WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Походження назв міст і сіл - Курсова робота

Походження назв міст і сіл - Курсова робота

У кожного з названих міст є своя легенда, часом кілька їх — красивих, поетичних. А все тому, що в народі давно вже забулися імена, які ми тут з вами "реставрували", а бажання якось пояснити назву рідного міста збуджує уяву й народжує легенди, які найчастіше розминаються з правдою, хоч часом і ходять дуже близько біля неї. Ось, наприклад, легенда про назву міста Рогатин: колись навколо теперішнього Рогатина був глухий, дрімучий ліс. Під час полювання в лісі заблудила дружина князя Ярослава Осмомисла. З лісової хащі її вивів на дорогу олень-рогач. На тому місці, де княгиня побачила оленя, князь Ярослав звелів побудувати терем, навколо якого поступово й виросло місто Рогатин. Як бачимо, в легенді олень-рогач, у дослідників — ім'я Рогата, а в основі обох слів — ріг.

Щоб у вас не склалося враження, що в наших предків було обмаль способів творення назв, пригадаємо ще деякі — не схожі на попередні, ну, хоча б такі, як Берислав і Богуслав.

Історія міста Берислав (Херсонська обл.) така: воно засноване на початку XV ст. (це була спочатку литовська фортеця й державна митниця, відома під назвою Вітовтової). У 1450 р. пониззя Дніпра захопили турки і збудували на цьому місці укріплення Кази-Кермен ("Дівоча фортеця"). У 1695 р. російська армія та українські козацькі полки спільними зусиллями взяли фортецю. На її руїнах було засновано місто Берислав, у назві якого виразно проступає наказ — Бери славу! Назва — на честь здобуття фортеці. Місто Богуслав (Київська обл.) відоме з часів Київської Русі як укріплення. Вважають, що назва міста тоді звучала як Буйслав, буй означало "хоробрий, мужній". І лише пізніше православна церква "відредагувала" слово, зробивши з нього Богуслав (простежити цю зміну вдалося дослідникам за літописами й іншими документами). Тож свою вдачу Маруся Богуславка успадкувала, мабуть, від буй-славних своїх предків. І хоч у назві обох міст немає імен окремих героїв, усе ж видатні історичні події, героїчні вчинки наших далеких предків збереглися для нас у цих назвах — як світло далекої, давно погаслої зірки, що все ще доходить до наших очей.

Ми розглянули "класичні", так би мовити, способи творення назв міст від особових імен (вони ще звуться продуктивними). Проте є цілий ряд інших способів творення — одиничних, неповторюваних — непродуктивних. Так, наприклад, місто Олевськ (Житомирська обл.) дістало назву, як гадають, від імені Овруцького князя Олега Святославича, який жив у другій половині X ст. Пізніше двослівну назву Олегове городище скоротили до однослівної —Олегськ, що у вимові спростилося до Олевськ, бо звуки в і с' часто зустрічаються у нас поряд (всі, взявся), а г і с'— ні.

Далека від традиційних способів творення назв міст і форма назви міста Пав лиш (Кіровоградська обл.). Місто, засноване у XVII ст., спочатку називалося Бутівкою. За переказами, його заснував Павло Бут, відомий в історії України як керівник повстання проти польської шляхти в ЗО рр. XVII ст. Павлюк, страчений у Варшаві в лютому 1638 р. Хутір Павлюка, як свідчать історики, лежав неподалік від сучасного вокзалу. Дивіться, який химерний шлях: Павло — Павлюк — Павлиш. Трохи незвичні перетворення, правда? Тому деякі дослідники виводять цю назву від татарського слова каулиш — табір.

Минали століття, через нашу землю прокочувалися війни й навали, заселювалися ще ніким не освоєні землі, щезали з лиця землі одні племена й цілі народи, з'являлися інші,— і все це залишало свої сліди в назвах річок і урочищ, озер, міст і сіл.

Так, у Київській області є невелике місто У з и н, відоме як батьківщина одного з перших космонавтів — Павла Поповича. Селище лежить на річці Узин і дістало від неї свою назву. Вважається, що ця назва походить від найменування кочового тюркського племені, яке тут оселилося. Плем'я звало себе узи (гузи). Жили вони тут десь між X і XIII ст. і брали участь у походах руських князів як їхні спільники.

На території Української РСР є багато назв з основою -торк-. Тільки на Київщині зустрічаємо села Т о р ч й ц ь к и й Степок, Торчицю, річки Торчанку і Т о р ч и ц ю, Т о р ч у. На Поділлі міста Торчин і Торків; на Харківщині село Торське та багато інших. Виявляється, що торки — це назва кочового тюркського племені, спорідненого з печенігами й половцями (trk — "сила", "влада"). У давньоруській мові воно звалося търци (торці), знахідний відмінок търкы (торки)- Пізніше слово тюрк було запозичене вдруге, уже як турок, турки. Цікаво, що слово торкин по-тюркськи означало "народ, до якого належить дружина". Як відомо, руські князі, укладаючи воєнні союзи, одружувалися з ханськими дочками; жінки князів приводили свій почет — родичів, які осідали на виділених князем землях.

Є в Черкаській області селище С т е б л і в. Деякі дослідники вважають, що тут стояло згадуване в літописі місто Торчеськ, яке заснував у 1036 р. Ярослав Мудрий. Пізніше татари його спалили, а на руїнах міста першим начебто поселився вільний козак Стебло, від прізвища якого й пішла сучасна назва селища.

І ще одне місто, стара назва якого пов'язана з торками. Це сучасний Слов'янськ на річці Донець. У X—XIII ст. цю територію займали торки, про що свідчать назви Горські озера і фортеця Тор. У XIII ст. на озерах починають розвиватися соляні промисли, а місто називають Солоне, Солеварськ, Солеванськ. Згодом його було перейменовано в Словенськ, а ще пізніше — у Слов'янськ. Рішенням царського уряду Катерина II веліла так називати місто у зв'язку із своїми чисто політичними симпатіями до балканських слов'ян і до їхньої боротьби проти панування турків.

А скільки таємниць у назві міста Бердичів, скільки спроб пояснити цю назву — одна цікавіша за іншу! Згадаймо хоч деякі з них. У давніх слов'ян було слово берда — "круча, горб, скеля" (слово це збереглося в деяких слов'янських мовах і в говірках української мови). Місто могло одержати назву від цієї основи. Є ще одне — схоже — слово бердо. Це назва однієї зі складових частин ткацького верстата. Тут— могло ж і таке бути! — жили колись майстри, які виготовляли берда (їх, мабуть називали бердичі, а їхнє місто — Бердичів). У назві міста ми бачимо суфікс присвійності -їв, а це дає підставу гадати, що назва ця утворена від чоловічого імені Бердич. Ще одна гіпотеза: назва міста походить від слова берендичі, берендеї. Так звалося тюркське кочове плем'я на півдні земель Київської Русі. Утискувані печенігами, а пізніше половцями, кочовики залишали Поле і ставали федератами сильних північних сусідів, їх печеніги і половці називали берінді — "ті, що передали, віддали себе"". Як свідчать історики, берендеї 1097 р. уклали угоду з печенігами, а в 1105 р. їх перемогли половці, жорстоко розправившись з ними. Згадки про берендичів зникають зі сторінок літопису десь у XIII ст. Місто вперше згадується у 1546 р. як Бердичев або Беричиков. У записах XVIII ст. можна зустріти і Берендичев. Ось що пише з цього приводу відомий письменник Л. Успенський: "Важко прихилитися до однієї з думок, і ім'я-пам'ятка дражнить нас своєю неповною ясністю... Але скільки у світі могильних плит, скільки загадкових папірусів, таємничих дощечок "ронга-ронга" теж чекають ще свого пояснення і прочитання... Мені особисто хотілося б, щоб Бердичів був з "берендича". Тоді б він зв'язався з казковими "берендеями", правда, дуже мало схожими на своїх далеких південних і азіатських тезок".

Важко віддає свої таємниці й стародавній Канів, який вперше згадується у 1147 р. Дослідники висувають кілька гіпотез. Канів може бути пристосованим до нашої вимови тюркським словом, яке означало "ханський перевіз". Народні перекази пов'язують назву міста з хижим птахом з родини яструбових, якого звуть каня. Оскільки в слові канів є суфікс належності -ів, назва може походити від чоловічого імені Кань (пестливе від Канімир чи Кані-слав).

У назві міста Канів непрозора основа слова. А от у назві міста Черкаси основа начебто і знайома (черкеси), але виникає питання: "Звідки тут узялися черкеси?" Як свідчать літописи, слов'янське поселення існувало тут уже за часів Київської Русі. Козаки осіли тут у XIV ст. Довгий час слово черкаси прочитували як давньоруське черньаси — "чорні аси", "чорні клобуки". Найновіші дослідження дають підстави говорити, що йдеться тут усе ж про черкесів (їх ще звали черкизи, Черкаси, а також касоги, адиги), які брали участь у походах Київських і Чернігівських князів проти спільних ворогів — половців і печенігів. Є трохи інша думка: назва походить, безсумнівно, від черкесів, проте зовсім не обов'язково самі черкеси тут мали б з'явитися; це могли бути руські люди,— пише цей дослідник (М. Фасмер),— які перебували певний час на Кавказі. Схоже на назву міста слово чаркас — є в осетинській мові; означає воно "орел".

Є ще один трохи загадковий і досить цікавий слід минулого у двох схожих назвах міст — це Балаклава в Криму і Балаклія на Харківщині. Кримська Балаклава — по-турецькому зовсім прозора назва: балик — "риба", балаклива — "рибний садок, рибниця". Але Харківська Б а л а к л і я стоїть у маловодному степу, на річці Балаклійці, яка влітку може пересихати до дна,— і раптом "рибна річка"! Видно, відтоді, коли називали і річку, й поселення, багато чого змінилося: помінявся склад населення, змінився характер ландшафту і водний режим річки, яка колись, можливо, і була багатою на рибу.

Loading...

 
 

Цікаве