WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Основні напрямки зовнішньої політики СРСР в 1933–1939 рр. - Курсова робота

Основні напрямки зовнішньої політики СРСР в 1933–1939 рр. - Курсова робота

При прийнятті Сталіним рішення щодо заключення договору з Німеччиною зіграв роль і японський фактор. Японія було відкритим противником СРСР і знаходилась в союзі з фашистською Німеччиною. Для Радянського Союзу існувала явна загроза війни на два фронти, якщо не в 1939 р., то в більш пізній період. Але це не міняло суті справи. Договір з Німеччиною на думку Сталіна, звільнював СРСР від такої загрози.

Ще одним стратегічним планом Сталіни при підписанні договору з Німеччиною було, хоч про це відкрито не говорилося, зіткнути між собою два ворогуючих угрупування і таким чином, зберегти для Радянського Союзу мир на достатньо довгий термін. Договір з Німеччиною про ненапад забезпечував для СРСР великі можливості стояти осторонь від війни, на відміну від договору з Англією і Францією про взаємодопомогу який в разі підписання змушував СРСР небезпечною навіть при наявності таких союзників, як Англія і Франція. Причому впевненості в цих союзниках у радянського керівництва не було, особливо враховуючи події 1938 р., пов'язані з Чехословаччиною.

Рішення керівництва СРСР заключити з Німеччиною договір про ненапад було вимушеним, але закономірним в тодішніх умовах.

З моральної сторони Радянський Союз підписавши договір про ненапад з Німеччиною поніс втрати в світовій суспільно-політичній думці, а також в міжнародному комуністичному русі. Неочікувана зміна політики СРСР по відношенню до фашистської Німеччини прогресивній частині світової громадськості була незрозуміла.[33;76]

Неоднозначним було відношення до пакту радянських громадян.

Не всім був зрозумілий поворот у відносинах з фашистською Німеччиною. Багато здавалося незрозумілим. Окремі радянські громадяни, особливо ті, хто воював проти фашистів в Іспанії, відчував певну непорозумілість. „Щось тут неможливо було зрозуміти почуттями, - відзначав в своїх спогадах свідок подій Константин Симонов. – Можливо, розумом – так, почуттями – ні. Щось перевернулося в оточуючому на світі, і в нас самих. Наче ми стали кимсь іншим, ніж були після цього пакту. [31;147]

Окрім офіційної частини пакту існував ще так званий „додатковий таємний протокол, який практично розмежовував сфери впливу в Європі між СРСР і Німеччиною. В ньому зокрема йшлося, що у випадку територіально-політичного перевлаштування областей, які входять до складу Прибалтійських держав, межа сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії річок Нерав, Вісла і Сан. Стосовно так званого „польського питання" то уряди обох держав планували вирішувати це питання в порядку дружньої і взаємної згоди. Щодо південного сходу Європи з радянського боку підкреслюється інтерес СРСР до Бессарабії. З німецького боку заявлено про його повну політичну незацікавленість в цих областях.

Ось як у мемуарах описує М. Хрущов свої враження від бесіди із Сталіним у ту ніч, коли було підписано договір: „Сталін був у дуже бадьорому настрої, говорив: ось завтра англійці і французи взнають про це і поїдуть ні з чим. Вони в той час знаходилися ще у Москві. Сталін вірно оцінював значення цього договору з Німеччиною. Він розумів, що Гітлер хоче нас обманути, просто перехитрити. Він вважав, що це ми, СРСР, перехитрили Гітлера, підписавши договір. Він говорив нам: тут йде гра: хто кого перехитрить і обмане.[25;81]

Якщо підписання пакту про ненапад ще якось вкладалося в свідомість радянських громадян, то підписання 28 серпня 1939 р. договору про дружбу і кордон між СРСР і Німеччиною не відповідало їхнім моральним цінностям, ніякої дружби до німецьких фашистів ніхто не відчував. Сталін в ході переговорів Молотова і Ріббентропа щодо підписання договору про ненапад, відповідаючи на питання останнього, як стверджує співробітник МЗС Німеччини Ф. Гаус, заявив: „Не може бути нейтралітету з нашої сторони, поки ви самі не перестанете будувати агресивні плани по відношенню до СРСР". Згодом уточнив: „ми не забуваємо що кінцевою вашою метою є напад на нас".[28;203]

Якщо Сталін навіть стосовно пакту про ненапад так висловлювався, то чим можна мотивувати його бажання підписати договір про дружбу і кордон? Цілком мотивовано можна стверджувати що підписання його було великою помилкою тодішнього керівництва СРСР, відображення договору в засобах інформації вдарило по психіці радянських громадян.

В середині 30-х років в СРСР проживала значна кількість антифашистів, прибувши з Німеччини і зайнятих нею територій. Як свідчать їх спогади, пакт про ненапад вони зустріли з розумінням. Деякі з них по завданню Комінтерну виступали на зборах радянських робітників в різних містах країни і роз'яснювали, як з допомогою пакту СРСР уник війни. Але підписання, по словах Леональда Ірюнвельда, який в березні 1939 року емігрував з Чехословаччини до СРСР, „договори про дружбу з смертельним ворогом соціалізму" проживавши в Радянському Союзі антифашисти зустріли негативно. Це ще одне свідчення помилковості заключення даного договору.

Незадоволення серед антифашистів, які проживали в СРСР, викликали і окремі недружелюбні дії радянського керівництва по відношенню до декого з них.

Мимоволі виникає питання, чи було підписання з Німеччиною договору про ненапад і інших угод в 1939-1941 рр. найкращим варіантом розв'язання радянським керівництвом проблеми? Відповісти на це питання досить складно. З позицій сьогоднішнього дня, коли нам стало відома багато того, чого не знали навіть керівники тогочасних держав, можна з впевненістю сказати, що найбільш оптимальним в тих умовах було б підписання радянської схеми договору про колективну безперу, підписання англо-франко-радянського договору про взаємодопомогу і відповідної військової конвенції.[11;79]

Це привело б до створення єдиної антигітлерівської коаліції, запобігло би агресії і, можливо, початку війни. До цього висновку приходять зараз не тільки радянські, але і західні дослідники новітньої історії. Та цього не сталося в силу цілого ряду об'єктивних і суб'єктивних причин, більше того, було підписано радянсько-німецький „пакт про ненапад".

Чого ж конкретно досягнув СРСР в результаті підписання даного договору? По-перше, Радянський Союз уникнув війни на два фронти, така небезпека йому реально загрожувала. Договір між СРСР і Німеччиною був заключний в бік бойових дій між радянськими і японськими військами на Холхін-Голі. В цих боях в кожній із ворогуючих сторін брало участь до 100 тис. чол. Таким чином, в серпні 1939 р. „перший фронт" для СРСР вже існував – він був на Далекому Сході. На Заході Радянському Союзу загрожувала фашистська Німеччина. Чи потрібно доводити, що явила б для Радянського Союзу війна на два фронти в умовах зовнішньополітичної ізоляції? Торкаючись даної проблеми, англійський історик Дж. Грензіл пише: „Заключивши 23 серпня 1939 р. радянсько-німецький пакт про ненапад, Сталін зумів уникнути війни проти Німеччини.. військова неготовність зробила б війну в 1939 р. більш катастрофічною для Росії, ніж в 1941 році...У Сталіна в 1939 році звичайно не було бажання рятувати західні демократії. Він прагнув захистити себе.

В результаті підписання радянсько-німецького договору про ненапад утворився серйозний розкол в антикомінтернівському пакті. Для японського керівництва, яке орієнтувалося на воєнну солідарність з фашистською Німеччиною, її договір з Радянським Союзом виявився до очікуваним. Японія зв'язувала більші надії з нападом Німеччини на СРСР і розраховувала в зв'язку з цим на успіх своїх операцій на Далекому Сході.

Здійснені Берліном без узгодження з Токіо дії по покращенню відносин з СРСР визвали розчарування в японського керівництва, підірвали віру японських керівників в надійність Німеччини як свого стратегічного союзника. Працівник управління розвідки і контррозвідки верховного командування вермахту (абвера) Х. Гроскурт в кінці серпня 1939 р. зробив у своєму щоденнику наступний запис: „Японці серйозно занепокоєні. Весь антикомінтернівський пакт похитнувся".

Недовір'я яке виникло тоді між Японією і Німеччиною залишилося до завершення другої світової війни і відбилося на відношенні Японії до СРСР. Стає зрозуміло, чому Японія вирішила діяти на Далекому Сході самостійно, заключила в квітні 1941 р. пакт про нейтралітет з Радянським Союзом і не пішла на його порушення, хоч із сторони Німеччини не раз висловлювали бажання мати Японію в якості союзника, воюючого проти СРСР.

По-друге, заключивши договір про ненапад з Німеччиною, Радянське керівництво нанесло рішучий удар по планах створення імперіалізмом єдиного антирадянського фронту. Були зірвані всі задуми європейських „Мюнхенців" об'єднати Німеччину, Англію і Францію в планах, направлених проти СРСР. А подібні плани виконувалися впливовими кругами не тільки західних держав, але і фашистських. Так, в Німеччині великі надії на досягнення англо-німецької згоди на антирадянській основі покладав керівник абвера адмірал В. Канарис. Друга світова війна почалася як війна між двома імперіалістичними групуваннями, а не як війна фашистського блоку, діючого при підтримці всього імперіалістичного табору, проти Радянського Союзу.

Loading...

 
 

Цікаве