WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Електронний журнал в системі інформаційних ресурсів бібліотеки: друга половина ХХ – початок ХХІ століття - Курсова робота

Електронний журнал в системі інформаційних ресурсів бібліотеки: друга половина ХХ – початок ХХІ століття - Курсова робота

Суттєвим тут є те, що у фондах бібліотек присутні документи, що фізично їм не належать і їхня кількість буде зростати. Електронні каталоги та інші довідково-пошукові системи включають і віртуальні по відношенню до даної бібліотеки ресурси. Формування та підтримка електронних колекцій стає більш вартісною у порівнянні з друкованими виданнями, зокрема за рахунок витрат на підготовку кваліфікованого персоналу, створення інфраструктури та ліцензування. Трансформуються процеси обслуговування: віддалений доступ до електронних ресурсів бібліотеки починає конкурувати з фізичним відвідуванням книгозбірні користувачем. Змінюється й система МБА, до функцій якої все частіше включається електронне доставляння документа (ЕДД). У роботі з електронними журналами бібліотекам частіше доводиться працювати не з окремими назвами, а з пакетними передплатами, які пропонують більшість видавництв, навіть у випадку змушеної передплати непрофільних чи малопопулярних для бібліотеки видань. Результати дослідження цих та інших змін у роботі бібліотек представлені в цьому розділі.

Дослідженням зафіксовано ту модель електронних журналів як складової інформаційних ресурсів бібліотеки, що сформувалася на початок ХХІ століття. Гіпертекстові зв'язки у електронних журналах визначено як одні з основних переваг у системі інформаційного забезпечення потреб користувачів. Розглянуто основні міжнародні проекти в цій царині: CrossRef, Open Journal Project, PubMed Central. Обґрунтовано важливість дотримання прав інтелектуальної власності для електронних публікацій та роль ідентифікатора цифрового об'єк-ту в цьому. Проаналізовані основні моделі встановлення вартості електронних журналів, що склалися на міжнародному ринку наукової періодики. Прогнозуються наступні можливі моделі та роль бібліотек як основних передплатників. Проблема збереження та архівування електронних журналів є також однією з найбільш дискусійних і саме вона спричинює те, що бібліотеки світу в більшості не поспішають замінити стовідсотково передплату друкованих журналів на електронні, навіть, якщо це вигідно фінансово. Бібліотека має ґарантувати користувачу доступ до будь-яких попередніх випусків журналів, якщо він того потребує; ґарантувати, що у виданні не зміниться нічого з бажання видавця чи автора, не буде вилучено статтю чи змінено зміст тощо.

У передплаті електронних журналів бібліотеки світу надають перевагу безпосереднім зв'язкам із видавництвами, які пропонують доступ до власних журналів через спеціально організовані служби. Однак досліджено і роль посередників – аґрегаторів (вендорів) різноманітних інформаційних послуг, які збирають електронні публікації з журналів різних видавництв та (чи) з різних джерел в єдину базу (бази) даних, і відіграють важливу роль у забезпеченні доступу до наукових журнальних публікацій. Розглянуто переваги і недоліки представлення електронних журналів у службах посередників, діяльність найбільш відомих на світовому ринку: EBSCO, ProQuest, BioOne, JSTOR, OVID, Highwire Press та ін.

Особливу увагу в дослідженні приділено організації роботи консорціумів бібліотек, що працюють з електронними журналами, як вирішальної складової бібліотечної кооперації в епоху електронних ресурсів. Саме об'єднуючи зусилля провідні книгозбірні світу не лише вибудовують політику роботи з колекціями електронних журналів, але як основні передплатники-споживачі, впливають на формування сучасних моделей електронних журналів: встановлення бізнес-моделей, проблеми архівування тощо. Проаналізований міжнародний та вітчизняний досвід підтверджує такий висновок.

Автором дисертації проаналізовано проблеми менеджменту колекцій електронних журналів в історико-бібліотекознавчому аспекті. Сформульовано, що управління колекцією електронних журналів у бібліотеці – це комплекс взаємопов'язаних логічних процесів та операцій: організаційних, технічних, технологічних. Запропоновано технологічну модель життєвого циклу електронного журналу в бібліотеках, а також основні засади управління такою колекцією, які розроблені на основі історичного досвіду провідних бібліотек світу за останні 10-15 років. З урахуванням комплексності взаємопов'язаних бібліотекознавчих, інформаційно-технологічних та нормативно-правових питань та на основі використання відповідного зарубіжного досвіду проаналізовано кожний з етапів роботи бібліотек з електронними журналами: відбір; організація тестового періоду; перевірка і налаштування технічних параметрів доступу; управління доступом та аутентифікація; узгодження і підписання ліцензійної угоди з постачальником (видавцем чи вендором); власне замовлення та придбання (угода, сплата рахунків); реєстрація та облік; каталогізація ресурсів чи/та представлення їх на веб-сайті; популяризація ресурсу для користувачів; аналіз статистики використання; подовження (поновлення) передплати чи відмова (вилучення з колекції).

Бібліотеки, які добре вміють управляти змінами, повинні також добре управляти колекцією електронних журналів. Для книгозбірень України є особливо важливим цей досвід з огляду на необхідність скорочення відставання в освоєнні ІКТ та участі бібліотек у формуванні суспільства знань. Слід зазначити досить високу активність, передусім, академічних та університетських бібліотек України, у використанні електронних журналів, засвідчену статистичними даними консорціумів (Інформатіо, проекту INTAS) та окремих книгозбірень (Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Наукової бібліотеки НаУКМА та ін.). Передусім, важливим є відповідний досвід Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, яка реалізує кілька відповідних важливих проектів (зокрема, "Портал наукової періодики", формування реферативної бази даних "Україніка наукова", "Електронні наукові фахові видання", "Наукова періодика України"), а також активно відпрацьовує моделі та технології роботи з електронними ресурсами в цілому. Серед інших лідерів у напрямі використання електронних ресурсів – бібліотеки Національного університету України "Києво-Могилянська академія", Харківського національного університету ім. В. Каразіна, Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, Тернопільского технічного університету ім. І. Пулюя, окремих регіональних наукових бібліотек (Кіровоградської, Рівненської, Вінницької ОУНБ). Але, навіть ці книгозбірні не можуть стверджувати, що запровадили цілісний та комплексний підхід до управління електронними колекціями. Залишаються невирішеними багато питань, пов'язаних із середовищем світових інформаційних ресурсів у цілому і, зокрема, колекціями електронних журналів: невідпрацьовані ще технології, не вирішені організаційні, технічні та фінансові питання.

Таким чином, отримані в результаті дослідження висновки, дають підґрунтя для ефективного здійснення діяльності бібліотек України щодо електронних журналів, кваліфікованого менеджменту колекцій таких видань.

У загальних висновках зазначено, що:

1. На основі узагальнення широкого кола опублікованих і неопублікованих джерел проаналізовано стан наукового вивчення проблеми.Відтворено цілісну картину еволюції електронного журналу у світі та особливості цього процесу в Україні, а також закономірності соціально-комунікативної діяльності бібліотек, зокрема принципи побудови та управління сучасних бібліотечних колекцій, невід'ємною складовою яких стають електронні ресурси, в т. ч. електронні журнали.

Здійснено історико-порівняльний аналіз зібраних матеріалів, що істотно розширює інформаційне поле бібліотекознавства. Виявлено провідні напрями, тенденції та специфіку процесу еволюції електронного журналу в системі наукової комунікації в цілому і як документно-інформаційного ресурсу бібліотек різних країн світу, а також основні тенденції й особливості цього процесу в Україні.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що розвиток електронного журналу та відповідний досвід роботи книгозбірень з ним досліджувалися фраґментарно, тільки в окремих напрямах та аспектах.

2. У дослідженні запропоновано визначення дефініції електронного журналу як періодичного електронного видання, що є закінченим електронним ресурсом (гіпертекстовим, інтерактивним, мультимедійним тощо) і вміщує групу електронних документів (статей), що пройшли редакційно-видавничу обробку та призначені для довготривалого зберігання, розповсюдження в комп'ютерних мережах у незмінному вигляді. Охарактеризовано основні типи та види електронного журналу в залежності від способів створення (паралельні, оригінальні, комбіновані), розповсюдження та зберігання (локальні, мережеві), вартості та умов передплати (пакетні пропозиції, сплата на назву, сплата за архів та ін.), ліцензійних умов доступу (авторизація, Інтернет-протокол) тощо. Визначено існуючи переваги електронного журналу та досліджено стандарти стосовно пошуку та архівування. Виокремлено серед основних переваг – широкий спектр пошукових функцій та можливість гіпертекстових зв'язків.

Loading...

 
 

Цікаве