WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Українські землі у складі Російської імперії наприкінці ХVІІІ - у першій половині ХІХ ст. - Курсова робота

Українські землі у складі Російської імперії наприкінці ХVІІІ - у першій половині ХІХ ст. - Курсова робота

Особливо гострого і масового характеру набув селянський антипоміщицький рух на Поділлі. Рух очолив Устим Кармелюк, у якому широкі селянські маси вбачали свого захисника. Поміщик, побачивши в Кармелюку небезпечного бунтаря, поспішив відправити його в солдати. Однак, він утік у рідні місця, де з таких же втікачів-селян і солдатів організував повстанський загін.

Повстанці нападали на поміщицькі маєтки, корчми, двори заможних селян, роздавали їхнє майно і гроші бідним селянам. Кілька разів Кармелюка арештовували, п'ять разів він тікав із війська, заслання і каторги. Щоразу, повертаючись у рідні місця, Кармелюк знову збирав повстанські загони і поновлював боротьбу. Антикріпосницький рух селян під його керівництвом тривав майже чверть століття. За період повстанської боротьби з 1812 р. до 1835 рр. бойові загони Кармелюка здійснили понад тисячу нападів на поміщицькі маєтки. У цих нападах брало участь не менше 20 тис. повстанців. Кармелюк був убитий із засідки у 1835 р.

5. Суспільно-політичний рух

Після Вітчизняної війни 1812 р. в Російській імперії панувала атмосфера загального невдоволення кріпосницькими порядками. У цій обстановці революційно налаштовані дворяни (переважно молоді офіцери російської армії, учасники війни проти Наполеона) почала свідому боротьбу проти самодержавства. Вони на власні очі побачили за кордоном вищий рівень економічного та суспільного життя, демократії, більшу освіченість громадян, відсутність кріпацтва. Не випадково саме в середовищі військових формувалися перші гуртки й товариства.

Діяльність декабристів в Україні. Невдоволена самодержавно-кріпосницьким режимом частина офіцерів-дворян ставила за мету змінити існуючий лад. Найяскравіше ці ідеї виявилися в декабристському русі, тісно пов'язаному з Україною. Зокрема, у Тульчині існувала філія московського „Союзу благоденства", до якої був близьким І. Котляревський. Після ліквідації „Союзу" в січні 1821 р. більшість його членів не припинила політичної діяльності. У березні 1821 р. Тульчинська управа ухвалила рішення про створення нової організації, яка була названа Південним товариством, у цьому ж році в Петербурзі почало діяти Північне товариство. Керував цією організацією полковник, учасник російсько-французької війни 1812 р. дворянин П. Пестель. Він склав докладну програму, яка мала назву „Руська правда". Вона передбачала скинення самодержавства, республіканську форму правління, скасування кріпосного права, установлення правової рівності всіх громадян, здійснення земельної реформи з частковою конфіскацією поміщицької землі. „Руська правда" проголошувала Росію „єдиною і неподільною" державою. Пестель заперечував право народів імперії на самовизначення або федеративний устрій Росії, виключення робилося лише для Польщі.

Більш складну схему майбутнього устрою Російської імперії пропонувало Товариство об'єднаних слов'ян, створене армійськими офіцерами братами Борисовими, Ю. Люблинським та іншими у 1823 р. у Новоград-Волинському. Вони розробили програму утворення федеративного союзу усіх слов'янських народів. Відповідно до їхніх поглядів кожен слов'янський народ повинний був мати свою конституцію, свій уряд, проводити свою внутрішню політику. Товариство об'єднанних слов'ян виступало також за ліквідацію самодержавства, установлення демократії. У вересні 1825 р. Товариство об'єднаних слов'ян приєдналося до Південного товариства.

Відоме повстання декабристі, що відбулося 14 грудня 1825 р. в Петербурзі, закінчилося невдачею. Дізнавшись про це, керівники однієї з найчисельнішої управи Південного товариства – Васильківської управи (Київщина) підполковник С.І. Муравйов-Апостол і підпоручик М.П. Бестужев-Рюмін 29-30 грудня 1825 р. підняли на повстання Чернігівський полк, що розташовувався під Києвом. Повсталі захопили м. Васильків, однак, не маючи підтримки полків, вони не наважилися на подальші активні дії. Вони спробували здійснити похід на Волинь, де передбачалося з'єднатися із Товариством об'єднаних слов'ян і продовжити повстання. Однак, на початку січня 1826 р. під час спроби повсталих прорватися до Новоград-Волинського вони були розгромлені царськими військами. Повстання було придушено, Чернігівський полк розформували, а солдат відправили на Кавказ для участі у воєнних діях проти горців.

Масонство в Україні. Після війни 1812 р. і закордонних походів 1813-1914 рр. в Україні виник ряд масонських організацій. У 1817-1819 рр. таємні масонські організації виникли у Києві, Одесі, Полтаві, Житомирі та інших містах. Своєю кінцевою метою масони проголосили об'єднання всіх народів світу в „розумне суспільство, кожен член якого робить свій внесок, щоб воно було корисним і приємним для всіх".

У 1818 р. була організована в Києві масонська ложа „З'єднаних слов'ян", яка у 1822 р. об'єднувала понад 80 членів. Вони одну із складових визвольної боротьби проти національного гноблення бачили в прилученні визвольних устремлінь інших слов'янських народів. До масонської ложі „Понт Евксинський", що діяла з 1817 р. в Одесі, входило понад 70 чол., більше половини з них складали представники вільних професій і купецького звання. Найбільше українська національно-визвольна спрямованість проявилася в полтавській масонській ложі „Любов до істини", створеній у 1818 р. місцевими державними службовцями і поміщиками І. Котляревським, С. Кочубеєм, Г. Тарновським та іншими. Всього в складі ложі було 23 чол. Очолив її М. Новиков – керуючий губернською канцелярією. Найбільший інтерес члени полтавської ложі виявили до історичного минулого України, однак чіткої програми облаштування її майбутнього не виробили. Зрештою, керівники ложі зосередилися на турботах підвищення загальної політичної свідомості українського дворянства. У 1819 р. діяльність полтавської масонської ложі була заборонена особистим розпорядженням російського царя Олександра I.

У 1812 р. цар заборонив діяльність масонських організацій на всій території Російської імперії. Частина українських масонів після цього ввійшла в організоване у 1821 р. таємне Малоросійське товариство – суспільно-політичну організацію, що ставила собі за мету вести просвітительську діяльність в масах, підвищувати освітньо-культурний і політичний рівень їхньої свідомості, об'єднати їх навколо ідеї ліквідації кріпосництва й обмеження влади царського самодержавства. Передбачалося відновити державну незалежність України під протекторатом відновленої Польської держави. У роботі з підвищення української національної самосвідомості використовувалася і пропаганда козацького минулого України, традиції державності українського народу.

6. Національне відродження. Кирило-Мефодієвське братство

Традиційно початком національного відродження нової доби вважають появу у 1798 р. першого твору нової української літератури поеми „Енеїда" Івана Котляревського (1769-1838 рр.).

Створена на матеріалі суспільного життя України другої половини ХVІІІ ст., „Енеїда" Котляревського показала світові український народ з його історією, мовою, звичаями, віруваннями, традиційним побутом тощо. Написана розмовною українською мовою, вона була розрахована на сприйняття найширшими читацькими колами.

Ідеями національного відродження пронизана книжка анонімного автора „Історія русів" (русами тут названо українців). Вона розповідає про події в Україні від найдавніших часів до 1769 р. Головні ідеї твору: критика самодержавства й кріпосництва; оспівування незалежної козацької держави, козацьких прав та вольностей. Тут обгрунтована думка, що саме Україна, а не Росія є прямою наступницею Київської Русі, що українці є окремим від росіян народом зі своїми традиціями, а тому Україна має всі права на відновлення козацького самоврядування. З'явився цей анонімний твір в середовищі козацької старшини й поширювався в багатьох списках.

Сприяла національному відродженню й чотиритомна праця Дмитра Бантиш-Каменского „Історія Малої Росії" (1822 р). Вона написана з використанням багатющого історичного матеріалу, і фактично є першою науковою масштабною узагальнюючою працею з історії України від найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст.

Loading...

 
 

Цікаве