WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Промислова буржуазія півдня України та еволюція її соціально-економічних вимог у другій половині ХІХ – на початку ХХ сторіччя - Курсова робота

Промислова буржуазія півдня України та еволюція її соціально-економічних вимог у другій половині ХІХ – на початку ХХ сторіччя - Курсова робота

У підрозділі 1.2 – "Аналіз джерел" – подано характеристику джерел, використаних у процесі наукового дослідження. Джерельна база дисертаційної роботи представлена опублікованими та архівними джерелами.

У результаті пошукової роботи з метою розширення джерельної бази дисертантом виявлено значний масив неопублікованих архівних джерел, які зберігаються в Державному архіві Дніпропетровської області (ф.463, ф.11, ф.475), Центральному державному історичному архіві м. Києва (ф.313, ф. 442, ф.575, ф. 896, ф.1072, ф.1695, ф.1696, ф.2090, ф.2033, ф.2161), Державному архіві Харківської області (ф. 3, ф.19, ф.45, ф.487). За своїм походженням, видовими особливостями і змістом джерела з історії промислової буржуазії Півдня України поділяються на документальні (законодавчі акти, діловодні акти різних державних установ та підприємницьких організацій, статистичні матеріали, документи довідкового характеру) та наративні. Окрему групу джерел складають періодичні видання.

З метою отримання з них максимальної інформації документальні джерела систематизовані таким чином:

1. Законодавчі та нормативні акти: до цієї групи входять матеріали гірничого та акціонерного законодавства, нормативні документи з'їздів (положення та статути). Законодавчі акти важливі з точки зору створення загальної характеристики ринкових умов періоду капіталістичної модернізації, уявлень про політику царського уряду стосовно підприємців та їх колективних установ і організацій, у роботі яких брали активну участь представники ділових кіл регіону. Серед подібних актів особливо важливі – Положення від 8 січня 1863 року "Про збір за право торгівлі та інших видів промислів", Положення від 9 лютого 1865 р. "Про мито за право торгівлі та інші промисли", "Додаткові правила про приписаних до приватних гірничих заводів людях" від 19 лютого 1861 р., Закон про страхування робітників від 2 червня 1903 р., Статут про промислову працю з правилами та поясненнями 1915 р. тощо.

2. Справочинна документація державних установ. Це документація виробничої діяльності промислових підприємств: статути, звіти, баланси акціонерних компаній, протоколи загальних зборів акціонерів, програми гірничопромислових з'їздів, списки учасників з короткими характеристиками, протоколи, стенограми з'їздів. Значний інтерес для дослідження різних аспектів діяльності промисловців мають друковані матеріали з'їздів гірничопромисловців Півдня Росії, що почали видаватися у 1874 р. і виходили щорічно до 1917 р. включно. Матеріали з'їздів відбивали безпосередній хід найважливіших економічних процесів (акціонування, концентрації виробництва, проникнення іноземного капіталу тощо) з позицій безпосередніх учасників і зацікавлених осіб. Вони містять різноманітну цікаву інформацію про настрої, погляди, економічні інтереси різних груп промисловців.

3. Статистичні матеріали. Особливо важливою є промислова статистика, а також статистичні видання представницьких організацій. По-перше, дані, що стосуються промисловців Півдня, можна знайти в таких матеріалах: "Перший загальний перепис населення Російської імперії в 1897 році", "Список фабрик та заводів всієї Росії". У різні роки друкувалися також різноманітні статистичні видання з фабрично-заводської промисловості. Важливим джерелом є також галузеві статистичні збірки, такі як "Статистичні таблиці з гірничої промисловості Росії", "Збірники статистичних даних про гірничозаводську промисловість Росії".

4.Довідкові видання – різноманітні збірники, які переважним чином містять інформацію про промисловців регіону. Це довідники "Підприємництво та підприємці", "Діловий світ Росії", "Німці Росії". Важливі дані стосовно розвитку промислових підприємств є і в промислових довідкових виданнях, таких як "Фабрики та заводи всієї Росії", а також підготовлені особливими комісіями Ради з'їзду представників промисловості та торгівлі довідники по промисловості Російської імперії, де можна знайти зокрема і інформацію про південний регіон.

5. Мемуарна література. До джерел цієї групи належать мемуари і спогади (С.Вітте, Д.Мендєлєєв, О.Ауербах, А.Мевіус, Л.Семечкін), авторами більшості яких були або державні діячі, чия діяльність була тісно пов'язана з промисловістю, або безпосередньо самі промисловці. Ця група джерел дає можливість ознайомитись з особистими поглядами представників південноукраїнської буржуазії на розвиток промисловості регіону.

6. Періодичні видання в джерельній базі дисертації представлені газетами "Гірничозаводський листок" (пізніше – "Гірничозаводська справа"). Періодичні видання значно поповнюють базу документальних та наративних джерел, пояснюють окремі їх положення.

Представлені джерельні комплекси послідовно і достатньо повно віддзеркалюють, з одного боку, умови функціонування промисловості, з іншого – характеристики й результати розвитку виробництва, повсякденну практику підприємств, склад і вигляд промислового підприємництва Півдня України. Використання цих джерел дозволяє достовірно, всебічно і неупереджено реалізувати поставлену мету і завдання дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.3 — "Методологічні основи дослідження" – зазначено, що під час дослідження застосовані принципи історизму, об'єктивності, системності та всебічності із залученням загальнонаукових, загальноісторичних та спеціально-історичних методів наукового дослідження.

На засадах принципу історизму в дослідженні виявлені провідні тенденції соціогенезу буржуазії південного регіону України, прослідковані закономірності цього процесу, зазначені її особливості. Історизм передбачає дослідження будь-якого процесу, явища у зв'язку з іншими процесами: політичними, соціальними, економічними, адже розвиток промислового підприємництва – це значний масив, пов'язаний не тільки з економікою, а й з суспільним розвитком та політикою. Оскільки історія буржуазії південноукраїнських губерній включає економічні, соціальні та політичні аспекти, принцип системності носить пріоритетний характер. Він дозволяє зіставити різні компоненти системи, зокрема економічну і соціальну історію промислової буржуазії, ставлення у суспільстві до верстви підприємців, зв'язок буржуазії з державним апаратом. Системно-структурний принцип використаний під час дослідженнь сутнісних особливостей верстви промисловців та субкультури місцевого підприємництва.

Використовуючи загальнонауковий підхід, виділяємо проблемно-хронологічний і логічний методи. Дослідити процес становлення та розвитку стану буржуазії Півдня України дозволяє звернення до конкретно-історичного та хронологічного підходу на час вивчення всіх етапів історії промислової буржуазії. Будь-який процес, подію, явище в історії промислового розвитку Півдня не можна пізнати без їх наукового аналізу. З метою розуміння позиції буржуазії Півдня, мотивів її діяльності був зроблений аналіз виступів, звернень, статей її представників, виокремлено соціальні, економічні та політичні вимоги. У дисертації також присутній синтез, тобто поєднання джерельної інформації, реконструкція на цій основі подій та процесів, узагальнення одержаних висновків, формування цілісного знання з поставлених проблем. Співставлення біографічних даних різних представників промислової буржуазії Півдня дає можливість зробити висновки про її особливості – велику кількість немісцевого елемента (зокрема іноземного), різнорідність виникнення та неоднорідність вимог. У дослідженні використовується також класифікаційний метод. Класифікуючи групи промислової буржуазії за їх соціальним та національним походженням автор виявляє особливості як цих конкретних груп, так і усієї верстви в цілому.

Методи дослідження, що представлені в даній роботі, дозволяють досить повно, різнобічно й коректно відбити найважливіші соціально-економічні тенденції й закономірності розвитку промисловості Півдня України у досліджуваний період. У формуванні системи методів дослідження автор виходить, насамперед, з логіки дослідження, сутності поставлених завдань, продуктивне рішення яких забезпечується широтою і ефективністю використовування відповідних методів. Вірогідність результатів дослідження забезпечена методологічним підходом до розв'язання поставленої проблеми, використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, адекватних його об'єкту, предмету і завданням, поєднанням кількісного і якісного аналізу теоретичного матеріалу, наслідками науково-дослідницької роботи.

У другому розділі – "Формування промислової буржуазії Півдня України у пореформений період" – розкривається процес становлення стану великої промислової буржуазії Півдня України, соціальні та національні джерела її виникнення, роль, яку відігравав в економічному житті регіону іноземний капітал.

У підрозділі 2.1 – "Економічний розвиток Півдня України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст." – розкривається процес становлення південноукраїнської промисловості, його особливості.

Однією з найбільш значущих подій пореформеної епохи стало розгортання промислового будівництва в південному регіоні України. Ще у 1896 р. з 2893 промислових гільдійських підприємств України 1060 були розташовані на території Півдня, а річний обіг південних промислових підприємств складав ще більшу частку від загальноукраїнського обороту – 52 928 тис. крб. від 108 682 тис. крб. На цих територіях України розвиток капіталізму відбувався набагато швидше, ніж у більш обтяжених залишками кріпосництва регіонах. Це передусім стосується гірничої, металургійної, кам'яновугільної та машинобудівної промисловості. Український Південь за всіма ознаками підприємницької діяльності став безумовним лідером в усіх сферах економічного життя. У промисловій групі його частка становила 36,9% закладів і 46,37% обігових коштів. Саме в південному районі України склався заможніший прошарок великої буржуазії, яка володіла підприємствами, що мали прибутки від 10 і більше тисяч карбованців. На Півдні їх питома вага складала 44%. Найвищого рівня концентрація промислового виробництва досягла в таких промислових центрах Півдня України, як Катеринослав, Луганськ, Миколаїв, Юзівка, Одеса. Через концентрацію промисловості зростають великі монопольні об'єднання, які вже в першому десятилітті XX ст. займали панівне становище в економіці, причому багато з них створювалися на базі основних галузей української промисловості та мали загальноросійське значення.

Loading...

 
 

Цікаве