WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Суспільно-політичні чинники Конституційного процесу в Україні - Курсова робота

Суспільно-політичні чинники Конституційного процесу в Україні - Курсова робота

– Конституційний процес проходив у п'ять етапів: 1) літо 1990 – літо 1991 р.; 2) літо 1991 – кінець 1993 р.; 3) початок 1994 – червень 1995 р.; 4) червень 1995 – 28 червня 1996 р.; 5) червень 1996 – грудень 2004 р. і відбувався за кількома напрямами: внесення змін до чинної Конституції УРСР, підготовка проекту, прийняття окремих нормативних актів у сфері конституційного законодавства, ухвалення Основного Закону і закону „Про внесення змін до Конституції України";

– Перший етап конституційного процесу розпочався в межах радянської політико-правової системи з прийняття 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України, яка дала поштовх процесу відбудови державної незалежності. На цьому етапі відбулося створення першої Конституційної комісії, наслідком діяльності якої стало прийняття 19 червня 1991 р. Концепції нової Конституції України. Характерною особливістю другого етапу конституційного процесу, який почався з проголошення 24 серпня 1991 р. Акта незалежності України, стала плідна діяльність робочої групи Конституційної Комісії, котра на основі Концепції розробила один за одним чотири проекти Конституції. Боротьба за розподіл повноважень між представникам різних гілок влади під кінець 1993 р. спричинила владну кризу, яка призвела до позачергових виборів та гальмування конституційного процесу. Головні події третього етапу засвідчили бажання глави держави перебрати ініціативу конституційного процесу на себе, наслідком чого стало укладання 8 червня 1995 р. Конституційного договору між Президентом і парламентом. Для четвертого етапу конституційного процесу властиве загострення протиріч між главою держави та Верховною Радою України і представниками різних політичних сил у парламенті, що призвело до утворення Тимчасової спеціальної комісії для доопрацювання проекту Конституції. Головне значення її діяльності зводиться до зусилля об'єднати виразників різної ідеології з метою узгодження розбіжних норм законопроекту та прийняття його Верховною Радою України. З прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції розпочався п'ятий етап конституційного процесу, головним завданням якого стало вдосконалення механізму розподілу владних повноважень. Перші законопроекти були внесені до парламенту в 1998-99 рр. Однак, активізацію конституційного процесу викликали спроба глави держави посилити президентську гілку влади й проведення 16 квітня 2000 р. всеукраїнського референдуму. Характерною рисою цього етапу була активна конституційна діяльність народних депутатів. Впродовж 2004 р. конституційний процес проходив в рамках гострої боротьби за владу під час проведення чергових президентських виборів, а прийнятий 8 грудня 2004 р. закон „Про внесення змін до Конституції України" став наслідком компромісу між представниками різних політичних сил;

– Владні протиріччя мали інституційний характер і були спричинені запровадженням в 1990 р. посади Президента України. У зв'язку з відсутністю чіткої визначеності функцій останнього Л.Кравчук і Л.Кучма прагнули перебрати на себе частину повноважень Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, вибудувати власну виконавчу вертикаль влади, підпорядкувати уряд та закріпити здобуті повноваження положеннями нової Конституції України, що викликало подальше загострення суперечностей між гілками влади;

– Започаткували новітній конституційний процес депутати-члени „Народної ради", які прагнули здобути незалежність української держави й відстоювали позицію надання конституційного статусу Декларації про державний суверенітет України. Поступово ініціатива прийняття нової Конституції перейшла на бік Президента України, який мав на меті розширити власні владні повноваження за допомогою положень Основного Закону. Активно протидіяли цьому у Верховній Раді представники КПУ. Саме вони ініціювали перші законопроекти про внесення змін до Конституції щодо вдосконалення механізму розподілу влади. Чергова спроба глави держави розширити свої права за рахунок парламенту зумовила активізацію конституційної діяльності депутатів від більшості, направлену на впровадження парламентсько-президентської форми правління. Депутати від опозиції (БЮТ, „Наша Україна", СПУ) були змушені підтримати пропозиції щодо внесення змін до Конституції України в умовах гострої політичної кризи під час президентських виборів 2004 р.

Список основних опублікованих праць за темою дисертації:

1. Боротьба політичних сил за прийняття Конституції України 1996 р. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – К., 2007. – № 1. – С. 147-153;

2. Проблеми взаємодії гілок влади в контексті конституційної реформи // Буковинський журнал. – Чернівці. – 2007. – Ч. 1. – С. 72-82;

3. Об'єктивні реалії змін до Конституції України 1996 року // Україна ХХ ст.: Культура, ідеологія, політика. Збірник статей. – К.: Інститут історії України НАН України, 2007. – Вип. 11. – С. 495-509.

4. Основні етапи конституційної реформи в Україні (1990-1996 роки) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Історія. – Вип. 91-93. – С. 75-78.

АНОТАЦІЯ

Адамович Н.М. „Суспільно-політичні чинники конституційного процесу в Україні (90-ті рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.)". – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2008.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню діяльності учасників конституційного процесу в Україні 90-х рр. ХХ ст. – початку ХХІ ст., всебічному аналізу суспільно-політичних чинників, що впливали на хід розробки, обговорення, прийняття та внесення змін до Конституції України.

На основі широкої джерельної бази встановлено історичні передумови та закономірності прийняття нового Основного Закону, здійснено періодизацію конституційного процесу, досліджено причини зародження і поглиблення протиріч між представниками законодавчої та виконавчої гілок влади як одного з головних чинників новітнього конституційного процесу. Висвітлено позиції представників державних органів влади і політичних партій у вирішенні або поглибленні гострих суспільно-політичних проблем, які виникали в новітній українській державі в процесі прийняття і внесення змін до Конституції України, доведено їхній вплив на основні положення конституційних документів, що розроблялися упродовж 90-х рр. ХХ ст. – початку ХХІ ст.

Ключові слова: конституційний процес, державотворення, незалежність, Україна, Конституція України, Верховна Рада України, Президент України, Конституційна комісія, Конституційний договір, конституційна реформа.

АННОТАЦИЯ

Адамович Н.Н. „Общественно-политические факторы конституционного процесса в Украине (90-е гг. ХХ в. – начало ХХІ в.)". – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – История Украины. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка. – Киев, 2008.

Диссертация посвящена комплексному исследованию деятельности участников конституционного процесса в Украине 90-х гг. ХХ в. – начала ХХІ в., всестороннему анализу общественно-политических факторов, которые влияли на ход разработки, обсуждения, принятия и внесения изменений в Конституцию Украины.

На основе исторического анализа существующих научных разработок и широкой круга источников установлены исторические предпосылки и закономерности необходимости принятия нового Основного Закона, осуществлена периодизация новейшего конституционного процесса в Украине, охарактеризовано его содержание и направления, определенно ключевые события каждого этапа.

Исследовано общественно-политические факторы, которые сопровождали ход разработки, обсуждения, принятия и внесения изменений в Конституцию Украины на протяжении 90-х гг. ХХ в. – начала ХХІ в., обосновано их влияние на динамику конституционного процесса. Выяснены причины зарождения и углубления противоречий между представителями законодательной и исполнительной ветвей власти как одного из главных факторов конституционного процесса.

Доказано, что начало новейшему конституционному процессу в Украине положили в 1990 году народные депутаты-члены „Народной рады", которые стремились добиться независимости украинского государства. После введения должности Президента Украины постепенно инициатива принятия новой Конституции перешла на сторону главы государства, который руководствовался целью перебрать на себя часть полномочий Верховной Рады Украины и Кабинета Министров Украины, выстроить собственную исполнительную вертикаль власти, непосредственно руководить правительством и закрепить достигнутые полномочия положениями новой Конституции Украины.

Аргументировано, что инициатива Президента Украины расширить властные полномочия с помощью норм Основного Закона вызвала последующее заострение противоречий между ветвями власти. Активно противодействовали начинаниям главы государства в Верховной Раде Украины народные депутаты – члены левых фракций.

Отражены позиции представителей государственных органов власти и политических партий в решении или углублении острых общественно-политических проблем, которые возникали в новейшем украинском государстве в процессе разработки, обсуждения и принятия Конституции Украины. Доказано их влияние на основные положения конституционных документов, которые разрабатывались в Украине на протяжении 90-х гг. ХХ в. – начала ХХІ в.

Loading...

 
 

Цікаве