WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Загальноосвітня школа України в контексті суспільно-політичного життя 20-х – початку 30-х рр. ХХ століття - Курсова робота

Загальноосвітня школа України в контексті суспільно-політичного життя 20-х – початку 30-х рр. ХХ століття - Курсова робота

У підрозділі показаний негативний вплив складного матеріального становища вчителя на рівень його професійної кваліфікації, життєву поведінку. Незадовільним був і правовий стан вчителя загальноосвітньої школи в суспільстві. Так, архівні джерела свідчать про тисячі випадків переслідування працівників освіти, масові їх звільнення, переведення щорічно восени без достатніх на те підстав з одного місця роботи на інше. Однак, підготовка та формування педагогічних кадрів в перші десятиліття існування радянської влади мали значний прогрес, що в свою чергу сприяло розв'язанню найважливішого завдання культурного відродження нації – здійснення загального початкового навчання на базі українізації освіти.

У висновках підбито підсумки проведеного дослідження, викладено його результати, основний зміст яких виноситься на захист.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у комплексному вивченні становлення і розвитку загальноосвітньої школи України в контексті суспільно-політичного життя у 20-х – на початку 30-х років ХХ ст. На підставі залучення широкого кола архівних джерел, тодішньої періодики, наукової літератури доведено вагому роль загальноосвітньої школи як дієвого фактора піднесення національної самосвідомості корінного населення України. Вирішення наукової проблеми, якій присвячена дисертація, важливе і в практичному сенсі, оскільки узагальнення досвіду минулого та винесення з нього історичних уроків може бути використане в сьогоднішніх умовах реформування освіти, гармонізації міжетнічних взаємовідносин.

В історіографії проблеми становлення і розвитку загальноосвітньої школи і до кінця 80-х років ХХ ст. більшість праць носили здебільшого публіцистичний характер(як радянських, так і зарубіжних), а з другої половини 1980-х років відбулися суттєві якісні зміни – з'явилася низка праць наукового характеру без ідеологічної заангажованості. Історіографічний огляд літератури показав, що проблема розвитку загальноосвітньої школи вже привертала увагу дослідників. Однак, у більшості з них, низка аспектів її розвитку залишилася поза увагою, що вимагає підготовки узагальнюючої праці по поставленій в дисертації проблемі. Наявна джерельна база дисертаційного дослідження є достатньою для аналізу проблеми, дозволяє повною мірою досягти мети дослідження, вирішити поставлені завдання.

Відзначено, що загальноосвітня школа України в 20-х – на початку 30-х років ХХ ст. знаходилася у прямій залежності від суспільно-політичних, економічних явищ і процесів, які в цілому визначили її зміст і функціонування. Державні і директивні органи ставили ті чи інші завдання в галузі освіти, проте у деяких випадках форсування, але не забезпечення державою економічно темпів шкільного будівництва, призводило до фальсифікації існуючого стану речей. Так, відмова на початковому етапі становлення і розвитку народної освіти від участі у навчанні та вихованні родини поряд зі школою порушувала природний біологічний зв'язок дитини з сім'єю.

Шкільна політика не завжди спиралася на конкретні умови і реальні можливості тогочасного суспільства. Загальноосвітня школа в досліджуваний період, як свідчать документи, в багатьох випадках знаходилась під контролем іноді взагалі некомпетентних осіб в освітній справі. Через що виникали певні непорозуміння, невідповідність еволюції навчального закладу до постанов директивних органів. А це не сприяло налагодженню нормального навчального процесу.

Доведено, що невід'ємною частиною впровадження національної політики було розширення мережі загальноосвітніх шкіл з українською мовою викладання та організація освіти для національних меншин. При цьому однією із головних прогалин радянської системи освіти при вирішенні питання відкриття національних шкіл, став мовний фактор. Не враховувалися національно-культурні особливості, традиції, релігійні відмінності, інтереси як українського автохтонного населення, так і представників різних національностей, що проживали на території України. Це було одним із підтверджень того, що радянська влада таким чином розпочала формування нової радянської спільноти.

Відмічається, що в умовах приорітету в суспільному житті класових цінностей над загальнолюдськими порушувалося право на здобуття загальної освіти, вільного вибору учнями та їх батьками навчальних закладів. Розвиток шкільних закладів обмежувався певними соціальними рамками.

До беззаперечних досягнень шкільництва 20-х – початку 30-х років ХХ ст. слід віднести налагодження навчального процесу, ліквідацію ганебної спадщини царського самодержавства – неписьменності, здійснення загальної обов'язкової початкової, семирічної, а потім восьмирічної освіти молоді, озброєння учнів технічними знаннями. Держава та громадськість надавали підтримку, якої потребували школи при підготовці молоді до наступної їх виробничої діяльності.

З'ясовано, що залишковий підхід до фінансування загальноосвітньої школи спричинив відставання матеріально-технічної бази від реальних потреб, згубно позначився на інформаційному просторі шкільництва (забезпеченні підручниками, навчальним приладдям тощо). А це, як наслідок, негативно впливало на якість навчання підростаючого покоління. Важливими чинниками підтримки школи були громадськість, батьки учнів, індивідуальна зацікавленість самих працівників школи, її керівників, які вишукували додаткові засоби для функціонування школи. Шкільні колективи відчували дієву допомогу колгоспів, підприємств тощо.

Предметом постійної уваги державних органів була проблема вчительських кадрів. Як наслідок, в 20-х – на початку 30-х років ХХ ст. у республіці діяла продумана система педагогічної освіти. Вона відіграла вирішальну роль при їх підготовці та формуванні. Реальними досягненнями були раціональне розміщення мережі педагогічних навчальних закладів, підготовка вчителів широкого профілю. Однак, ці досягнення були б значно більшими за умови послаблення жорсткого контролю за діяльність вищих навчальних закладів з боки держави, демократизації системи управління, відмови від встановлення соціальних квот для абітурієнтів.

Підкреслено, що визначальною рисою кадрової політики партійно-радянських органів була недовіра до інтелігенції. У більшості загальноосвітніх шкіл педагогічні колективи були замінені повністю. Вживалися заходи з метою ідеологічного виховання вчительства. Незадовільним було соціальне та правове становище педагогічних працівників. Держава хоча і виявляла турботу, проте вона була недостатньою при підвищенні їх заробітної плати, створенні пристойних житлово-побутових умов.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

    1. Ніколіна І.І. Загальноосвітня школа України в контексті суспільно-політичного життя 1920-х – початку 1930-х рр.: огляд літератури // Вісн. Київ. нац. лінгвіст. ун-ту. – К., 2004. – Вип. 9. – С. 125-133. – (Історія, економіка, філософія).

    2. Ніколіна І.І. Вчительство Поділля у 1920 – 30-х рр. ХХ ст. // Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзн. дослідження: Матеріали ХХ Вінниц. наук. іст.-краєзн. конф., 27-28 жовт. 2005 р. – Вінниця, 2005. – С. 155-161.

    3. Ніколіна І.І. Державна освітня політика на Україні в 20-х рр. ХХ ст. // Розвиток наукових досліджень 2005: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Полтава, 7-9 листоп. 2005 р. – Полтава, 2005. – Т.3. – С. 141-144.

    4. Ніколіна І.І. Політичні переслідування вчителів загальноосвітніх шкіл Поділля в 1920-х – на початку 1930-х рр. // Політичні репресії та голодомори на Вінниччині в ХХ столітті у контексті національної пам'яті: Матеріали обл. наук.-практ. конф., м. Вінниця, 24 листоп. 2005 р. – Вінниця, 2006. – С. 62-72.

    5. Ніколіна І.І. Боротьба за подолання труднощів розвитку загальноосвітньої школи в УСРР на початку 20-х рр. ХХ ст. // Мандрівець. – 2006. – №2. – С. 16-26.

    6. Ніколіна І.І. Впровадження ідей загального навчання та політехнізму в загальноосвітній школі // Наук. зап. Тернопіл. нац. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка.– Тернопіль, 2006. – Вип.1. – С. 227-235. – (Історія).

    7. Ніколіна І.І. Українізація загальноосвітньої школи України та вплив суспільно-політичного життя 20 – 30-х рр. ХХ ст. на її здійснення // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського: Зб. наук. праць. – Вінниця, 2006. – Вип. 10. – С. 123-134. – (Історія).

    8. Ніколіна І.І. Загальноосвітня школа УСРР у 20-х – 30-х роках минулого століття // Університет. – 2006. – №4. – С. 51-64.

    9. Ніколіна І.І. Формування учительських кадрів загальноосвітніх шкіл України в умовах суспільно-політичного життя 20-х – початку 30-х рр. ХХ ст. // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського: Зб. наук. праць. – Вінниця, 2006. – Вип. 11. – С. 223-233.– (Історія).

    10. Ніколіна І.І. Запровадження виробничого навчання в загальноосвітній школі України в 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст. // Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві: Матеріали наук.-практ. конф., м. Київ, 4-6 квіт. 2007 р. – К., 2007. – С. 410-414.

    11. Ніколіна І.І. Місце загальноосвітньої школи в системі народної освіти УСРР в 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст. // ІІІ Гуржіїв. іст. читання: Зб. наук. праць. – Черкаси, 2007. – С. 406-409.

Loading...

 
 

Цікаве