WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія міжнародних відносин України - Курсова робота

Історія міжнародних відносин України - Курсова робота

Аналіз показує, що, по-перше, Україна та її незалежність не входили до числа першочергових пріоритетів американської зовнішньої політики часів існування СРСР; по-друге, головний вплив на поступовий розпад Радянського Союзу Сполученні Штати Америки, як, між іншим, і більшість західних країн, здійснювали політико-ідеологічними методами ерозійного характеру; по-третє, офіційний Вашингтон керувався неможливістю мирного розпаду більшовицької імперії; по-четверте, у своїй політиці щодо СРСР більшість вищих державних керівників брала до уваги неминучість вкрай небажаного хаосу і дестабілізації, як наслідок можливого розпаду СРСР.

Отже, можна зробити висновок, що час України як у самому СРСР, так і на міжнародній арені для відстоювання своїх інтересів ще не настав. Якщо була якась міжнародна діяльність, то це тільки кон'юнктура, якої СРСР потребував і використовував винятково для своїх цілей. Найкращим доказом цього є той факт, що коли СРСР не хотів, щоб УРСР взяла участь у Європейській конфедерації з безпеки і співробітництва В Гельсінках, то він просто не допустив її до участі в тій конференції без огляду на те, що УРСР є в Європі, і в тій конференції взяли участь усі європейські держави.

Однак, незважаючи на те, що власної зовнішньої політики Україна не мала, специфічну міжнародну діяльність УРСР не варто знецінювати.

Представники України неодноразово обиралися на високі посади у різних органах ООН. Так, у вересні 1945 р., коли в Лондоні зібралася підготовча комісія ООН, що мала прийняти тимчасовий порядок денний першої сесії Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки, Економічної і соціальної ради з опіки, розв'язати питання про місце перебування ООН тощо, першим віце-головою Підготовчої комісії обрано народного комісара закордонних справ УРСР Мануїльського.

10 січня 1946 р у Лондоні відкрилася перша сесія Генеральної Асамблеї ООН. Через два дні Україну обрали (разом з іншими 17 країнами) членом Економічної і Соціальної Ради терміном на один рік.

Молода українська дипломатія була досить активною. У липні 1946 р. вона бере участь у Паризькій мирній конференції, у лютому 1947 р. укладає мирні договори з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією.

На Дунайській конференції 1948 р., що розглядала питання про права судноплавства на Дунаї, українська делегація, підтримуючи СРСР, виступила проти збереження конвенції 1921 р., яка забезпечувала привілейоване становище в цьому регіоні недунайських держав – США , Англії та Франції.

Формування нової структури міжнародних організацій спричинило появу численних спеціалізованих органів і установ систем ООН. Україна стала як її членом, так і членом 60 їхніх постійних або тимчасових органів. 1947 р. Україна стала членом Європейської комісії для Європи. Під час роботи першої сесії Генеральної Асамблеї ООН делегата України призначено членом Ревізійної комісії ООН. На третій сесії ГА ООН головою комісії з перевірки повноважень делегації обрано представника України. Україна була однією з держав-засновниць Всесвітньої організації охорони здоров'я, яка існує з 17 квітня 1948 р.

У міру своєї можливості Україна добивалася певного авторитету на міжнародній арені. Про це свідчило обрання її на другій сесії ГА ООН 13 листопада 1947 р. непостійним членом одного з головних органів ООН – Ради Безпеки на дворічний термін (1948-1949 рр.). Як член РБ ООН Україна входила до складу комісії з атомної енергії (у лютому 1948 р. була її головою), Комісія ООН з озброєнь звичайного типу, Комітет з прийому нових членів ООН. Вдруге наша країна брала участь у роботі Ради Безпеки у 1984-1985 рр., представник України виконував функції голови Ради Безпеки ООН.

Навіть у розпал "холодної війни" Україна виявила певну дипломатичну активність. Представники УРСР увійшли до Всесвітньої Ради Миру. У вересні 1951 р. у Києві відбулася перша Українська республіканська конференція прихильників миру. Україна підтримала прохання про вступ до ООН Цейлону і Лаосу. Українські дипломати в 50-х роках працювали в 16 міжнародних організаціях, підписали 60 мирних угод і конвенцій.

Україні формально було надано право встановлення прямих міжнародних відносин, у тому числі обмін дипломатичними місіями, але відсутність реального суверенітету, справжньої державності республіки робили це право нездійсненним на практиці. Тому пропозиції урядів Англії (1947 р.) та Судану (1956 р.) щодо встановлення прямих дипломатичних відносин з Україною так і залишилось без відповіді.

Крім того, УРСР обиралася членом Економічної і соціальної ради ООН (1946 та 1977-1979 рр.), Комісії ООН з народонаселення (1946-1983рр.), Економічної і соціальної комісії ООН із становища жінок (1981-1984 рр.), Адміністративної Радим Міжнародної Організації праці (1963-1966, 1972-1975 та 1981-1984 рр.), виконавчої Ради ЮНЕСКО(1980-1985рр.) та інших організаціях.

Чимало зусиль українська дипломатія докладала для того, щоб членами ООН стали Албанія, Угорщина, Румунія (1955 р.), Монголія (1961 р.). У вересні 1960 р. на ХУ сесії ГА ООН делегація СРСР, очолювана Хрущовим, внесла пропозицію прийняття декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам. Українська делегація виступила з її повною підтримкою і закликала прийняти кроки щодо прискорення процесів деколонізації. Декларація ООН про надання незалежності колоніальним країнам і народам була прийнята абсолютною більшістю голосів.

Лише у 1968 р. делегації УРСР брали участь у 35 конференціях, сесіях та нарадах, у тому числі в таких важливих міжнародних форумах, як ХХІІ продовжена та ХХІІІ регулярна сесія ООН, ІІ конференція ООН з питань торгівлі і розвитку, Міжнародна конференція з прав людини та ХХІУ сесія Комісії ООН з прав людини, Міжнародна конференція з прав договорів, Конференція міністрів, відповідальних за соціальне забезпечення, ХУ Генеральна конференція Міжнародної організації праці, ХХІІІ сесія Європейської економічної комісії, ХІІ сесія Генеральної конференції МАГАТЕ.

Досить плідно працювала Україна з ЮНЕСКО (1954 р.). З 1956 р. керівництво участю республіки в діяльності ЮНЕСКО здійснює спеціально створена Комісія Української РСР у справах ЮНЕСКО. При Комісії існували комітети, до яких входять фахівці з окремих галузей знань (наприклад, комітети з освіти, соціальних наук, культури, інформації, з бібліотек та з бібліографії тощо).

Заслугою України є те, що ЮНЕСКО взяла активну участь у святкуванні 150-річчя з дня народження Т.Шевченка (вперше в історії цієї організації відзначався не "круглий" ювілей: згідно традиціями вона відзначає тільки "круглі", тобто історичні ювілеї – сторіччя, шістсотріччя тощо), у відзначенні ювілею І.Франка, Лесі Українки, М.Коцюбинського, П,Грабовського, Д.Заболотного, І.Котляревського та інших видатних представників українського народу.

Робота в ЮНЕСКО сприяла певному авторитету України в цій організації. Про це яскраво свідчать факти обрання українських представників на пости генеральних доповідачів та віце-президентів сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО.

Незважаючи на обмежений характер своєї діяльності, УРСР все-таки брала участь в цілому ряді міжнародних договорів. Так, на Віденській конференції 1968-1969 рр. з питань права міжнародних договорів під час обговорення питання про здатність держав – членів федеративних союзів укласти договори відзначилась широка участь у них України і Білорусії. Як уже зазначалося, Українська РСР є учасником такого важливого міжнародного договору сучасності, як Статут Організації Об'єднаних Націй, мирних договорів з Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною, Фінляндією, Договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі і під водою, багатьох інших угод, які стосуються питань війни і миру. УРСР підписала Женевські конвенції 1958 р. про територіальне море і прилеглу зону, про відкрите море і континентальний шельф, в яких регулюються питання зовнішніх морських кордонів, прикордонного режиму, міжнародного морського судноплавства і транспорту. Українська РСР брала участь у багатьох важливих угодах, що регулюють питання міжнародного зв'язку, а саме: в Європейській конвенції радіомовлення, Всесвітній поштовій конвенції, Міжнародній конвенції електрозв'язку тощо.

21 квітня 1961 р. Україна підписала Європейську конвенцію про зовнішньоторговельний арбітраж, а з 1960 р. стала учасником Паризької конференції 1926 р. про міжнародні виставки, яка теж регулює питання , пов'язані з зовнішньою торгівлею. Протягом 1970-1980-х рр. кількість договорів, учасницею яких була Україна, зросла.

Loading...

 
 

Цікаве