WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Основні напрямки зовнішньої політики СРСР в 1933–1939 рр. - Курсова робота

Основні напрямки зовнішньої політики СРСР в 1933–1939 рр. - Курсова робота

Керуючись власними інтересами, європейські держави прагнули послабити воєнну силу одна одної і висували суперечливі проекти, прирікаючи конференцію на безплідні обговорення. Безплідність роботи конференції по роззброєнню викликала законне розчарування і критику прогресивної громадськості. "Навіть так звана комісія по роззброєнню,— писала прогресивна американська журналістка Днна Стронг почала обговорювати не роззброєння, а утворення обмежень для швидко зростаючих озброєнь. Суть цих обмежень відразу ж ставала грою міжнародної політики, в якій кожна країна вишукувала для себе військові переваги".[8;520]

Радянська концепція безпеки виходила з того, що єдиною справжньою гарантією проти війни є повне і загальне роззброєння, яке зробило бвійну неможливою.

Радянська ідея повного і загального роззброєння докорінно відрізнялася від інших запропонованих проектів своєю простотою, легкістю здійснення і контролю. Радянська делегація підкреслила, що "тільки при повному роззброєнні може бути досягнута однакова безпека і рівність умов для всіх країн". Повне роззброєння знімало ряд складних питань, пов'язаних з контролем над роззброєнням. Адже незрівнянно легше встановити факт виробництва зброї і існування військових формувань, ніж порушення тією чи іншою державою встановленої норми. [4;533]

Виходячи з цього, глава радянської делегації нарком закордонних справ СРСР М.М. Литвинов 11 лютого 1932 р. запропонував взяти за основу роботи конференції принцип загального і повного роззброєння. Знаючи негативне ставлення імперіалістичних держав до ідеї загального і повного роззброєння, радянська делегація, разом з тим, заявила, що вона готова "обговорювати будь-які пропозиції, спрямовані на скорочення озброєнь, і чим далі це скорочення буде іти, тим з більшою охотою радянська делегація візьме участь у роботі конференції"

Одночасно нарком закордонних справ СРСР нагадав делегатам про радянський проект часткового роззброєння, внесений у Підготовчу комісію. За ним передбачалося повне знищення найбільш агресивних типів озброєнь, в тому числі танків, наддалекобійної артилерії, кораблів. тоннажністю понад 10 тис. тонн, суднової артилерії калібром,понад 12 дюймів, авіаносців, військових дирижаблів, важких бомбардувальників, всіх запасів авіабомб, всіх засобів хімічної, вогневої і бактеріологічної війни. Радянську програму схвально зустріла прогресивна громадськість світу, але вона не знайшла відгуку у делегацій імперіалістичних держав. Радянська пропозиція про повне роззброєння була відхилена як "непрактична" навіть без обговорення. Тим самим Англія, Франція та інші держави яскраво продемонстрували своє прагнення уникнути реального шляху до розв язання проблеми роззброєння.

Радянська делегація невтомно викривала намагання, західних країн прикрити переговорами про роззброєння гонку озброєнь і завести втупик життєве питання світової політики. В цей період СРСР висунув ряд нових, важливих, конкретних пропозицій.

11 квітня радянська делегація запропонувала проект статті майбутньої конвенції про роззброєння, що передбачала істотне пропорціонально-прогресивне скорочення існуючих озброєнь держав.

На засіданні Загальної комісії і її редакційного комітету радянська делегація відстоювала ці принципи і добилася того, що в резолюції, ухваленій 19 квітня, вказувалося, що проектована конвенція повинна стати першим рішучим етапом загального скорочення озброєнь.[21;305]

Радянська делегація підтримала проект резолюції про якісне роззброєння і внесла додаткові пропозиції: визнати агресивними і небезпечними всі гармати і гаубиці калібром понад 100 мм, всі бронетанкові озброєння (танки, бронеавтомобілі і поїзди), підводні човни тоннажем понад 600 тонн. Радянська делегація підтримала нідерландську пропозицію про визнання небезпечним розстановки у відкритому морі автоматичних контактних мін і угорську пропозицію про визнання агресивними річних військових суден. 28 квітня СРСР висловився за визнання агресивною всієї військової авіації. В травні в Бюджетній комісії представник СРСР Т. Луначарський висунув і відстоював пропозиції про необхідність гласності, обмеження і скорочення приватних капіталовкладень у воєнну промисловість, неприпустимість секретних воєнних фондів і об'єднання всіх воєнних витрат в одній статті державного бюджету та інші.

Таким чином, на першій сесії конференції в 1932 р. радянська делегація займала надзвичайно активну позицію, висунувши цілий ряд своїх конкретних істотних пропозицій і, підтримавши чимало проектів, запропонованих іншими країнами, що переконливо свідчить про конструктивність і щире прагнення радянської зовнішньої політики розв'язати проблему роззброєння і зміцнити тим самим загальну безпеку. Однак внаслідок позицій капіталістичних держав, думки в комісіях розходилися,і вони не змогли виробити доповіді, пригодні для обговорення. Більшість держав прагнула визнати агресивними ті види зброї, які були більш розвинуті у їх можливих противників.

У липні 1932 р. перша сесія конференції закінчила свою роботу, не зрушивши з місця проблему роззброєння.[21;306]

Конференція поновила свою роботу фактично лише в лютому 1933 р., розпочавши обговорення нових французьких пропозицій. То був так званий "конструктивний план", що намічав громіздку схему заходів, в залежність від якої ставилося питання про скорочення озброєнь. План містив в собі і ряд старих пропозицій, зокрема про створення міжнародної армії при Лізі Націй.

6 лютого 1933 р. радянська делегація зробила аналіз французького плану і висунула пропозиції, спрямовані проти агресії. Насамперед радянська делегація висловила своє глибоке невдоволення ходом роботи самої конференції, яка цілий рік затратила не на обговорення представлених країнами пропозицій, а на "відкладання їх, на їх залишення до іншого випадку або на консервування їх у технічних комісіях". Аналізуючи новий французький план, радянська делегація відмітила, що в ньому нема фактично ніяких нових пропозицій щодо скорочення озброєнь і крім того роззброєння, поставлене в залежність від прийняття конференцією загальних питань безпеки. Таке становище загрожувало на довгий час відсунути розв'язання проблеми роззброєння.

Переважна більшість французьких пропозицій стосувалася не всіх учасників конференції, а тільки певних груп держав: або тільки членів Ліги Націй, або учасників Вашингтонської морської угоди і т. д. Таким чином, ця частина французьких пропозицій не передбачала участі в заходах, зокрема СРСР, який не був членом Ліги Націй і учасником Вашингтонської угоди.

Тільки пропозиції щодо розширення зобов'язань учасників пакту Бріана — Келлога мали відношення до всіх представлених на даній конференції держав, включаючи Радянський Союз.

Йшлося, зокрема, про те, що будь-який збройнийконфлікт повинен цікавити всіх учасників пакту, про відмовлення Сполучених Штатів Америки від принципу нейтралітету у випадку конфлікту і т. ін.

Радянська делегація заявила, що проти цих пропозицій СРСР заперечень не має і буде готовий підписати відповідну конвенцію.

Разом з тим радянська делегація порушила ряд надзвичайно важливих питань, зв'язаних з пактом Бріана — Келлога і санкціями проти агресора. Підписуючи в 1928 р. пакт Бріана — Келлога, деякі держави зробили застереження, що практично зводили нанівець весь пакт. Так, Англія, приєднуючись до пакту, заявила, що вона, хоч і відмовляється від війни як знаряддя національної політики, але залишає за собою свободу дій в певних районах земної кулі. США зробили оговорку про збереження доктрини Монро як одного з видів самооборони, про захист прав своїх громадян за кордоном і про право застосування "мирних засобів тиску" таких, як демонстрації і блокади.[5;112]

Радянська делегація поставила питання про те, щоб зобов'язання, що випливають з пакту, мали повну силу для всіх його учасників і не обмежувалися будь-якими застереженнями. У зв'язку з тим, що французькі пропозиції передбачали деякі міжнародні санкції по відношений до держави — порушника пакту, виникло питання про те, як і хто повинен визначати агресора. Радянська делегація висловила думку про необхідність створення спеціального міжнародного органу в такому складі, який гарантував би СРСР таку ж об'єктивність при розгляданні питань, як і іншими державам. Це мало велике значення, якщо врахувати вороже ставлення правлячих кіл імперіалістичних країн до першої в світі соціалістичної держави. Для боротьби проти агресора, для збереження миру надзвичайно важливо було мати точне визначення, що таке агресія, а на той час такого загальновизнаного поняття нападу не існувало ні в теорії, ні в практиці міжнародних відносин. Історія свідчила про те, що агресори вдавалися до різноманітних аргументів, аби виправдати свій напад на іншу країну. "Необхідність" нападу пояснювалася прагненням до експлуатації природних багатств певної території, порушенням якої-небудь міжнародної угоди, заходами якоїсь країни, що зачіпали матеріальні інтереси іншої, виникненням революцій або непорядків в інших країнах, стратегічними міркуваннями тощо. Виникла "теорія", що мала на меті виправдати війну необхідністю забезпечення миру.

Loading...

 
 

Цікаве