WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Другий Зимовий похід УПА - Курсова робота

Другий Зимовий похід УПА - Курсова робота

Висновок

Аналізуючи результати 2-го Зимового походу Повстанської Армії УНР, слід підкреслити, що його проведення не було належним чином підготовлене. Більше того, ППШ не врахував всіх обставин з військової точки зору. Цей рейд не приніс, та і не міг принести результату, на який розраховувало командування штабу, - на загальне повстання в Україні. Це був скоріше порив безнадії і відчаю, який став завершальним етапом українських визвольних змагань 1917 – 1921 років. Проте це не применшує героїзму учасників походу, які йшли на вірну смерть, використовуючи останню, хоча й малу можливість відстояти право жити в українській державі.

За часів радянської влади згадувати про героїв Другого Зимового походу було заборонено. Спогади про них намагалися витравити з народної пам'яті, занедбавши їхні могили, а також сформувати викривлену оцінку прагнень героїв, обзиваючи їх буржуазними націоналістами, ворогами радянського ладу. Репресії 1930 – х років винищили тих, хто зберігав пам'ять про жертовну смерть учасників повстанського рейду, різним чином публічно не засвідчуючи.

У листопаді 1941 року Центральний Провід ОУН, зокрема і наш земляк Олег Ольжич, став ініціатором вшанування пам'яті героїв ІІ Зимового походу. На могили розстріляних прибуло багато люду. І звучало над громадою, яка схилила у скорботній задумі голови, сумні слова Олега Ольжича:

Позаду смерть! Чекає Звіздаль

Не місце страти – тріумфальна арка

Тепер вже піде у весняну даль

На все твій шлях негнутий прямо.

26 серпня 2000 року у селі Базар Народицького району відкрили меморіал героям Другого Зимового походу. Слава героям, які віддали життя за вільну Україну!

Слід зазначити, що ми розуміємо неминучість помилок у цьому дослідженні. Насамперед, через неможливість звірити дані анкет з іншими джерелами. По-друге, намагання декого з полонених (на нашу гадку, переважно старшин) приховати дійсне прізвище, ім'я, по-батькові, місце народження, військове звання, освіту тощо. Ще одним моментом, що ускладнював роботу, стала невиразність почерків тих, хто заповнював анкету, як і те, що анкети заповнювалися олівцем, до того ж, 85 років тому. Ускладнювало розпізнання анкетних даних й те, що поверх них була написана резолюція: "Расстрелять. м. Базар. 23 (або 22). XI. 1921 г. Гарькавый, Котовский, М. Фриновский, Лившиц..." (і ще один нерозбірливий підпис, очевидно Іванова). Ця резолюція, а також підписи були написані хімічним олівцем розмашисто, з притиском. Накладання ліній ускладнювало діагностику прізвищ та інших даних. Напевно, й не всі козаки і старшини виразно називали свої прізвища і той, хто фіксував їх, міг частково видозмінювати їх. Є підстави припускати, що допит вели малограмотні слідчі-чужинці, що не знаючи української специфіки, вносили і свою дещицю плутанини.

Характерним було непоодиноке розходження написання прізвищ в анкеті і у списку розстріляних. Тобто, самі більшовики подекуди подавали дві версії одного й того ж прізвища. Інколи це допомагало нам вияснити найбільш вірогідний варіант. Хоч і не завжди... Складалося враження, що інколи у списку уточнювали прізвище, а подекуди, навпаки, змінювали його до невпізнання.

У пошуках інколи допомагав варіант, наведений у реабілітаційному висновку, хоч треба зазначити, що той, хто підготовляв ці висновки, подекуди додавав і власні помилки, що призводило інколи до "реабілітації" неіснуючих людей.

Щоб збільшити шанси знайти рідних розстріляних у м. Базар і донести до них правду про тернистий шлях їхнього родича, ми вирішили подавати й назву сіл чи волостей, точних назв яких встановити не вдалося. Але оскільки місцеві люди краще розбираються в топоніміці своєї місцевості, то вони й допоможуть нам згодом встановити істину.

Список використаних джерел

1, 5, 6. Герчанівський Д. Вигнати окупанта. – Мюнхен: Видавництво Крайової Управи Братства колишніх Вояків 1 – ої Української Дивізії УНА в Німеччині, 1963. С.48.

2, 12, 13. Вишнівський О. Базар. Голгота 359 – ти. – К.: Незборима нація, 1997. – Ч. 17 (130). С.3.

3, 8. Кузь К. Під Малими Миньками. – Вісті Комбатанта. Торонто – Нью – Йорк, 1971. – Ч. 6. (56). – С. 8.

4. ДА СБУ, арх.. 74629 фп, т.1, арк.. 33 зв. Знайшов Р. Коваль.

7. Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. – К.: Фундація ім.. О. Ольжича, 1995. – Ч. 21. – С. 21.

9, 11, 14. ЦДАВОУ, ф. 1078, оп. 2 спр. 210, арк. 46 – 48 зв. Знайшов П.Стегній.

10. ЦДАВОУ, ф. 1078, оп. 2 спр. 210, арк. 105, 106. Знайшов П.Стегній.

"Додаток 1"

Наказ про розстріл

1921 року 22 листопада. Надзвичайна комісія — п'ятірка у складі: голови пом. командвійськ КВО тов. Гаркавого, голови губчека тов. Лівшіца. заст. нач. особвідділу КВО тов. Іванова. нач. опервідділу ВЧК тов. Фріновського й нач. кавдивізії тов. Котовського на підставі допитів захоплених бандитів, документів і наказів розбитої в бою під с. М.Миньками Овруцького повіту Волинської губернії 17 листопада 1921 р. банди Тютюнника, а також інших слідчих матеріалів особливого відділу КВО і

Київської ГЧК по цілому ряду викритих шпигунських і петлюрівських організацій на терені УССР знайшли:

1. Озброєний напад на совєтську республіку був наслідком довгої, протягом не менш 10 – 11 місяців, праці Петлюри, Тютюнника та їхніх однодумців із числа тих, що залишилися від не один раз уже битої армії так званої УНР і зібраної в Польщі української еміграції. Робота ця велася шляхом військової підготовки інтернованих у таборах відділів Петлюри. Крім військових приготувань. провадились також підпільні приготування організації повстання на Ліво- і Правобережній Україні.

2. Для досягнення мети, щоб знесилити совєтську республіку, перешкодити їй вести господарські роботи, відомий авантюрист Петлюра випустив на терени совєтської республіки заздалегідь зорганізовані в таборах банди душогубів і грабіжників. Для цього в таборах були відібрані найбільш надійні борці й досвідчені старшини. Пересування ешелонів робилося під виглядом робітничих партій, всім козакам і командному складові наказувалось відповідати на запитання під час пересування в згаданому вище дусі. Всі учасники знали, що вони йдуть для підняття збройного повстання, ти більше, що разом з бандами прибули й міністри всім адміністративним апаратом, який мав перейняти в свої руки всю владу негайно після захоплення території УССР.

3. Головна організація під командуванням самого Тютюнника, призначеного командуючим повстанчими військами, проводилась на ст.. Костопіль у 25 верствах на північ від Рівного. Тут був зосереджений відділ під назвою кінна дивізія, зі штабом армії й цивільним урядуванням на чолі, кількістю понад 1000 осіб. Після зосередження відділ зробив перехід через кордон і виступив на територію УССР. Подальша діяльність банди відповідає безідейній і хитрій петлюрівщині.

4. Наїзд скоївся саме у той момент, коли совєтськими республіками було кинуто все, не виключаючи й частин Червоної Армії, на господарчий фронт (тобто на грабування хліба в українських селян для голодної Росії, незважаючи на те, що Південна Україна також голодувала. – П.Д.). У результаті банді вдалося, ухиляючись від бою, просунутись у глибину території УССР. Але направлена проти неї кавчастина наздогнала її і у районі М. Миньок знищила. Зарубано в бою більш як 400 чоловік й захоплено до полону 537 чоловік, в тому числі й поранені. В момент бою деякі особи з вищого командування, бачачи безвихідність становища, самі себе розстрілювали й підривали бомбами.

5. Усього перед Надзвичайною комісією (п'ятіркою) постало 442 чол., решта померли від ран до приходу комісії або перебували в тяжкому стані й були залишені до видужання.

Керуючись велінням революційної совісті та щоб запобігти подібним злочинам і показати всьому капіталістичному світові та його наймитам. що Влада Рад нещадно карає всякого, хто спокуситься порушити її .мирну працю. — надзвичайна п'ятірка постановляє:

  1. Перелічених у прикладенім до цього списку осіб, у кількості 359 чоловік, як злісних і активних бандитів, розстріляти.

  2. Осіб вищого командного складу й цивільного управління, що знаходилися при штабі армії Тютюнника, в кількості 41 чоловіка, відправити для додаткового допиту слідчими установами.

  3. Колишніх червоноармійців. які потрапили до полонії б 1920 році й приєдналися до банди з метою вирватися з полону, в кількості 42 чоловік, відправити до особливого відділу КВО для перевірки".

Протокол підписали: голова Надзвичайної комісії Гаркавий, члени: Лівшіц, Іванов, Котовський. Фріновський і секретар Літвінов.

М. Базар, 22 листопада 1921 р.

Loading...

 
 

Цікаве