WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Промислова буржуазія півдня України та еволюція її соціально-економічних вимог у другій половині ХІХ – на початку ХХ сторіччя - Курсова робота

Промислова буржуазія півдня України та еволюція її соціально-економічних вимог у другій половині ХІХ – на початку ХХ сторіччя - Курсова робота

Розділ четвертий "Трансформація економічних та соціальних вимог буржуазії Півдня Україниу суспільно-політичні"висвітлює еволюцію позиції промислової буржуазії Півдня, поступовий перехід від суто економічних вимог до спроб відстоювати власні інтереси у суспільно-політичній сфері.

У підрозділі 4.1 – "Економічні вимоги промисловців південноукраїнських губерній" – визначаються головні напрямки економічної політикипідприємців Півдня України. В економічних вимогах промисловців південноукраїнських губерній виділяємо декілька блоків. По-перше, бажання підтримки з боку держави через встановлення вигідних для себе тарифів та цін на перевезення. В цей же блок включаємо протилежну тенденцію – намагання обмежити абсолютний контроль держави за приватними підприємствами. У період стабілізації промисловості та, особливо, в умовах збільшення державного втручання в економіку у 80-ті роки ХІХ ст., спостерігається прагнення підприємців до розширення власних повноважень. По-друге, важливою економічною вимогою промисловців стало роздержавлення земельних ділянок, та взагалі більш ліберальне законодавство у сфері економіки (наприклад, спрощення процедури заснування акціонерних компаній). Окрім того, важливо виокремити тенденцію до захисту місцевих економічних інтересів на противагу іншим регіонам.

У підрозділі 4.2 "Суспільно-політична позиція промисловців південного регіону в кінці ХІХ – на початку ХХ сторіччя" – подано аналіз стосунків між промисловцями та найманими робітниками, а також позиція буржуазії стосовно проблем загальнодержавної політики. У другій половині ХІХ сторіччя в умовах значного росту виробництва спостерігається збільшення кількості робітників, зайнятих у фабрично-заводській, гірничій, гірничозаводській промисловості. Підприємці південноукраїнських губерній одні з перших у Російській імперії усвідомили необхідність проведення того, що зараз називається соціальною політикою. Цьому є цілком прагматичне пояснення. Будуючи завод на необжитих до того територіях, підприємець змушений забезпечувати своїх робітників якимось житлом і підтримувати їхню працездатність – тобто будувати селища, лікарні та іншу відповідну інфраструктуру.

В інтересах економічного росту абсолютистський режим дозволяє об'єднання підприємців у представницьких і дорадчих організаціях, однак рівень їхньої компетенції був жорстко обмежений питаннями економічної політики. Проте поступово такий порядок припиняє влаштовувати буржуазію. VІІІ загальноросійський з'їзд представників промисловості та торгівлі, що відбувся у 1914 р., і в роботі якого активну участь брали представники південного регіону, став виразним свідченням того, що буржуазія більше не хоче обмежуватися лише соціально-економічними вимогами. Для задоволення власних вимог буржуазія намагається збільшити власну участь в органах місцевого самоуправління. Її внесок в економіку країни був набагато більшим, ніж участь підприємців в подібних організаціях. Взагалі, вже до 1914 року підприємцями усвідомлена необхідність безпосередньої активної участь у всіх сферах політичного життя країни. Проте жодна з партій, що виникали, не змогла повною мірою стати представником інтересів усього стану промислової буржуазії. неодноразові спроби створити власну потужну та ефективно діючу політичну силу завершилися невдачею.

Увисновках підведені підсумки та зроблені узагальнення проведеного дисертаційного дослідження. Різноманітні аспекти розвитку промислової буржуазії Півдня у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.знайшли відображення в історичній літературі,проте загалом історія буржуазії у запропонованих тематичних, хронологічних і територіальних рамках ще не стала предметом системного вивчення. У вітчизняній історіографії висвітлення історії підприємництва, тим більше питання становлення та ґенези верстви великої промислової буржуазії, її взаємодії з державою, з найманими робітниками, є недостатнім. Після досить різнопланових робіт початку XX сторіччя, що відображали широкий спектр думок, з відомих причин протягом багатьох десятиліть ця тема виявилася не тільки практично не досліджуваною, але й істотно спрощеною, її вивчення зазнавало суттєвого впливу ідеологічної цензури. Лише у сучасних умовах відродження ринкової економіки у вітчизняній історіографії намітилося зростання інтересу до цієї теми.

Головними джерелами, які дозволяють досягти поставленої у дисертації мети, є законодавчі акти, справочинні документи та періодичні видання промисловців. Різні за походженням та характером джерела, які доповнюють одне одного, загалом є репрезентативними та вірогідними.

Аналіз економічного розвитку Півдня України у другій половині XIX – на початку XX ст., коли капіталістичні форми господарювання розвивалися особливо швидкими темпами, спростовує уявлення про відсталість економіки України, про те, що вона була суто аграрним регіоном. За рівнем розвитку галузей важкої промисловості, ступенем концентрації і монополізації капіталів Україна напередодні революції займала одне з провідних місць у Російській Імперії. Процес формування великої промислової буржуазії південноукраїнських губерній відбувався у межах загальних для всіх країн закономірностей. Разом з тим, формування буржуазії у різних районах, зокрема в Україні, мало свої особливості, які визначалися рівнем розвитку економіки, спеціалізацією виробництва, присутністю іноземного капіталу, становищем даного району у системі всеросійського капіталізму. Підприємець з Півдня України вирізнявся від своїх колег-сучасників з інших регіонів країни. Характерними рисами промислової верстви південноукраїнських регіонів є: досить високий освітній рівень переважної більшості підприємців, походження з різних соціальних станів (значне число діячів, чий капітал не був спадковим, а виник в результаті власної економічної діяльності), велика присутність немісцевого елемента, стійке прагнення до створення галузевих представницьких організацій.

Промислова буржуазія у пореформений період поновлювалася вихідцями з різних станів – дворянства, купецтва, заможного капіталізованого селянства, тобто верствами, які були найбільше забезпечені коштами та мали власні земельні ділянки. У складі верстви промислової буржуазії з'являються представники технічної інтелігенції, які своєю присутністю значно підсилювали освітній та інтелектуальний рівень представників ділового світу. Неоднорідність соціальної структури буржуазії з численними залишками станової замкненості, відмінностей у соціальній психології в умовах панування самодержавства гальмували процес створення єдиної, спільно та скоординовано діючої суспільної сили.

Промислова буржуазія також відрізнялася значним національним різноманіттям. Серед найвидатніших промисловців Півдня є як українці, так і росіяни, євреї, німці, представники інших національностей. Окрім того, серед великої промислової буржуазії південноукраїнських губерній частка етнічних українців була досить невеликою. Саме тому така економічно потужна сила, як великі промисловці регіону, не брала активної участі у національно-визвольних змаганнях початку ХХ сторіччя, обмежуючись присутністю у загальноімперських партіях.

Особливістю формування південноукраїнської буржуазії є потужна присутність в її складі іноземців. Цей факт, з одного боку, сприяє наближенню місцевих підприємців до своїх колег з розвинутих капіталістичних країн, засвоєнню усталених ринкових традицій, у яких звикли діяти іноземці. З іншого боку, через те, що велика кількість промисловців були підданими інших країн, зменшувалася активність підприємницької верстви у суспільно-політичній сфері.

Незважаючи на неоднорідність та строкатість, прошарок великої промислової буржуазії Півдня України має і деякі спільні характерні особливості. Пореформена доба покликала до суспільного життя найбільш енергійних, підприємливих, працьовитих та матеріально спроможних людей. Вони стали заповзятливими організаторами і творцями фабрично-заводської промисловості, нових форм торгівлі та кредитно-банківської системи, які не лише примножували свої прибутки, а й створювали багато робочих місць, будували заводи, фабрики і копальні, впроваджували нову техніку, прогресивні методи господарювання, технології виробництва, засновували заклади соціальної сфери на своїх підприємствах. Переважна більшість промисловців південноукраїнського регіону мали вищу освіту та високий інтелектуальний рівень. Вони виявляли себе не лише у виробничій діяльності, але й у громадському житті, доброчинних справах. Різноманітність соціального та національного походження не могли перешкодити співробітництву підприємців, пов'язаних спільністю економічних інтересів. Ще однією особливою рисою місцевих промисловців було те, що в їхньому середовищі існувала сильна тенденція до створення професійних асоціацій та груп для впливу на уряд. З'їзд гірничопромисловців Півдня став першою у Російській імперії представницькою організацією великого капіталу, що мала регіонально-галузевий характер та стала найвпливовішою організацією підприємців у регіоні. Його учасники під час своїх засідань обговорювали не лише заявлені у програмі економічні та соціальні питання, а почасти висловлювали судження стосовно суспільно-політичних проблем, захищаючи при цьому інтереси усього підприємницького стану. Серед питань, які порушувалися, – вимоги збільшення участі в органах місцевого самоврядування, більш широке представництво у центральних державних органах, що були безпосередньо пов'язані з промисловістю. Захищали представники з'їзду й інтереси власного південного регіону, навіть якщо для цього доводилося поступатися інтересами окремої галузі промисловості. На рекомендації та пропозиції з'їзду зважали, проте часто вони не задовольнялися, або просто ігнорувалися.

Loading...

 
 

Цікаве