WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія міжнародних відносин України - Курсова робота

Історія міжнародних відносин України - Курсова робота

Весною 1781 р. Йосиф заявив про свій намір "скасувати в цілій державі підданське невільництво й завести умірковане підданство", він видав в кінці року (спеціально для Галичини 5.ІУ.1782 р.)свій знаменитий патент, який зберігаючи ще панську юрисдикцію над селянами, давав селянам право женитися без дозволу пана й віддавати своїх дітей до ремесла або до школи, дозволяв їм шукати собі заробітку, де хто хотів, діставши відпустку від пана, яку той мав дати безплатно. Ще перед виданням цього патенту панщина було обмежена до30 днів. Далі пішли патенти, які ще більше облегшували становище селян, увільнюючи їх помалу від кріпацької залежності і від усяких докучливих податків та обов'язків. Був зреформований і поміщицький суд: хоча пани і залишалися суддями, але мали скласти для цього спеціальний іспит, а хто не склав іспиту, мусів утримувати своїм коштом особливого суддю, так званого юстицісаря або мандатора. Сільські громади діставали право вибирати своїх "пленіпотентів" – заступників на суді. Патентом із 1785 р. наказано скласти кадастр і, коли за чотири роки його закінчено, патент із 1789 р. встановив нове оподаткування на користь селянина і з його залишків. Податки на державу мав стягати не пан, а війт, і передавав урядовцеві. Він також хотів замінити всяку панщину грішми, але він не був введений в життя, бо незабаром Йосиф ІІ помер.

За його наступника Леопольда ІІ (1790-1792) наступила певна реакція. Хоч він не був таким сильним прихильником селян, але був настільки ліберальним, що відхилив бажання поміщиків відновити старі порядки. Він тільки скасував патент про заміну панщини грішми, але наказав адміністрації стежити за тим, щоб шляхта не робила перепон селянам, які б хотіли за викуп увільнитися від панщини. Франц ІІ (1792-1835) зовсім занедбав справу селянської реформи. За його панування почалася справжня реакція. Тим часом для Австрії наступили важкі часи через постійні війни з Францією, які зовсім зруйнували господарство Австрії і привели її до повного банкрутства. Випущенгі у величезній кількості паперові гроші довели до знецінення австрійської валюти і до банкрутства багатьох людей. При таких обставинах уряд не дуже поспішав з селянською реформою, боячись нових економічних потрясінь. Економічне становище селянство погіршилось від часу заведення в 1821 р. ґрунтового податку на основі нових інвентарів 1819 р., коли було допущено багато зловживань при визначені приналежності лісів і лугів, позаписуваних майже скрізь за панами. Багато сіл було внаслідок цього зруйновано економічно.

Реформи за австрійських часів, хоча й провадженні бюрократичним способом і не доведені до кінця, підняли дух українського народу. Значення духовенства ( Іван Могильницький, Іван Снігурський), "руська трійця".

"Русалка Дністрова" (1837).

Москвофільство. Корінь якого лежав у зневірі у власні сили й захопленні примарою великої й потужної Росії, яка, мовляв, визволить і ущасливить усі слов'янські народи.

Революція 1848 р. Ще за кілька років до революції оживилась в Галичині діяльність польських революціонерів, які під проводом генерала Мерославського почали готувати збройне повстання для відбудови Польської держави. Австрійський уряд, щоб паралізувати діяльність революціонерів став нацьковувати селян на дідичів. У Східній Галичині народ явно стояв за цісаря. Австрійська адміністрація оцінила ці настрої народу й спонукала уряд провести остаточне скасування панщини, що було проголошено 16 квітня 1648 р. Основою реформи був викуп селянських грунтів державою, якій селяни мали сплачувати протягом 40 років, починаючи з 1858 р. Та при проведенні реформи не було впорядковане право володінь на ліси й пасовиська, це пізніше викликало нескінченні процеси й руйнувало селян. За дідичами залишені деякі феодальні привілеї, наприклад монополь на викурювання і продаж горілки та деякі інші, що на довгі часи залишилося джерелом різних непорозумінь і справедливого незадоволення селянських мас.

Французька революція в лютому 1848 р. розворушила всю Європу й відгукнулася дуже скоро в Австрії. Вже в березні 1848 р. Метерніх покинув владу й цісар мусів задовольнити виставленні мадярами домагання широкої автономії. Слідом за цим заворушилися чехи й запропонували цісареві домагатися злуки Чехії, Моравії й Шленська в єдине ціле, повного зрівняння чехів з німцями в шкільництві та адміністрації, скасування панщини, свободи друку, зібрань, релігії і т.д. Скликання німецького парламенту в Франкфурті вирішило скликати слов'янський конгрес у Празі, який мав пройти 2 червня й на якому мали бути представленні всі слов'янські народи Австро-Угорщини. В Галичині розпочався рух спочатку серед поляків. Молодь почала демонстрації за Польщу в межах 1772 р. й українські студенти брали участь у цих демонстраціях. Польська Рада Народова видала 19 квітня відозву до українців, закликаючи їх до згоди і спільної праці. Але серед українського громадянства вже наросла реакція. Пропущення українців в адресі до цісаря й агресивність польської преси і громадянства прискорили рух українців до відокремлення й самостійної акції. 19 квітня українці подали до цісаря петицію, в якій говорилось, що українці творять частину великого слов'янського народу, що вони автохтони Галичини й мали свою державну самостійність. Петиція вимагала введення української мови в народних і вищих школах, щоб закони видавалися українською мовою й урядовці обов'язково її знали, щоб зрівняне було духовенство трьох обрядів і щоб українці могли входити у всі уряди. 2 травня було засновано Головну Руську Раду. По всіх більших містах засновано окружні ради. Діяльність Головної Руської Ради зустріла неприхильне відношення з боку польської Головної Ради, яка домагалася, щоб українці виступили спільно з поляками. Для протистояння Головній Руській Раді організовано 23 квітня "Руський Собор" а супроти заснованої першої газети українською мовою "Зоря Галицька" засновано газету "Дневник Руський". Коли поляки почали організовувати свою національну гвардію, то українці створили свою гвардію – батальйони "руських стрільців".

Австрійський уряд поставився прихильно до домагань українців. Намісник Галичини граф Стадіон радив урядові спертися на українців як лояльного з політичного погляду елементу. 23 квітня 1848 р. Фердинанд І видав історичний маніфест, що скасовував панщину на Галичині. Він майже на п'ять місяців випереджав аналогічний указ, що забороняв панщину в усіх частинах імперії.

Українці взяли участь в Слов'янському Конгресі в Празі, Головна Руська Рада вислала туди своїх делегатів, які виступили на з'їзді спільно в одній польсько-українській секції, де головою був поляк Кароль Лібельт, а заступником українець Григорій Гинилевич. Та в секції почалися протиріччя, українці домагалися поділу Галичини. За посередництвом чехів і росіянина – емігранта Бакуні на осягнуто компроміс: домагання автономії й самоуправи для Галичини, рівноправність двох краєвид мов, спільна національна гвардія з відзнаками обох народностей, окремі народні і середні школи. Втім цю угоду так і не реалізували, бо за кілька днів після її досягнення австрійські війська обстріляли Прагу, змусивши конгрес роз'їхатися й позбавивши його рішення реального змісту. Так було перервано перший у новітній історії дебют українців в новітній історії.

Тимчасом у Львові відбувся "Собор руських учених" (19 жовтня 1848 р.). Собор ухвалив прийняти етимологічний правопис Михайла Максимовича, встановити єдину граматику української мови, домагатися впровадження української мови у всі школи і підтримав домагання поділу Галичини на два окремі краї, польський і український. Ще літом 1848 р. Головна Руська Рада проголосила заснування "Галицько-Руської матиці. Вона мала видавати підручники для шкіл і взагалі бути центром українського письменництва і мови. До своєї діяльності Галицько-Руська Матриця приступила аж у 1850 р. В кінці 1848 р. цісарським декретом засновано у Львівському університеті кафедру української мови й літератури. В листопаді 1848 р. у Львові почалося повстання. Але українці виявили лояльність до монархії. Вони організували батальйони для охорони угорського кордону.

10 липня 1848 р. зібрався перший австрійський парламент, з 383 послів Галичину представляли 96 послів, з них 39 українців. Українські посли винесли питання про поділ Галичини і ще декілька домагань національного характеру. Українські посли дуже енергійно виступили відносно реформи скасування кріпацтва, домагаючись якнайменшого викупу панам за свої грунти. Але вже 7 березня 1849 р. парламент було розпущено. В Австрії взяла гору реакція, яка запанувала після того як австрійський уряд за допомогою російського війська, присланого царем Миколою І, приборкав революцію в Угорщині. Конституцію 1848 р. було скасовано. Літом 1851 р. була розпущена "Головна Руська Рада". Все це ще більше зміцнило москвофільські настрої в Галичині.

Loading...

 
 

Цікаве