WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Діяльність органів міліції Станіславської області в 1939-1946 роках. Історико-правовий аспект - Курсова робота

Діяльність органів міліції Станіславської області в 1939-1946 роках. Історико-правовий аспект - Курсова робота

З опублікованих документів слід відзначити збірники документів і матеріалів, підготовлених науковцями П.П.Михайленком, Я.Ю. Кондратьєвим, І.Г. Біласом, В.І. Сергійчуком. Зокрема, у тритомній праці П.П. Михайленка та Я.Ю. Кондратьєва "Історія міліції України у документах і матеріалах" (1997 – 2000 рр.) широко показано процес становлення та діяльності органів міліції України від 1917 р. до 1990 р.

У збірниках документів і матеріалів, підготовлених В.І. Сергійчуком, висвітлюються події, пов'язані з українським національно-визвольним рухом, показано роль органів НКВС у його придушенні, в тому числі й частково на території Станіславської області.

У двотомній праці І.Г. Біласа органи НКВС та міліції показано як репресивно-каральну структуру, яка забезпечувала існування тоталітарного режиму.

Окрему групу джерел складають матеріали місцевої періодичної преси окупаційного та радянського періодів, а також спогади ветеранів МВС, записаних дисертантом шляхом інтерв'ю з ними.

У другому розділі (чотири підрозділи) – "Організаційне становлення та діяльність органів Робітничо-селянської міліції в 1939 – 1941 роках" – проаналізовано ситуацію на теренах області в умовах першої радянізації, показано процес утворення органів РСМ та їх структурну побудову, забезпечення кадрами, розкрито основні напрями діяльності.

Встановлено, що проходження процесу з утвердження радянської влади та ставлення до нього місцевого населення було складним і неоднозначним, оскільки радянську владу в західні області було принесено на багнетах Червоної армії, а місцеве населення, як відзначено у спільній постанові РНК УРСР та ЦК КП(б)У "Про створення при РНК УРСР Ради допомоги західним областям УРСР" (грудень 1944 р.), у вересні 1939 р. "отримало всі блага і права радянських громадян без особливої участі в боротьбі за їх завоювання" (ЦДАГОУ, ф.1, оп. 23, спр.791, арк.7).

Відзначено, що ядро майбутніх органів НКВС та міліції на території області склали члени оперативних груп, які прийшли в Західну Україну разом із Червоною армією згідно з таємною директивою НКВС СРСР № 720 "Про організацію роботи у звільнених районах західних областей України і Білорусії" від 15 вересня 1939 р. Офіційне створення органів НКВС та РСМ у західних областях відбулося на основі наказів наркома НКВС СРСР від 6 листопада 1939 р. Комплектування кадрами проводилося з числа членів опергруп, а також додатково направлених з резерву кадрів Наркоматів СРСР та УРСР, випускників спецшкіл та інших обласних управлінь. Такі масові кадрові ін'єкції здійснювалися впродовж усього першого періоду радянізації. Це часто мало негативні наслідки, оскільки недостатній освітньо-професійний рівень у більшості з приїжджих спеціалістів, нерозуміння менталітету місцевого населення, зверхнє ставлення до звичаїв, традицій, релігії, а також владолюбство, переконаність у власній непогрішності призводили до зловживань службовим становищем, порушення законності й аморальних діянь, що негативно позначалося як на їх авторитеті серед місцевого населення, так і на сприйнятті в їх особі радянської влади як окупаційної. Щодо залучення до органів міліції вихідців із місцевого населення, то цей процес ускладнювався жорсткими перевірками на предмет їх можливої приналежності до "антирадянських елементів" та націоналістичного підпілля.

Через певні об'єктивні та суб'єктивні причини (недостатність кадрового резерву, запровадження адміністративної реформи, поділ НКВС на два наркомати – НКВС та НКДБ) організаційне становлення обласного УНКВС та УРСМ завершилося на початку травня 1941 р. Станом на 6 травня 1941 р. функціонувало 2 міських та 10 районних відділів і 26 районних відділень НКВС, дві третини складу яких становили працівники міліції, а решта – інших служб (пожежна охорона, відділ боротьби з бандитизмом тощо). Загальна чисельність працівників обласного УНКВС становила 1462 працівники, із них 1018 – міліціонерів. Із початком війни майже увесь особовий склад УНКВС Станіславської області відступив із боями до Харкова, де наказом НКВС УРСР від 22 вересня обласне управління було розформовано. Частину працівників направлено в управління східних областей УРСР, дивізію НКВС імені Дзержинського, партизанські загони, а решта – звільнено з органів внутрішніх справ.

У дисертації проаналізовано якісний склад працівників міліції, які за функціональними обов'язками поділялися на працівників оперативно-службового та адміністративно-господарського складу. До першої групи належали особи, які безпосередньо несли патрульно-постову службу, виконували оперативну роботу з охорони правопорядку та громадської безпеки, проводили роботу з політичного виховання працівників міліції, а також начальницький склад. До другої – належали особи, які виконували роботу з адміністративного, медико-санітарного і господарського обслуговування органів міліції, а також педагогічний персонал навчальних закладів міліції. Працівники обох цих груп поділялися за займаними посадами на працівників вищого, середнього і молодшого начальницького та рядового складу. Більшість працівників оперативно-службового складу мала початкову і лише незначна частина – семирічну та спеціальну міліцейську освіту. Проаналізовано мережу спеціальних навчальних закладів із підготовки працівників органів міліції та умови прийому до них. Висвітлено структуру та навчально-виховний процес в однорічній Станіславській школі РСМ, яка готувала дільничних уповноважених міліції.

Здійснено аналіз системи службової підготовки в райміськвідділах та в апаратах обласного управліннях НКВС і РСМ, яка мала сприяти "систематичному підвищенню ідейно-політичного рівня та службової кваліфікації за займаною посадою" і включала заняття з організації забезпечення й охорони громадського порядку, боротьби з кримінальною злочинністю, з бойової та стройової підготовки.

На фактологічному матеріалі показано основні напрями, форми та методи діяльності органів міліції із забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю, проведення паспортизації, створення добровільних формувань допомоги міліції в населених пунктах (бригадмілів), оперативних заходів із попередження спроб ОУН підняти антирадянське повстання на території західних областей, виявлення та ізоляції "антирадянських елементів" та їх масштабність. За підсумками 1940 р. обласне УРСМ зайняло третє місце серед управлінь міліції НКВС УРСР. Головними критеріями цього всеукраїнського змагання були: попередження та розкриття злочинів, недопущення порушень службової дисципліни, забезпечення громадського порядку. Про високий професіоналізм частини працівників міліції свідчать і численні накази про заохочення як НКВС УРСР, так і обласного УНКВС.

У третьому розділі (п'ять підрозділів) – "Діяльність органів міліції в 1944 – 1946 роках" – розкрито й проаналізовано суспільно-політичні події, що відбувалися в умовах фашистської окупації; настрої населення напередодні звільнення території області Червоною армією; заходи з відновлення органів радянської влади та міліції; роль і місце органів міліції в забезпеченні життєдіяльності радянської влади на місцях; форми й методи виконання правоохоронних завдань.

Відзначено, що на посилення самостійницьких та антирадянських настроїв серед місцевого населення в умовах фашистської окупації вплинули: діяльність ОУН та УПА, формування дивізії "Галичина", рейд партизанського з'єднання під командуванням С.Копака, репресії німецької окупаційної адміністрації. На фактологічному матеріалі показано, що з наближенням Червоної армії до кордонів області у населених пунктах на початку 1944 р. відбулися багатолюдні мітинги, учасники яких в ухвалених резолюціях протестували проти повернення радянської влади, що було зумовлено наслідками першої радянізації краю, особливо її масштабними репресіями. Відзначено, що напередодні звільнення теренів області тут налічувалося до 10 тис. озброєних бійців УПА-Захід та відділів самооборони ОУН.

Із поступовим звільненням території області, що розпочалося 25 березня і завершилося 2 жовтня 1944 р., відбувався процес відновлення органів радянської влади. Наказом НКВС УРСР від 4 квітня 1944 р. було визначено штатний розпис та структуру обласного УНКВС, згідно з яким загальна кількість працівників мала становити 1950 чол. (996 чол. начальницького і оперативного складу та 954 чол. рядового і технічного складу), із них 1134 – працівники міліції. Як і в довоєнний період, комплектація кадрів здійснювалася за рахунок приїжджих працівників, направлених наркоматами НКВС СРСР та УРСР. Недостатнім залишався і їх освітньо-професійний рівень. Зокрема, станом на листопад 1944 р. із 1073 працівників обласного УНКВС лише 3,2% мали спеціальну освіту, 2,1% – військову, 1,8% – неповну загальну вищу та середню освіту, а решта – початкову та неповну середню; майже 80% із них мали практичний стаж роботи в органах внутрішніх справ від одного до трьох років. Неукомплектованості кадрів та їх якісний рівень залишалися головними проблемами і впродовж 1945 – 1946 рр. Прийом на роботу в органи міліції вихідців із місцевого населення ускладнювався перебуванням їх під фашистською окупацією, а також діяльністю збройного підпілля, внаслідок чого були значно посилено жорсткі вимоги щодо їх спецперевірки.

Loading...

 
 

Цікаве