WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Вінниччина в добу Директорії (1917-1919 рр.) - Курсова робота

Вінниччина в добу Директорії (1917-1919 рр.) - Курсова робота

Значного поширення у місті впродовж літа-осені 1919 р. набуває випуск різних періодичних видань та книгодрукування. Вінницька "Просвіта" видавала газету "Шлях" (з 15 серпня до 21 грудня 1919 р.) Редактором її з

15 листопада став талановитий український письменник В. П. Островський, родом з Холмщини. У Вінниці він організував літературний і театральний гуртки, заклав перший в Україні шкільний кооператив, створював лікнепи, викладав у приватній гімназії для дорослих, писав і видавав підручники. На сторінках газети він опублікував антивоєнну поезію "Божевільні", оповідання "Коло церкви" Із сучасного трагічного життя холмщаків та інші твори. Читачі на сторінках "Шляху" мали можливість познайомитися також з ранніми творами Ю. Шкрумеляка, К. Поліщука, О. Журливої, М. Нарушевича, В. Максимця, Т. Згурського та інших авторів. Тут зрідка друкувався старий письменник, відомий політичний і громадський діяч Дмитро Маркович.

З 26 серпня 1919 р. відновила свій випуск газета "Свободное Слово" (редактор М. Германов), а з б вересня того ж року — газета "Подольское Слово" (редактор — М. Г. Мілеант), обидві видавав кооператив "Логос". При цьому перша із них за свою проденікінську спрямованість була закрита 4 вересня 1919 р. (знову почала виходити за панування у Вінниці денікінців). Нетривалий час виходили "Вісти Вінницького Союзу Споживчих Товариств", "Київщина" (з 3 до 12 листопада, орган Київського губерніального комісаріату), "Селянська Громада" (з 11 по 26 жовтня 1919 p., видання Міністерства преси УНР), "Винницкая Жизнь" (редактор — видавець Ф. Іванов), "Жицє польскє" (редактор В. Скажинський) та ін. Своєю неповторністю виділявся сатиричний журнал "Ріпа".

18 серпня 1919 р. до Вінниці для організації видання в місті різних відозв і брошур та поширення культурно-освітньої праці серед його мешканців прибув відділ Міністерства преси і пропаганди. За короткий час він надрукував і поширив серед населення такі брошури: "Що це за люди в австрійській формі йдуть з нашими козаками", "Помагаймо Галичанам, вони й нам поможуть", "Про нарізку землі для селян", "Федерація чи самостійність", "Що робить правительство Української Народної Республіки", "До зброї! Геть червоних імперіалістів!" та ін.

Окрім суто пропагандистських видань, у місті також виходила література наукового, технічного та художнього змісту. Зокрема, кооперативне видавниче товариство "Наука" випустило шкільний підручник "Основи хімії" Кравза, "Методику української мови" (ч. 1) Є. В. Троцюка, "Як німецькі селяне здобули собі землю І волю" та ін. У планах цього товариства було відкриття у Вінниці паперової фабрики та поширення книжечок для народу популярного змісту.

Видавничий кооператив "Логос" на початку 1919 р. випустив літературний "Альманах" з календарем на 1919 р. У цьому виданні були представлені твори місцевих авторів.

У місті успішно діяло місцеве літературно-артистичне товариство. В середині жовтня 1919 р. головою ради товариства було обрано відомого художника та співзасновника краєзнавчого музею В. Ф. Коренева.

У галузі музичної культури новими, яскравими гранями у цей період часу засяяла творчість відомого українського композитора Г.М. Давидовського (1866—1952). Створена ним у Вінниці хорова капела свій перший публічний концерт дала 24 серпня 1919 року. В програму виступу колективу входили такі відомі твори Давидовського, як поема "Україна", фантазії "Бандура" і "Кобза", арії, дуети, трio з опери "Під звуки рідної пісні" та ін. Крім цих творів, на концерті було виконано гімн "Ще не вмерла Україна". Велике зацікавлення у публіки викликав і виступ солістки Львівської опери А. І. Козак. Газета "Шлях" з цього приводу писала: "В неділю український народ одержав ще одну перемогу. Одержав її не на фронті, де ллється кров (...) Вона належить до тих перемог, котрі в серцях ворогів не побільшують ворожі почуття, а зменшують їх, а може й цілком усовують... Побідою такої сили ми й вважаємо перший концерт художньої капели, що відбувся 24 серпня..."1.

31серпня1919 року в міському театрі відбувся другий концерт капели Г. Давидовського. Приємною несподіванкою для відвідувачів були нові твори Давидовського — "На чужині" та "Дзвони". Останній твір було виконано в незвичайний спосіб: артисти своїми голосами імітували звучання семи дзвонів.

Великим успіхом користувався і третій концерт, який відбувся 7 вересня 1919 року в літньому театрі товариства "Просвіта". На цьому концепті вперше виконувались твори Давидовського "Б'ють пороги" та "Заповіт" на слова Т. Г. Шевченка. 15 вересня 1919 року в міському театрі відбулася прем'єра опери Г. Давидовського "Під звуки рідної пісні", яка пройшла з великим успіхом. У Вінниці Г. Давидовський пише свою другу оперу "Перемога пісні", побудовану на подільському фольклорі.

Головноуповноважений у справах мистецтва уряду Директорії УНР Микола Садовський запропонував Г. Давидовському повезти художню капелу по Україні для зміцнення національної свідомості нашого народу та підвищення його культурного рівня.

Незважаючи на розруху, злидні, воєнний стан та інші труднощі, Вінницю у цей час відвідує з концертами цілий ряд визначних діячів національної музичної культури. Так, 17 вересня 1919 року у Вінниці після тривалого і успішного закордонного турне побувала відома оперна співачка Марія Шекун-Коломийченко. Публіка з великим зацікавленням слухала у її виконанні твори Я. Степового, О. Нижанківського, К. Стеценка, оперні арії зарубіжних композиторів, а також українські народні, стрілецькі та січові пісні.

З не меншим успіхом у Вінниці пройшов виступ 7 вересня піаністів братів Длуських за участю відомого баритона Московської опери С.М. Янчура, тенора російської опери Е. Глоба та скрипаля С. Обермана. Як зазначалося у тогочасній пресі, "красивий по своєму тембру голос баритона Янчура дуже подобався слухачам, які щедро нагородили його спів оплесками". Це ж саме можна сказати і про виступ у Вінниці 15 жовтня галицького скрипаля Романа Придаткевича, випускника Віденської музичної академії. У концерті Р. Придаткевича також брали участь співачка Львівської опери О. Козак (публіці особливо сподобався мелодійний романс Січинського "У мене був коханий,рідний край") та піаніст А. Дудкін.

Незабутнє враження на мешканців міста справив концерт відомого артиста - кобзаря Василя Ємця (1890-1982), основоположника першої в Україні державної кобзарської капели. Особливий успіх у вінницької публіки мали такі твори, як "Тарасова ніч", "До слів Шевченка", українські історичні та народні танці "Гайдук", "Метелиця" і "Козачок". Викликали захоплення у слухачів і виконані поза програмою пісні "Про похід Петлюри в Білу Церкву", а також гайдамацький марш "Ми, гайдамаки, всі ми однакі". Виступ В. Ємця гармонійно доповнювало декламування поезій українських письменників у виконанні директора державної драматичної школи, колишнього директора українського Львівського театру Йосипа Стадника.

Окрім заїжджих знаменитостей, радували вінницьку публіку своїм високим мистецтвом і місцеві митці. Після визволення Вінниці від більшовиків місцеве товариство "Просвіти" взяло під свою опіку великий симфонічний оркестр, утворений підвідділом мистецтв колишнього губернського відділу народної освіти. Диригентом цього оркестру був студент Віденської музичної академії Богдан Крижанівський. Кожного дня, починаючи з 14 серпня, оркестр концертував у літнім саду "Просвіти" (колишній сад ім. Толстого).

Великий концерт оркестру відбувся 17 серпня 1919 р. в міському театрі. У ньому також взяли участь солістка Львівської опери А.І. Козак, А.І. Тончаківська (мелодекламація) і скрипаль С. Оберман. Виконувалися твори С. Людкевича, М. Лисенка, Й. Брамса, М. Глінки, Л. Бетховена та ін. композиторів.

У серпні 1919 року відновив свою діяльність національний хор, перша співанка якого відбулася в помешканні "Просвіти".

Досить багатим на події та різноманітним було в цей час і театральне життя Вінниці. Впродовж 13—15 серпня 1919 р. силами місцевих артистів в міському театрі та кінотеатрах "Експрес", "Патеграф", "Ампір" було дано цілий ряд безплатних висіав для українського козацтва, за що від державного інспектора Запорізької групи Армії УНР полковника П. К. Дерещука була висловлена їм щира подяка. Міський театр після відходу більшовиків очолював член управи Я. М. Волошин. Під його керівництвом було поставлено низку українських вистав. З 22 серпня 1919 р. театр очолював член міської управи, відомий літератор та активний діяч місцевого українського соціал-демократичного осередку В. С. Ду-дич.Трупа артистів поставила п'єсу "Сватання на Гон-чарівці", збір від якої в розмірі 10 тисяч гривень через артистку А. Білогорську-Левченко було передано на користь бідних дітей галицьких виселенців.

Неабияке значення для розвитку українського театру мало прибуття до Вінниці у вересні 1919 р. "Нового Львівського театру" під проводом відомого корифея сценічного мистецтва Амвросія Бучми (1891-1957).

Loading...

 
 

Цікаве