WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія міжнародних відносин України - Курсова робота

Історія міжнародних відносин України - Курсова робота

Волинь на півстоліття довше ніж Галичина була пов'язана з Києвом і до самостійної організації дійшла щойно в половині ХІІ ст. Однак Волинь дуже швидко поділилася на малі князівства і через те втратила своє політичне значення.

Роман Мстиславович (1173-1205) об'єднав волинські землі і у 1188 р. на заклик галицьких бояр приїхав до Галича, щоб князювати на місці Володимира Ярославовича, але в скорому часі змушений був залишити князівство. Лише після смерті Володимира, в 1199 р., він удруге заволодів Галичем і з'єднав його з Володимиром.

Намагання київського князя Рюрика відібрати у Романа Галичину закінчилися поразкою: Роман відібрав у нього Київщину і Київ і посадив там свого намісника. Він підтримував приязні стосунки з Візантією, з Угорщиною, з папою Інокентієм ІІІ.

Роман Мстиславович пропонував створити федерацію князівств, які кожного року обирали б зверхника цієї федерації. Ідея князівської федерації була новацією того часу. Літописець називав Романа "великим князем, самодержавцем всієї Русі". Саме у Романа Мстиславовича шукав захисту імператор Візантії Олексій ІІІ Ангел після завоювання Константинополя хрестоносцями.

Галицько-Волинське князівство мало великі зв'язки із зарубіжними країнами. Про це свідчить і розвиток торгівлі, яка велася за правовими нормами. Відомим торговим шляхом був шлях з Томуня через Холм на Володимир. Інша дорога йшла через Берестя і Ковель. На Польщу вела дорога з Червена на Сандомир, із Львова – на Городок, Любасів до Томуня. Із Звенигорода шлях пролягав на Закарпаття і в Угорщину. Відчувався і культурний вплив Європи на Західну Україну. Вже при дворі Ярослава Осмомисля був звичай носити західний одяг. Ввозили сюди: з Литви – продукти лісового господарства, з Візантії – шовк, вино, прянощі, із Західної Європи – сукно, полотно, оселедці. Вивозили ж шкіри, хутра, віск, сіль. Умови торгівлі встановлювалися дипломатичноми переговорами. У закордонній політиці Роман утримував тісний союз з Візантією, що убезпечувало його від угорських претензій на Галичину; через це угорський король Андрій мусив нав'язати з Романом приязні стосунки. Мав тісні зв'язки з папою Інокентієм ІІІ.

Роман брав участь у боротьбі між польськими князями, допомагаючи своїм союзникам. Також здійснив успішні походи на половців та литовських князів. Згодом він втрутився у боротьбу між гібелінами (прибічниками імператорської династії Гогенштауфенів) та гвельфами (прихильниками пап), виступивши на боці Філіпа Швабського Гогенштауфена, який боровся за владу в імперії з Оттоном ІУ Саксонським, союзником пап. На шляху до Саксонії Роман Мстиславович загинув 19 червня 1205 р. у випадковій сутичці з військом краківського князя Лешка Білого під Зави хвостом на Віслі. Передчасна смерть не дала Романові закріпити престол за своїми синами Данилом (що мав 3 роки) і Васильком (1 рік). З того часу почалася боротьба за Галицьку землю. Романова дружина з малолітніми синами шукає притулку у Польщі і Угорщині. 1205 р. у Ся ноку відбулася зустріч княгині Романової з королем Андрієм, який обіцяв взяти їх під свій протекторат, а насправді задумав включити Галичину до Угорщини. Про це свідчить прийняття ним титулу короля Галичини і Володимирії. Польський князь Лешко Білий захопив пограничні землі князівства між Вепром і Бугом.

Першими захопили Галичину 1206 р. три сини Ігоря Святославовича. Однак бояри з допомогою угорців розправилися з ними. На княжіння запросили малолітнього Данила, але скоро прогнали його. Князем стає боярин Володислав Кормильчич, що викликало протест князів. У Спіші 1214 р. Угорщина і Польща домовилися про Галичину. Андрієвого сина Коломана було одружено із донькою Лешка і посаджено на престолі у Галичині. Польща отримала Перемишль. Однак незабаром цей союз розпався і Галичина була окупована угорцями. Данило спочатку зосередив свої зусилля на звільненні Волинської землі. Йому вдалося заволодіти Берестям, Белзом, Перемишлем і тільки у 1215 р. вступити у Володимир, а у 1230 р. Волинське князівство було повністю в його руках. Після цього розпочав боротьбу за Галичину. У 1238 р. Данило остаточно заволодів Галичем.

Щоб зміцнити свої східні кордони перед загрозою нової навали монголів, 1239 р. Данило Галицький рішучим ударом захопив Київ, яке залишив із військом свого воєводу Дмитра. У1243-1244 рр. він двічі здійснив походи на польські землі, здобув замок Люблін і тим самим змусив поляків відмовитися від зазіхань на територію Галицько-Волинської держави.

1245 р. Данило разом з братом Васильком під містом Ярославом цілковито перемогли полчища угрів та поляків. Близько 1250 р. між Данилом і угорським королем Белою налагодились дружні стосунки, які були закріплені шлюбом сина Данила Льва з дочкою Бели Констанцією.

Данило не почував себе досить підготовленим до боротьби з ординцями і вирішив поїхати до Батия, щоб захистити свої землі. Він приїхав у Сарай наприкінці 1245 р. У переговорах з ханом виявив великий дипломатичний хист і не лише не дав себе знищити, а й добився від Батия підтвердження на Галицько-Волинське князівство.

При Данилі Романовичу Галицько-Волинська держава, займаючи більшу частину української етнічної території того часу, досягла найбільшого розквіту. Данилом Галицьким були засновані нові міста (Львів, 1256 р.; Холм, яке стало його столицею). Він зміцнює старі фортеці. Йому вдалося підкорити бунтівних бояр і тим самим посилити централізацію управління. Правителі Західної Європи, сам папа Римський Інокентій ІУ були зацікавлені в союзі з Данилом у боротьбі проти ординської орди. Він прислав йому королівську корону, і папський посланник Пізо коронував його в Дорогочині 1253 р.

Сподівання Данила на допомогу Заходу у боротьбі проти татар не оправдались. Тому 1254 р. Данило з великим військом рушив проти татарського намісника Куремси і розбив його. Проте успіх був тимчасовий. Золота Орда послала на галицько-волинські землі 1259 р. грізного воєводу Бурундая. Данило не мав сили воювати з ним і тому пішов на умови татар і знищив всі укріплення міст. Але він не скорився завойовникам, вів дипломатичні переговори з Польщею та Угорщиною з метою створити антитатарську коаліцію. Однак успіху він не мав. В останні роки життя Данило отримав багато перемог над литовським князем Мендовгом і знову збирався з силами, щоб піднятися проти татаро-монголів. Данило Романович тяжко захворів 1264 р. помирає в Холмі. Було йому тоді 63 роки.

Данило проводив активну зовнішню політику. Після смерті останнього австрійського герцога з династії Бабенбергів син Данила Роман одружився з Гертрудою Бебенберг і з допомогою угорського короля спробував оволодіти герцогським престолом Австрії. Ця спроба була невдалою (в результаті тривало боротьби з 1282 р. тут укріпилась династія Габсбургів). Незважаючи на складну політичну ситуацію Данилові вдалося зміцнити Українське королівство, ведучи незвичайно важку, але майстерну гру: на Сході проти татар і на заході – проти підступних сусідів – Литви, Польщі і Угорщини.

Політику Данила продовжив його син Лев І (1264-1301). Він мусив визнати над собою владу Орди, але звів залежність тільки до військової допомоги. Він оберігав і північний кордон. Пішов походом 1275 р. проти Тройдена і підписав з ним мир.. У 1280 і 1289 рр. Лев ходив походом на Польщу і приєднав до князівства Люблінські землі. Лев близько порозумівся з чеським королем Вацлавом. Отримав деякі землі на Закарпатті. Таких широких кордонів Галицько-Волинська держава ще не мала.

1269 р. помер його брат Швари, і усі його володіння перейшли до Лева. У зовнішній політиці чільне місце належало відносинам з Польщею. Після смерті Болеслава Мало польського Лев виступив претендентом на краківський престол, але невдало: було обрано Лешка Чорного. Це викликало кількарічну війну з Польщею, яка закінчилася із смертю Лешка в 1288 р. У боротьбі за краківський престол Лев обстоював кандидатуру Болеслава Мазовецького, свого сестринича, сина Предслави. Під час цієї міжусобиці Лев знову захопив Люблін.

У цей час змінюються відносини з Угорщиною. В 1281 р. Лев забрав частину Закарпаття із Мукачевим. Ім'я Лева згадується в багатьох західноєвропейських джерелах як союзника Угорщини у її боротьбі з Чехією (1271 р.). Під час війни Пшемисла ІІ , Оттокара Чеського з Рудольфом Габсбурзьким чеський король добивається приязні Лева, але цього ж самого добивається й Рудольф Габсбурзький. Пізніше Лев нав'язав добрі стосунки з новим чеським королем Вацлавом ІІ і відвідав його в 1289 р. Підтримував Лев також стосунки з Тевтонським орденом і Литвою. Оберігав північний кордон держави від ятвягів, а коли литовський князь Тройден захопив прикордонний Дорогочин, організував великий похід на Литву, здобув Новгородок . В результаті Тройден змушений був піти на мир. Лев визнавав над собою владу Золотої Орди, але гнучкою політикою зумів цю залежність звести до мінімуму: він надавав лише військову допомогу для походів, які організовував хан. Зате татари допомагали йому у зміцненні політичних планів. Нема певних доказів на те, чи Львів уже за Лева був столицею Галичини.

Loading...

 
 

Цікаве