WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія міжнародних відносин України - Курсова робота

Історія міжнародних відносин України - Курсова робота

Українсько-російські і українсько-польські суперечки загострилися з того моменту, як поляки почали готовитися до повстання проти Росії, яке вибухнуло в 1863 р. Підготовка цього повстання на правобережній Україні мала своїм осередком Київ, сприяла появі одної громадської течії, яка значно зміцнила український рух. Серед польської шляхти на Правобережжі появилося романтичне українофільство і так звана українська школа в польській літературі. Рух "хлопоманів". Вони покинули польський національний табір і перейшли до українського. Коли з початком 60-х років серед польської студентської молоді в Києві почалася активна підготовка повстання, хлопомани не схотіли брати в ньому участь, заявляючи, що це повстання не обіцяє нічого доброго українським народним масам, бо ведеться під старими недемократичними гаслами, що місце кожного справжнього сина місцевого краю – не в польському шляхетському таборі, а серед українського сільського люду, якому це повстання не потрібне. Коли спір дуже загострився, група хлопоманів під проводом Володимира Антоновича зробила сміливий крок, оповістивши себе українцями, вийшла з польських студентських організацій і разом з студентами лівого берега заснувала окрему українську громаду.

Спочатку російський уряд не звертав особливої уваги на зростання українського руху на початку 60-х років, гадаючи, що він ставить собі виключно літературні й культурно-політичні завдання. Російська адміністрація навіть почала видавати розпорядження і відозви до народу українською мовою. Одначе дуже скоро це толерантне відношення різко перемінилось. Вибух польського повстання дав привід російській реакційній пресі кричати, що за польським повстання вибухне колись і українське, якщо уряд не вживе заздалегідь заходів. Почалася планова кампанія проти українського культурного руху, проти шкіл, проти літератури. Російське суспільство охопив вибух шовінізму. Все це збудило традиційну підозрілість й недовір'я російської адміністрації й уряду до українського руху. Вже літом 1862 р. уряд почав одержувати від провінціальної адміністрації донесення про розвиток української пропаганди не тільки серед селян і міщан, але серед війська, й що метою цієї пропаганди є "відділення України від Росії". Він почав репресії, почалися численні арешти серед української інтелігенції. Чернігівська і Полтавська громади були цілком розгромлені й найактивніших їх членів, так само, як низка українських діячів Києва та Харкова, після тюрми слідства були заслані до далеких північних губерній Росії.; багато було вислано з місць їх побуту до других губерній, багато урядовців скинуто з посад або переведено на службу до інших міст. Кілька поміщиків і або їх дітей інтерновано в їх маєтки без права виїздити. Всі недільні та інші школи з українським навчання було закрито. Цар вислав на Україну свого флігель-ад'ютанта Мезенцева спеціально розслідувати справу "малоросійської пропаганди". Нарешті 1863 р. міністр внутрішніх справ Валуєв видав циркуляр із забороною видавати українські книжки для школи й народного читання, мотивуючи тим, що "не було, нема й бути не може ніякої української мови". Внаслідок цих репресій у розвитку українського руху настав певний перерив, який затягнувся аж до 70-х років.

Галичина

В кінці 1775 р. Галичина перейшла під владу Австрії. Щоб заокруглити свої володіння на сході й забезпечити собі сполучення між Галичиною й Семигородом, Австрія в 1774 р. приєднала до себе ще й північну частину Молдавського господарства з містами Чернівцями, Серетом і Сучавою, мотивуючи тим, що цей край колись належав до Галицького князівства. Справді, це було колишнє "Пониззя", яке лише в ХІУ ст. опинилося в руках молдавських господарів. Новий край, названий Буковиною, був заселений у північній своїй частині українським, а в південній мішаним українсько-румунським населенням. Молдавський господар протестував проти австрійської окупації, але його зверхник, турецький султан, дав у 1775 р. свою згоду. Якийсь час Буковина управлялася військовою владою, а в 1786 р. її прилучено до Галичини аж до 1849 р., коли її відокремлено в окрему провінцію.

Як Галичина, так і Буковина перейшли під владу Австрії дуже занедбаному стані, як економічного, так і культурному. Вищі верстви українського народу в Галичині були спольщені, на Буковині зрумунізовано. Уніатське духовенство в другій половині ХУІІІ ст. значно підупало матеріально й духовно. Нижче духовенство було темне й матеріально незабезпечене. Австрійський уряд побачивши тяжкий стан уніатського духовенства і вжив заходів до поліпшення його долі. Насамперед він подбав про підвищення його освіти. Дві духовні семінарії для греко-католицького духовенства у Львові і Перемишлі, які існували ще за польських часів, давали дуже не високу освіту. Австрійський уряд заснував у 1774 р. у Відні семінарію для уніатського духовенства, перенесену в 1884 р. до Львова, де вона стала генеральною семінарією для всіх греко-католиків Австро-Угорської держави. Поліпшено й матеріальне та правове становище духовенства, що дуже піднесло його дух і сприяло пробудженні національної свідомості їх.

Австрійський уряд звернув серйозну увагу на становище шкільної справи в краю, особливо на народне шкільництво. Середня освіта в Галичині знаходилася в руках монарших орденів, які мали в Східній Галичині десяток середніх шкіл, де наука велася латинською і польськими мовами. Австрія перемінила їх на державні гімназії з німецькою мовою навчання; тільки в 1815 р. заведено було й вивчення польської мови. Число середніх шкіл почало зростати, в 1808 р. відкрито першу гімназію в Чернівцях. Вже в 1774 р. заведено три роди народних шкіл: 1) однокласові "парафіяльні", з наукою рідною мовою, 2) трикласові "тривільні", 3) чотирикласові "нормальні" з наукою німецькою мовою. Як "рідна мова" була допущена й українська, властиво церковоно-слов'янська з українською вимовою.

У кінці 1784 р. у Львові засновано університет із чотирьох факультетів, із викладанням німецькою, а на богословськім відділі – латинською мовою. Бажаючи швидше підготовити кадри освічених священиків і урядовців, австрійський уряд заснував у 1787 р. у Львові провізоричний філософський і богословський інститути спеціально для українських студентів, т.зв. "Studium Ruthenum", який проіснував до 1809 р. В цьому інституті викладання було руською, тобто українською мовою того часу. Рівень викладання відповідав університетському навчанню. Він мав велике значення для культурного розвитку Галицької Русі, виховавши кадри освіченого духовенства, з якого вийшло чимало видатних учених і громадських діячів. На Буковині засновано спочатку в Сучаві духовну школу, перенесено в 1789 р. до Чернівців, у 1818 р. цю школу скасовано й аж тільки в 1827 р. засновано богословський ліцей, який проіснував до 1875 р., коли в Чернівцях засновано німецький університет із трьох факультетів: філософського, богословського й правничого.

Особливу велику увагу звернув австрійський уряд на економічне становище краю й на соціальні відносини в ньому, головно стан сільського населення. В кінці 1772 р. вийшов "патент" (наказ) про складення інвентарів, на основі яких патентом 1775 р. введено русти кальний податок від землі. Ще раніше австрійський уряд скасував обов'язок шляхти служити у посполитому рушенні, замінивши його грошовою контрибуцією. Марія-Тереза патентом з 1775 р. наказала панам по-людськи поводитися з "хлопами" й не вимагати від них більше панад те, що стояло в інвентарях. Але за Марії-Терези все залишалося по-старому: нова ера наступила за Йосипа ІІ (1780-1790), яскравого представника так званого освіченого абсолютизму. Він був натхненний бажанням зробити якнайбільше добра для своїх підданих. Радикально реформуючи життя своєї різноплемінної монархії Йосип зовсім не рахувався ані з національними особливостями окремих народів, ані з традиціями і звичаями. Він скрізь заводив централізм в управлінні, в культурі панування німецької мови. Закрив монастирі, а з їх майна утворив т. зв. "релігійні фонди" для добродійних цілей. Заборонив церковні процесії і паломництва, скасував всі привілеї при виплаті земельних податків, видав наказ про релігійну толеранцію, зреформував університети, надавши їм світський характер.

Loading...

 
 

Цікаве