII ст. не існувало загальноєвропейської монети. Характер економічного життя країн Західної Європи потребував крупної одиниці, яка б стала загальним мірилом вартості. Першою спробою виготовити таку грошову одиницю стало карбування динарія (вага – 0,82 г) у 1162 році у Мілані імператором Римської імперії Фрідріхом II Барбароссою.

Четвертий період(середина XIII – початок XVI століть) – період гроша і флорина.

На межі XIII і XIV століть розпочався процес впорядкування грошового господарства країн Європи. Володарі централізованих феодальних монархій, які в цей час формувалися, були зацікавлені в сталій єдиній монеті, яка викликала б довір'я на внутрішньому і зовнішньому ринках. На зміну емісійній стихії, що призвела до появи дуже тонких, мізерної вага і вартості брактеатів, приходить цілеспрямована фінансова політика, внаслідок якої з'являється повновартісна велика монета (вагою 1 – 4 г). Нові монети, на відміну від тонких брактеатів, були так і названі – гроші (лат. grossus – великий; nummus grossus, denarius grossus – велика монета, великий денарій)– срібна монета вартістю в кілька денаріїв, яку почали карбувати наприкінці XII ст. в італійських містах і випускали лише кратні числа: 4, 6, 12, зокрема, в Генуї (1172), Флоренції (1182), Венеції (бл. 1200 p.). На противагу тогочасним "малим" денаріям (ріссоїі) ці монети називалися по-італ. grosso. Більш чіткого визначення поняття Г. набуло 1266 p., коли французький король Людовік IX почав карбувати в м. Тур значно більші від денаріїв срібні монети "grossi Turonenses" (гріш Турський),, або "Turonenses". У нумізматичній літературі за ними закріпилась назва "турнози", маса монети в середньому бл. 4,20 г срібла 958-ї проби. Турнози були еквівалентом 12 денаріїв, що дорівнювало тодішній лічильній одиниці – солідові. Турські гроші швидко поширилися у Західній Європі, їх наслідування карбували в Нідерландах, Німеччині та інших країнах під різними назвами (гро, гросо, грош, грошей). Перший англійський срібний гріш відкарбував король Едуард І (1272 – 1307). Його назва – гроут, вага – 5,2 г і дорівнював він 4 пенні та їх карбування тривало недовго. Вміст срібла в гроші був неоднаковим і невпинно зменшувався внаслідок псування монет. Поява грошів, особливо турноз, дала початок новому періоду грошового обігу в Європі (після періоду денаріїв) [14].

У Центральній Європі карбування подібних монет, т.зв. грошів празьких, розпочалося у Чехії бл. 1300 p. Чеське королівство, що входило до складу Священної Римської імперії, було одним з тих королівств, де на високому рівні була розвинута монетна справа. Цьому сприяли великі поклади срібла в районі містечка Кутна Гора. Празькі гроші карбували до 1547-го. Вони мали значний вплив на грошове господарство не лише Чехії, а й сусідніх країн. Празькі гроші, незважаючи на погіршення їх якості за Вацлава IV, були головними монетами в обігу на українських землях у XIV – на початку XVI ст. Празькі гроші замінили брактеати, карбування яких велося на багатьох монетних дворах. Початково празькі гроші карбувались у кількості 64 шт. з гривни празької (марки) срібла. Загальна маса – 3,955 г, 937,5-ї проби, вміст чистого срібла – 3,708 г. Однак з часом вміст чистого срібла, проба металу та маса монети постійно зменшувались. Перше погіршення якості празького гроша відбулося вже 1311 p., коли вміст чистого срібла в монеті зменшився до 3,41-3,34 г. У 1340-1346 pp. він становив 3,18-3,06 г, у 1360-1378 pp. – 2,7-2,4 г, за Вацлава IV) (1378-1419) – 1,83-1,66 г, за Владислава ІІ (1471-1516) – до 0,85.

Карбування празького гроша розпочалося у Празі, а згодом у м. Кутна Гора. За панування Людовіка І було також відкрито монетний двір у м. Йоахимсталь. Припускають, що ця монета імітувалася і у Кракові – на початку XIV ст., а згодом, вже як наслідування, в роки правління Казимира III (1333-1370). Усього з 1300 до 1547 pp. було випущено бл. 1 млрд. празьких грошей. Вони перебували на грошовому ринку багатьох країн Центральної та Східної Європи – Німеччини, Польщі, Угорщини, Молдови, України, Білорусі, Литви та ін., де виконували функції міжнародних грошей. Перші згадки про них у Сілезії та Польщі датуються 1300 p., а від 1308-1320 pp. вони зустрічаються вже постійно. В актових документах західноукраїнських земель празькі гроші фігурують як Grossi Pragenses, grossi Bohemicales, plaskie grosze, magni grossi, "широкі гроші" та ін. Часто празькі гроші знаходять у складі монетних скарбів. Їх присутність зареєстрована приблизно у 30% монетних комплексів того часу, виявлених на землях Польського королівства. Ще вищими є ці показники на українських та білоруських землях. Празькі гроші згодом стали зразком для карбування однотипних монет у різних країнах, наприклад, грошів польських, грошів мейсенських [14].

У новий період історії грош – розмінна монета з різними локальними додатковими визначеннями – становив спочатку 1/21, далі 1/36 та інші частини талера. У 1654 р. у Росії з'явився мідний грош, що дорівнював 2 копійкам. У XVIII – на початку XIX ст. вживалась народна назва гроша для монети в 2 копійки. У наш час гріш є розмінною монетою Австрії (1/100 шилінга), Польщі (1/100 злотого) та ін. країн.

Loading...

 
 

Цікаве