WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Міжвоєнна історіографія взаємин влади і православної церкви в Україні - Курсова робота

Міжвоєнна історіографія взаємин влади і православної церкви в Україні - Курсова робота

При роботі над дисертацією використано низку довідкових та бібліографічних видань: енциклопедії, словники, довідники, бібліографічні покажчики.

Окрему групу джерел складають архівні документи, виявлення і вивчення яких дало можливість більш повно уявити діяльність партійних і державних органів з видання антирелігійної літератури. Йдеться, насамперед, про документи, що зберігаються в Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГО України). Нами вивчені і використані документи фонду Центрального Комітету Компартії України (фонд 1) – протоколи засідань ЦК КП(б)У та його Політбюро, матеріали Агітаційно-пропагандистського відділу ЦК КП(б)У та відповідних відділів губернських і окружних комісій КП(б)У, протоколи засідань Антирелігійної комісії ЦК КП(б)У та її президії.

Другий розділ "Висвітлення історичної ролі та функцій православної Церкви в Україні представниками міжвоєнної історіографії" складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі "Дискусії дослідників щодо історичних обставин та наслідків хрещення Київської Русі" розкриваються позиції авторів публікацій щодо причин, історичних обставин та наслідків хрещення Давньоруської держави. За результатами проведеного дослідження робиться висновок про те, що на зміст і спрямованість публікацій впливали політичні й конфесійні уподобання авторів, суспільно-політичні події й процеси, що відбувалися в Україні та за її межами. Слід відзначити, що наукові праці певної частини радянських дослідників характеризувалися досить високим науковим рівнем, глибоким аналізом, висвітленням проблеми в контексті соціально-економічних і суспільно-політичних відносин в державі. Науковим розвідкам істориків часів національно-визвольних змагань, авторів – представників української діаспори та українських церковних діячів притаманні певне перебільшення значення запровадження християнства в подальшій долі Київської Русі та ідеалізація особи Володимира Великого.

У другому підрозділі "Вивчення дослідниками ролі й функцій православної Церкви в суспільно-політичному житті України в дореволюційні часи" зауважується, що радянські автори позитивно оцінювали роль православної Церкви у період перебування переважної більшості українських земель у складі Речі Посполитої, тому що тоді українське православне духовенство відігравало важливу роль у козацько-селянських повстаннях та в Українській національній революції 1648 – 1676 рр. Одночасно вони вкрай негативно характеризували роль Церкви в українському суспільстві за часів самодержавства, зазначаючи, що тоді вона перетворилася на складову частину державного апарату. Автори – представники української діаспори та українські церковні діячі вважали, що православна Церква в українському суспільстві до 1686 р. виконувала консолідуючі функції. На відміну від радянських дослідників, висвітленню ролі і функцій Церкви за часів самодержавства вони приділяли мало уваги.

У третьому підрозділі "Відображення в публікаціях місця православної Церкви в державі за часів та після революційних подій 1917 р." доведено, що численні праці радянських авторів характеризувалися гострою антицерковною та антиклерикальною спрямованістю. У роботах, які вийшли друком поза межами України, навпаки, цій проблемі приділялося мало уваги, що можна пояснити відірваністю авторів від Батьківщини, неможливістю доступу до радянських архівних джерел.

Третій розділ "Дослідження правових аспектів державно-церковних взаємин в Україні в міжвоєнній літературі" складається з чотирьох підрозділів. У першому підрозділі "Оцінки вченими правового становища релігійних громад в Україні за дореволюційної доби" визначено, що автори розглядали цю проблему побіжно, поряд з іншими аспектами державно-церковних відносин. Радянські автори при цьому надавали перевагу джерелознавчому аналізу відповідних державних правових актів, повністю ігноруючи церковно-канонічне право. Автори – представники української діаспори усвідомлювали важливість аналізу правового регулювання державно-церковних взаємин, але лише до 1686 р., тобто коли православна Церква на українських землях мала статус незалежної Церкви.

У другому підрозділі "Ідеологічні дискусії авторів публікацій щодо правових аспектів державно-церковних взаємин за часів українських національних урядів та адміністрації Добровольчої армії" підкреслено, що, не дивлячись на детальне вивчення проблеми, автори публікацій повністю ігнорували деякі її аспекти, зокрема, не здійснювали детального джерелознавчого аналізу законів і постанов українських національних урядів щодо Церкви. В працях радянських публіцистів правові аспекти цих взаємин оцінювалися як такі, що порушували принцип свободи совісті. Дослідники періоду національно-визвольних змагань в Україні та автори публікацій, що вийшли поза межами Радянської України, аналізу правового регулювання взаємин церкви і держави у 1917 – 1921 рр. надавали більшої уваги. Однак представники конфесійної історіографії перебували під пресом власних релігійних переконань, тому їхні погляди на проблему часто були упередженими.

У третьому підрозділі "Висвітлення в публікаціях правових засад взаємин органів радянської влади і православної Церкви в Україні" наголошується на тому, що автори радянських публікацій аналізували лише зміст документів, які регулювали правові взаємини православної Церкви і радянської влади, а не процес їхньої реалізації на практиці. Так само однобоко оцінювали правові аспекти цих взаємин і автори – представники обновленського церковного руху. Дуже мало уваги зазначеній проблемі приділяли автори публікацій, які вийшли поза межами Радянської України. Тільки в працях діячів УАПЦ, зокрема, В.Липківського, містяться позитивні оцінки Декрету уряду УСРР 1919 р. "Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви", який, на їхню думку, дав можливість церковним громадам вільно реєструватися і орендувати церковні споруди.

У четвертому підрозділі "Боротьба думок авторів навколо розколу православної Церкви і поширення обновленського церковно-релігійного руху в Україні" простежено дискусії авторів публікацій щодо причин та наслідків розколу РПЦ, сутності окремих обновленських течій, проблеми канонічності УАПЦ. Визначено думку радянських публіцистів про те, що обновленський рух і рух за автокефалію православної Церкви в Україні були лише прагненням духовенства зміцнити свої ослаблі позиції в суспільстві. На відміну від них, автори – представники української діаспори та українські церковні діячі майже не висвітлювали історію розколу РПЦ, виникнення і поширення обновленського руху, проте важливого значення надавали обґрунтуванню канонічності УАПЦ.

Четвертий розділ "Історіографія економічних аспектів державно-церковних взаємин в Україні" поділений на два підрозділи. У першому підрозділі "Відображення в літературі проблеми ставлення органів державної влади до церковно-монастирської власності у дореволюційні часи" з'ясовано, що міжвоєнна історіографія питання була досить бідною. Певною мірою їх досліджували автори радянських публікацій, хоча і не торкалися таких аспектів цієї проблеми, як економічні взаємини державної влади і Церкви у XIV – XV та у ХІХ – на початку XX ст., а представники української діаспори і українські церковні діячі майже повністю їх ігнорували.

У другому підрозділі "Оцінки дослідниками ставлення українських урядів до церковно-монастирської власності після революційних подій 1917 р." звертається увага на те, що ставлення Тимчасового уряду, українських національних урядів та адміністрації Добровольчої армії до церковно-монастирської власності залишилося малодослідженим. Набагато активніше вивчалися економічні аспекти цих взаємин за часів радянської влади. Наголошується, що радянські публіцисти в своїх роботах наводили цінні фактичні дані про кількість націоналізованого церковно-монастирського майна та його використання.

У висновках зроблені узагальнення і підбито підсумки дослідження, а саме:

1. У вітчизняній історіографії досі відсутні узагальнюючі праці, присвячені дослідженню міжвоєнної історіографії взаємин органів державної влади і православної Церкви в Україні. Вийшли друком лише історіографічні огляди окремих аспектів цих взаємин, головним чином у вигляді статей, історіографічних фрагментів вступних частин монографій і дисертацій.

2. Історичні обставини та наслідки хрещення Київської Русі у 1920-х рр. досліджувалися побіжно і тільки в узагальнюючих працях з історії СРСР та православної Церкви. Згідно концепції М. Покровського, християнство оцінювалося як явище, чуже для Русі. Проте в другій половині 1930-х рр. помітно зріс науковий рівень праць, присвячених цій проблемі.

Loading...

 
 

Цікаве