WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Промислова буржуазія півдня України та еволюція її соціально-економічних вимог у другій половині ХІХ – на початку ХХ сторіччя - Курсова робота

Промислова буржуазія півдня України та еволюція її соціально-економічних вимог у другій половині ХІХ – на початку ХХ сторіччя - Курсова робота

У підрозділі 2.2 – "Соціальні та національні джерела формування великої промислової буржуазії на Півдні України" – розкривається процес виникнення стану промислової буржуазії Півдня України.

Наслідком формування капіталістичної системи господарювання стало утворення двох нових для цих територій суспільних станів – пролетаріату та буржуазії. Розвиток капіталізму в промисловості, поштовх якому дала селянська реформа 1861 р., створив підгрунтя для кількісного росту промислової буржуазії, збільшення її капіталів, зміцнення економічного становища та ролі в житті суспільства. Промислова буржуазія в пореформений період поновлювалася вихідцями з різних прошарків – дворянства, купецтва, заможного капіталізованого селянства. В Україні до складу промислової буржуазії входили також представники технічної інтелігенції і частково капіталісти –іноземці, які переселялися в Російську імперію і вкладали свої капітали у важку промисловість: вугільну, металургійну, машинобудівну.

Промислова буржуазія вирізнялася значним різноманіттям національностей. Більшість підприємців регіону, що досліджується, були православними, тобто росіянами та українцями. В гірничій справі, металургійній промисловості й виробництві сільськогосподарської техніки Півдня домінували французький, бельгійський і англійський капітал; велика кількість місцевих підприємців були підданими цих держав.

У підрозділі 2.3 – "Іноземний капітал у промисловості південного регіону" – розкривається роль, яку відігравав іноземний капітал в економічному розвитку регіону.

Однією з провідних особливостей промисловості Півдня України була значна присутність іноземного капіталу, залучення якого в економіку розпочинається ще у перші пореформені десятиріччя. До того ж, якщо на початку закордонний капітал, переважно, діяв самостійно, то вже 90-ті рр. ХІХ ст. характеризуються встановленням тісного контакту між російськими та закордонними (переважно франко-бельгійськими) фінансовими колами. Особливо помітна спільна діяльність російського та іноземного капіталу на прикладі металургійної промисловості Донбасу, де з 12 установ, в період промислового підйому акціонерних товариств, у 9 беруть спільну участь вітчизняні та закордонні фінансові групи. Промислове піднесення кінця ХІХ сторіччя стало можливим лише тому, що у країну у значній кількості надходить іноземний капітал.

У підрозділі 2.4 – "Соціальний портрет промисловця Півдня України" –створена загальна характеристика прошарку великої промислової буржуазії Півдня. Серед особливостей, притаманних переважній більшості підприємців, виокремлені такі: вища освіта (а почасти – і наукова діяльність), активна громадська позиція, благодійність. Серед ознак, за якими стан новоутвореної промислової буржуазії був досить різноманітним, соціальне походження, національність та особисті зацікавлення, почасти неординарні та далекі від економічної діяльності. Таким чином, типовий представник великої промислової буржуазії Півдня ІІ половини ХІХ – початку ХХ сторіччя – це яскрава, багатостороння особистість з гарною освітою та досить високим інтелектуальним рівнем. Він успішно займався не лише власною економічною діяльністю, але й брав активну участь у громадському житті, займався доброчинністю.

У підрозділі 2.5 – "Діяльність представницьких організацій промисловців південного регіону" – розглядається діяльність представницької організації промисловців Півдня України – з'їзду гірничопромисловців.

У пореформений період виникли об'єднання торгово-промислової буржуазії, що ставили за мету захист її економічних інтересів та вплив на органи влади і суспільну думку для забезпечення більш сприятливих умов діяльності промисловості загалом, і окремих її груп. Представницькі організації виконували важливу функцію – сприяння більш ефективній виробничій і торговій діяльності промисловців, допомагали підвищенню їх ролі у житті суспільства.

У 1874 р. був проведений І з'їзд гірничопромисловців Півдня Росії, який став найпершою та найвпливовішою представницькою організацією підприємців Україні. З'їзд репрезентував інтереси господарів вугільних копалень і металургійних підприємств, тобто саме тієї групи великої промислової буржуазії, яка переважала в економіці Півдня України.

Учасники з'їздів гірничопромисловців обговорювали не лише заявлені в програмі економічні і соціальні питання, а почасти висловлювали судження стосовно суспільно-політичних проблем, захищаючи при цьому інтереси усього підприємницького стану. Це вимоги ширшої участі в органах місцевого самоврядування, більше представництво в центральних державних органах влади. Захищали представники з'їзду й інтереси власного південного регіону, навіть якщо для цього доводилося поступатися інтересами своєї галузі промисловості. Підприємці розуміли, що лише в тісному взаємозв'язку всі галузі місцевої промисловості зуміють досягти успіху. Рекомендації та пропозиції, вироблені під час роботи з'їзду, звичайно, бралися до уваги, проте їх вплив був не таким вже і суттєвим. Часто вони не задовольнялися, або просто ігнорувалися.

Розділ третій – "Характерні особливості верстви великої промислової буржуазії південноукраїнських губерній" – висвітлює головні особливості, притаманні промисловій буржуазії південноукраїнських губерній.

У підрозділі 3.1 – "Залежність підприємців від держави та ставлення до них у суспільстві"– висвітлюються провідні тенденції у взаємодії стану промисловців і органів державної влади, а також аналізуються ставлення у суспільстві того часу до заможних громадян. Характерною рисою розвитку промислової буржуазії Російської імперії стала її сильна залежність від бюрократичного апарату. Без підтримки держави вітчизняна промисловість не могла існувати. Але політика протекціонізму, викликана природним прагненням укріпити вітчизняну економіку, почасти співіснувала з різноманітними правовими обмеженнями та спробами зберегти максимальний державний контроль над приватною діловою ініціативою. Зростання економічної потужності великого капіталу зовсім не відповідало рівню його суспільно-політичного впливу. Домінуючою у політичній галузі залишалася дворянська верства. Підприємці вимагали створення в державі системи повсюдного й обов'язкового представництва власних інтересів, аналогічного тому, що існувало на Заході у вигляді торгово-промислових палат. Однак введення торгово-промислових палат у Російській імперії так і не було здійснено аж до 1917 року. Через залежність підприємницьких кіл від чиновництва багато керівників компаній включали в управлінський склад підприємств представників місцевої бюрократії.

У пореформеному суспільстві буржуазія поступово завойовує певний авторитет та визнання (займаючись, наприклад, меценатською діяльністю), проте заслужити широке громадське визнання спромоглися далеко не всі. До самого кінця самодержавної Росії велика індустрія, і загалом уся буржуазна цивілізація країни, не зайняли гідного становища у суспільстві. Відсутність поваги до багатства і багатих людей позначалася на вимогах буржуазії та на методах їх досягнення, почасти примушуючи підприємців діяти обережно і повільно, щоб не викликати гостро негативної реакції. Як наслідок, все більший зріст бажання промисловців створювати організації для захисту власних інтересів та активніше брати участь у роботі органів управління.

У підрозділі 3.2 "Благодійна діяльність підприємців Півдня України" – висвітлюється доброчинна діяльність промисловців південного регіону.

З другої половини XIX ст. через суттєві зміни в соціально-економічному житті спостерігалося збільшення масштабів благодійності, яка характеризувалася підвищенням соціальної активності, розмаїттям організаційних форм і напрямів застосування, соціальною популярністю та особистими прагненнями благодійників. Особливо це стосується нової активної сили суспільства - підприємців. Доброчинна діяльність південних промисловців (серед найактивніших назвемо О.Алчевського, М.Копилова, М.Карпаса, С.Колачевського) проводилася головним чином в освітній, соціальній та культурній сферах і спрямована переважно на підтримку власних найманих робітників.

Loading...

 
 

Цікаве