WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Утворення і розвиток Київської Русі - Курсова робота

Утворення і розвиток Київської Русі - Курсова робота

Величезне значення для розвитку культури мала поява писемності. Країна мала свою писемність ще до прийняття християнства. Існували найдавніші рукописи, які написали "руські письменники", вели записи княжих указів та міждержавних договорів тодішньою мовою. Пізніше, близько 863 р. була прийнята слов'янська азбука, котру склали болгарські просвітителі Кирило та Мефодій (кирилиця, яка лежить в основі сучасних українського та російського алфавітів). Поширення писемності на Русі сприяло розповсюдженню освіти, яка опікувалася церквою та князем і зосереджувалася переважно в монастирях. Перша школа в Києві була відкрита князем Володимиром при Десятинній церкві, і ще більшого поширення набули школи за правління Ярослава Мудрого (в Києві діяла школа, де навчалося більше трьохсот дітей). Навчання грамоті розпочиналося з вивчення азбуки. Учні писали на восковій дощечці за допомогою писал – стрижнів із загостреним кінцем.

Високий рівень освіченості населення сприяв розвитку літератури. Ще до виникнення писемності у східних слов'ян існували: обрядові пісні, легенди, загадки, сказання, заклинання, епічні й ліричні пісні. Багатою і різноманітною була усна народна творчість. Один із старіших фольклорних жанрів – це народні перекази, билини. Найпопулярнішими героями билин були Ілля Муромець, Добриня Нікітич, Альоша Попович, Микула Селянинович. У билинах оспівувалася мужність і хоробрість богатирів, які боронили рідну землю від ворогів.

Серед найдавніших зразків літератури є "Слово про закон і благодать", написане першим київським митрополитом Іларіоном близько 1050 р. У ньому підноситься значення християнства, яке протиставляється язичництву. Видатним письменником свого часу був князь Володимир Мономах, який написав "повчання дітям". Цей твір є автобіографією князя, і разом з тим, викладом його політичних та філософсько-етичних поглядів. Володимир вважав, що князь сам повинен входити в усі галузі управління, не кривдити людей, зберігати мир, єдність держави.

Найчудовішим поетичним твором княжої доби є "Слово о полку Ігоревім" (1185-1187 рр.). У цьому творі викладено історію походу 1185 р. новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців, який закінчився поразкою князя. Головна ідея твору заклик до єдності князів у боротьбі з іноземними ворогами.

Значна частина літератури належить до релігійної. Найбільш відомими є створені у другій половині XI ст. "Житіє Бориса і Гліба" та "Житіє Феодосія Печерського".

Одним із найвидатніших зразків писемної літератури є літописи. Вважають, що найдавніший літопис було створено за часів Аскольда у другій половині IX ст. Проте він, як і інші літописні зведення не зберігся. Першим літописом, що дійшов до нас, є "Повість минулих літ" (1113 р.), складений у Києво-Печерському монастирі ченцем Нестором. При складанні цього твору використано давніші літописи. У "Повісті минулих літ" викладено події від 860 р. до 1111 р. "Повість" є загальноруським літописом, що відбиває минуле східних слов'ян на всій території їх розселення. Історія Русі розглядається в контексті світової історії. Основна ідея Нестора – ідея єдності руської землі. "Повість" збереглася у багатьох списках. Найстаріші з них – Лаврентіївський (1377 р.) та Іпатіївський (перша половина 15 ст.).

Видатний розвиток одержало давньоруське ремесло. Ремісники працювали по більше ніж 60 спеціальностям. Відомі ремісники, що займалися литтям дзвонів, ювеліри, склодуви, зброярі. Давньоруські ремісники виробляли досить складні вироби, зокрема знайдені замки, що складалися більш ніж з 40 деталей.

Значного розвитку набуло будівництво, удосконалювалася архітектура. До кінця X ст. на Русі не було монументального кам'яного будівництва. Будівлі були дерев'яні або дерев'яно-земляні. Одна із перших кам'яних споруд в Києві, зведена грецькими майстрами наприкінці X ст. (988-996 рр.) – це двадцятипятиглава церква на честь Богородиці, відома більше як Десятинна церква. У середині XI ст. при Ярославі Мудрому був збудований Софіївський собор (1037 р.), що мав 13 купонів. Тоді ж були споруджені Золоті ворота в Києві. Відомими культовими спорудами були ансамблі Михайлівського золотоверхого собору (збудовано князем Святополком у 1008-1113 рр.), церква Спаса на Берестові (1125 р.) тощо. Унікальною була Успенська церква в Києво-Печерській лаврі (1073-1078 рр.). Вона була зразком при будівництві соборів Московського Кремля.

Значного розвитку на Русі досягли живопис і художнє різьблення. Так, мозаїки Софії Київської виконані зі скла 177 кольорових відтінків. Особливого розвитку набув іконопис. Видатним живописцем XII ст. був Алімпій, який написав знамениту ікону "Богоматір велика Панагія". Зразками високого рівня мистецтва книжкової мініатюри є "Остромирово Євангеліє" (1056-1057 рр.) та "Ізборник Святослава", прикрашені чудовими заставками і мініатюрами.

На високому рівні було декоративно – прикладне мистецтво. Цінувалися твори ремесла, виготовлені в техніці черні, срібні браслети тощо. Крім виробництва прикрас із золота й срібла розвивалося художнє литво металу, різьблення по каменю тощо.

На досить значному рівні знаходилося мистецтво. Найвідомішим музичним виконавцем XI ст. був Боян. Особливу групу акторів і музикантів становили скоморохи – виконавці усної поезії, музичного фольклору.

На Русі існували струнні інструменти (гуслі, гудки), духові (труби, флейти, сопілки), ударні (бубни, металеві тарілки). Музика, танці супроводжували всі родинні, хліборобські та культові свята.

До моменту прийняття християнства русичі вже були знайомі з десятковою системою лічби від одного до десяти тисяч, а також із дробами.

1.8 Монгольська навала на землі Київської Русі

Питання про роль ординського іга в слов'янській історії є одним із важливіших, але водночас дискусійним. На сьогодні однозначної відповіді на це питання ми не маємо. Одні дослідники (Л.Гумільов, Б.Васильєв та ін.) вважають, що іга фактично не було, а був лише союз Русі з Ордою, інші (Б.Рибаков, П.Толочко та ін.) – вказують на руйнівні наслідки монгольського нашестя, яке загальмувало розвиток слов'янських земель.

Широковживаний термін "монголо-татарське нашестя" є умовним і не зовсім точним. Адже хоча монголи і не становили більшості у війську (їх налічувалося лише кілька відсотків загальної чисельності), саме вони були його ядром, військовою елітою, яка вела за собою підкорені народи. Що стосується татар, то, як підкреслює О.Д.Бойко, це лише один із підкорених народів, представники якого хоча й обіймали високі посади при дворі монгольського хана, але не відігравали визначальної ролі. Отже, експансію східних народів у західному напрямку доцільніше називати монгольською, оскільки саме монголи були її організаторами і лідерами.

Монгольська держава утворилася наприкінці XII ст. – на початку XIII ст. внаслідок активної об'єднавчої політики монгольського хана Темучіна. У 1206 р. його проголошено верховним правителем Монголії – Чингісханом. З його приходом до влади країна перетворилася у воєнний табір і розпочалося активне завоювання сусідніх територій.

У 1223 р. на річці Калці відбувається перша битва монголо – татарських військ з руськими дружинами. Об'єднані русько–половецькі сили зазнали страшної поразки: загинуло 6 князів та майже 90% руських воїнів.

Нова хвиля монгольського нашестя розпочинається у 1237 р., коли на прикордонних рубежах Русі з'явилося багатотисячне військо онука Чингісхана – Батия. Розрізнені руські війська не змогли дати рішучої відсічі. Ординці захопили і перетворили на попелище Рязань, Володимир, Ярославль, Переяслав, Чернігів та інші міста. 6 грудня 1240 р. монголи захопили Київ. Зруйнувавши місто, вони пішли далі на захід, ординці в 1241 р. вторглися в Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину, Трансільванію. Проте знекровлені на Русі війська Батия вже у 1242 р. були змушені припинити своє просування на захід. Повернувшись у пониззя Волги, завойовники засновують нову державу у складі Монгольської імперії – Золоту Орду. З цього часу Давньоруська держава перестає існувати. На Русі встановлюється ординське іго на довгих 238 років.

Наслідки завойовницьких походів монголів були катастрофічними для слов'янських земель:

1. Відбулася руйнація міст та падіння їх ролі, як центрів економічного, культурного життя. Із 74 руських міст XII – XIII ст., відомих з археологічних розкопок, 49 були розорені полчищами Батия. 14 міст так і не були відбудовані, а ще 15 міст з часом перетворилися на села. За перші півстоліття монгольського панування на Русі не було побудовано жодного міста.

2. Занепад економіки і торгівлі. Руйнація міст, загибель або рабство значної частини ремісників призвели до втрати спадкоємності в ремісництві, зникнення цілих його галузей (виробництво емалі, черні, різьби по каменю тощо). Значно ослабло сільськогосподарське виробництво, руйнувалася культура землеробства, знижувалася врожайність. Зменшення виробництва товарів спричинило занепад торгівлі.

3. Демографічні втрати. Населення півдня Русі значно зменшилося внаслідок фізичного знищення, захоплення у рабство або втечі у північні ліси. Проте, на думку М.Грушевського, тотального обезлюднення усієї території не відбулося. З настанням більш менш сприятливих умов люди знову починали освоювати полишені землі.

Loading...

 
 

Цікаве