WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Архівні фонди НАН України як джерело з вивчення розвитку української академічної історичної науки (1944–1956) - Курсова робота

Архівні фонди НАН України як джерело з вивчення розвитку української академічної історичної науки (1944–1956) - Курсова робота

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

Кондратенко Олег Юрійович

УДК 930.2:94(477)"1944/1956"

АРХІВНІ ФОНДИ НАН УКРАЇНИ ЯК ДЖЕРЕЛО З ВИВЧЕННЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЧНОЇ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ

(1944–1956)

Спеціальність 07.00.06 – історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського, м. Київ.

Науковий керівник:

доктор філософських наук,

професор, академік НАН України

Онищенко Олексій Семенович,

Національна бібліотека України

імені В.І. Вернадського, генеральний директор.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук

Папакін Георгій Володимирович,

Державний комітет архівів України,

начальник Управління інформації та

міжнародного співробітництва;

кандидат історичних наук

Юсова Наталія Миколаївна,

Інститут історії України НАН України,

старший науковий співробітник

відділу української історіографії та

спеціальних історичних дисциплін.

Захист відбудеться "7" травня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.864.01 в Українському науково-дослідному інституті архівної справи та документознавства за адресою: 03110, Київ, вул. Солом'янська, 24.

Із дисертацією можна ознайомитися у Державній науковій архівній бібліотеці за адресою: Київ, вул. Солом'янська, 24.

Автореферат розіслано "4" квітня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наукС.Л. Зворський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Повоєнний розвиток української академічної історичної науки (1944–1956) прикметний згортанням тимчасово відроджених у часи Другої світової війни досліджень з історії українського героїчного минулого. У цей період Комуністична партія та уряд СРСР продовжували відводити історичній науці одну з провідних ролей у зміцненні ідейних засад сталінізму та формуванні серед широких верств населення соціалістичного світогляду. Активна урядова політика щодо визначення директивних завдань для історичних установ Академії наук УРСР супроводжувалась репресивними заходами проти їх співробітників, хоча такі заходи набули інших форм та змісту порівняно з передвоєнним часом.

Значна ідеологічна заангажованість радянської історіографії стосовно питання розвитку української історичної науки, в т. ч. й академічної, зумовлює пошук більш об'єктивних підходів до його розв'язання в умовах утвердження незалежності України. Здійснення цього стає можливим лише завдяки запровадженню якомога ширшого масиву архівних джерел – здебільшого тих, котрі (інколи свідомо) не використовувались у наукових розвідках останніх десятиліть. Беззаперечним є те, що саме архівні документи у своїй сукупності найбільш чітко відображають розвиток історичної науки на всіх її етапах. Наукові розвідки як радянських часів, так і періоду незалежної України в основному стосувались діяльності провідної української наукової установи історичного профілю – Інституту історії, в той час як інші академічні історичні установи (Інститут археології, Комісія по історії Вітчизняної війни на Україні, відділи історії України та археології Інституту суспільних наук, Державний історичний заповідник "Ольвія"), які діяли у повоєнний період, залишились поза увагою дослідників. Не дивлячись на те, що доступний на сьогодні документальний масив відзначається своєю цілісністю і повнотою, досі бракує робіт, в яких би комплексно висвітлювалось питання розвитку історичної науки в АН УРСР у зазначений період. Ряд важливих чинників, що були визначальними у розвитку академічної історичної науки повоєнного періоду, й досі не стали об'єктом спеціальних досліджень. Так, недостатньо вивченими є тенденції розвитку академічної історичної науки за умов формування її як допоміжного ідеологічного інструменту Компартії; нез'ясованими є питання формування мережі академічних установ, що працювали в галузі історичної науки; недостатньо розкритими залишаються кадрові і фінансові питання в цій сфері, а також роль Президії АН УРСР у керівництві історичною наукою. Характерним є те, що джерельна база значної кількості опублікованих на сьогодні робіт недостатньо репрезентативна. Зважаючи на все це, актуальність питання, якому присвячене дисертаційне дослідження, є очевидною.

Науковий підхід до фіксації якомога ширшої джерельної бази та комплексного аналізу і класифікації різних груп виявлених архівних документів дозволяє більш глибоко та повноцінно розкрити питання розвитку вітчизняної академічної історичної науки в 1944–1956 рр. у всіх її аспектах.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідних тем, закріплених за Інститутом архівознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (далі – НБУВ): "Історія Національної академії наук України. 1941–1945" (2003–2005) (державний реєстраційний номер 0103U000254), "Історія Національної академії наук України. 1946–1950" (2005–2008) (державний реєстраційний номер 0106U001122).

Метою роботи є виявлення, джерельний аналіз та запровадження до наукового обігу архівної інформації, що міститься в масиві документів установ НАН України задля з'ясування основних тенденцій і напрямів розвитку академічної історичної науки у 1944–1956 рр. Відповідно до мети сформульовано такі завдання дослідження:

– проаналізувати стан історіографії та джерельної бази дослідження;

– дослідити комплекс архівних фондів та визначити основні групи документів, які відклались в результаті діяльності установ історичного профілю АН УРСР та відомих учених – істориків і археологів;

– здійснити джерелознавчий аналіз зазначених груп документів, що стосуються наукової діяльності академічних історичних установ у 1944–1956 рр.;

– з'ясувати специфіку та основні тенденції ідеологічного впливу органів державної влади на історичні дослідження в АН УРСР;

– висвітлити питання формування організаційної структури, кадрового та фінансового забезпечення історичних установ АН УРСР у повоєнний час;

– визначити тематику та основні напрями науково-дослідної роботи академічних історичних установ;

– встановити науковий доробок історичних установ АН УРСР у період 1944–1956 рр.

Об'єктом дослідження є архівні документи історичних установ та Президії АН УРСР (1944–1956), особові фонди видатних українських учених, директивні документи вищих партійних та урядових органів влади УРСР (1944–1956).

Предметом дослідження є відтворення на підставі вивчених архівних документів НАН України історії розвитку української академічної історичної науки в повоєнний період.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження (1944–1956) визначаються часом від моменту завершення реевакуації Академії наук до Києва до початку процесу десталінізації радянського суспільства, започаткованим ХХ з'їздом КПРС, який позначився певним послабленням ідеологічного диктату в академічній історичній науці.

Методологічною основою дослідження є використання принципів історизму та наукової об'єктивності. Поряд з методами наукової евристики та критичного аналізу і синтезу в дисертаційному дослідженні використано джерелознавчий, проблемно-хронологічний та порівняльно-статистичний методи опрацювання історичних джерел.

Джерельною базою дослідження є: архівні фонди наукових історичних установ та Президії НАН України, архівні фонди особового походження видатних учених – істориків та археологів НАН України (зберігаються в Інституті архівознавства, Інституті рукопису НБУВ та Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України), а також фонди державних органів влади, що зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України і Центральному державному архіві громадських об'єднань України.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

– вперше проведено комплексне дослідження значного за обсягом масиву архівних документів, що відклались в результаті діяльності історичних установ Академії наук УРСР у 1944–1956 рр.;

– визначено основні групи вказаних архівних документів, вивчено їх склад та репрезентативність, подано їх характеристику, зроблено порівняльний та джерелознавчий аналіз;

Loading...

 
 

Цікаве