WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої в середині ХVII ст. - Курсова робота

Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої в середині ХVII ст. - Курсова робота

Національно–визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої в середині ХVII ст.

Повстання під проводом Б. Хмельницького стало початком великомасштабної війни українського народу проти польського панування. Основною рушійною силою повстання було козацтво, якому належала провідна роль у перебігу й керівництві війною. У лавах повстанців було багато селян і міщан, а також вихідців із дрібної української православної шляхти. Підтримало повстання духовенство. Основний тягар боротьби випав на долю селянства – найбільш численного і пригнобленого стану.

Метою повстання було:

– знищення польського панування;

– створення в етнічних межах України власної держави;

– ліквідація кріпацтва, середньої та великої феодальної власності на землю;

– утвердження козацького типу господарювання.

В сучасній історичній літературі немає єдиної точки зору як щодо назви боротьби українського народу проти Польщі в середині XVII ст., так і відносно її періодизації. Історики використовують терміни "національно – визвольна війна", "національна революція" та ін. Виходячи з тих завдань які вирішувала ця боротьба, вважаємо, що перша назва доцільніша, тому що більш об'єктивно відображає сутність явища. Хронологічні межі національно – визвольної війни науковці датують по різному. Початкова дата війни (1648 р) не викликає жодних сумнівів, однак щодо кінцевої дати єдиної думки немає.1654 рік (рік Переяславської ради) відкинуто всіма українськими істориками, бо ця "пропозиція" була викликана виключно політичними мотивами й ігнорувала факт продовження Визвольної війни після укладення українсько-російського союзу. Сьогодні одні автори пропонують як кінцеву хронологічну межу Визвольної війни 1657-й рік – рік смерті Б. Хмельницького, другі – 1659-й – рік укладання Переяславської угоди і втрати державності України, треті – 1676 рік падіння гетьмана П. Дорошенка і ліквідації правобережної Гетьманщини. Найдоцільніше, на нашу думку, пов'язувати завершення Визвольної війни з Гадяцьким договором 1658 р. Саме тоді і формально, і фактично було припинено війну проти Польщі.

1. Причини національно-визвольної війни

Після придушення козацько-селянських повстань першої половини XVII ст. колонізація українських земель Польщею, значно посилилася, що й потягло за собою національно-визвольну війну.

Основними причинами національно – визвольної війни були:

1. Погіршення становища селянства в умовах засилля польських магнатів та панщинно-фільваркової системи господарювання:

– швидке покріпачення селян (1588 р);

– збільшення панщини (до 4-6 днів на тиждень) та різноманітних форм відробітків і податків на користь феодалів й держави;

– посилення експлуатації селян орендарями панської землі.

2. Зростання невдоволення українського міщанства, яке потерпало як від приватних власників міст, так і від сваволі королівських урядовців:

– православні городяни мали селитися лише в спеціально відведених кварталах;

– їх обмежували в заняттях ремеслом і торгівлею;

– усували від участі в місцевому самоврядуванні, обтяжували різними податками й повинностями.

3. Обмеження прав козацтва, запровадження заходів, спрямованих на ліквідацію його як стану.

– будь-які вияви покозачення (перехід селян до козацького стану) придушувалися з особливою жорстокістю;

– за "Ординацією війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої" (1638 р) всі колишні реєстрові козаки, за винятком 6-тисячного реєстру – відтоді складової частини польського війська – перетворювалися на кріпаків;

– реєстровці позбавлялися права обирати гетьмана і старшину, їх мав призначати польський уряд зі шляхти;

– на Запорожжі розміщувалися польські залоги, було відбудовано фортецю Кодак (1639 р);

– козакам заборонялося без згоди польського уряду ходити в морські і суходільні походи проти Османської імперії та Кримського ханства;

– козаків зобов'язували виконувати всілякі роботи, сплачувати обтяжливі податки.

4. Полонізація українського суспільства, примусове насадження католицизму, що викликали масові протести населення:

– православні повинні були сплачувати податки на утримання католицького духовенства;

– православним нерідко заборонялося провадити, обіймати певні посади, створювати вищі навчальні заклади;

– закривалися існуючі, заборонялося будувати православні церкви й монастирі, а їхні володіння і майно конфісковувалося католицьким та українським духовенством;

– водночас продовжувалося активне будівництво костьолів, збільшувалася кількість єзуїтських колегіумів, поширювався їхній вплив;

– звужувалася сфера вживання української мови.

Богдан Хмельницький. Зиновій – Богдан Хмельницький (1595-1657 рр.) народився в сім'ї дрібного українського шляхтича. Його батько був сотником реєстрового козацтва, який одержав за свою службу невеликий маєток з хутором Суботів біля Чигирина.

Б. Хмельницький здобув добру освіту в київській монастирській школі і львівському єзуїтському колегіумі. Був учасником численних козацьких походів проти Османської імперії і Кримського ханства. У битві під Цецорою (1620 р) потрапив у полон до турків, де вивчив турецьку і татарську мови, познайомився з деякими представниками знаті. Був одружений з донькою заможного переяславського купця Ганною Сомко, мав четверо дітей.

У 1632-1634 рр. брав участь у Смоленській війні з Росією на боці Польщі. Деякі історики (О. Воронянський та ін.) вважають, що Б. Хмельницький був учасником козацько-селянського повстання 1637-1638 рр. У 1637 р. після придушення повстання Павлюка він одержав посаду писаря реєстрового козацтва, а у 1646 р. – сотника Чигиринського козацького полку. У цьому ж році на запрошення французького уряду разом з Іваном Сірком і запорозькими козаками брав участь у воєнних діях на боці Франції проти Габсбургів.

Безпосереднім приводом до вступу Хмельницького проти Польщі була особиста образа, якої йому завдав чигиринський підстароста Данило Чаплінський. Скориставшись відсутністю Б. Хмельницького (улітку 1646 р) він розорив хутір Суботів, майже до смерті побив молодого сина та викрав жінку (Олену), з якою Богдан збирався одружитися (перша дружина на цей час померла). Після повернення з Варшави Хмельницький використовував усі законні шляхи для покарання винних, аж до особистої аудієнції у польського короля. Однак це не мало ніяких результатів. Не домігшись справедливості він у серпні-вересні 1647 р. проводить таємні ради із своїми однодумцями щодо підготовки повстання проти панських магнатів. Проте зрада з боку чигиринського осавула призвела до арешту Хмельницького. Вирвавшись (за сприяння родичів) на волю, він у грудні 1647 р. з кількома десятками козаків вирушив на Запоріжжя.

2. Початок національно-визвольної війни

На початку 1648 р. Б. Хмельницький сформував перший повстанський загін, установив зв'язок із козаками Січі. Разом з сотнею запорожців і декількома сотнями "покозачених" селян він атакував Кодацьку фортецю, через яку поляки контролювали Запоріжжя.25 січня заволодів фортецею. При цьому значна частина реєстрових козаків перейшла на бік повстанців. Ці події стали початком національно – визвольної війни українського народу.

Невдовзі відбулась козацька рада, на якій Хмельницького було обрано гетьманом.

Підготовка збройного виступу. Б. Хмельницький напередодні збройного виступу проти поляків:

– розіслав універсали до українського народу із закликами вступати до лав козацького війська;

– налагодив виробництво пороху, організував закупівлю зброї та боєприпасів;

– із початком воєнних дій досяг домовленості про перехід реєстрових козаків на бік повстанців;

– вів переговори з Туреччиною і Кримським ханством. Заручившись підтримкою Туреччини, у лютому-березні 1648 р. у Бахчисараї українські посли уклали з кримським ханом Іслам – Гіреєм III договір про військову допомогу у війні проти Речі Посполитої.

Фактичним проголошенням війни стала вимога Б. Хмельницького вивести з території Наддніпрянщини королівські війська і скасувати "Ординацію" 1638 р. На утихомирення запорожців поляки направили два загони загальною чисельністю близько 10 тис. чол.

Loading...

 
 

Цікаве