WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Походження назв міст і сіл - Курсова робота

Походження назв міст і сіл - Курсова робота

Та не всі прикмети, покладені в основу найменування наших міст, селищ і сіл, так порівняно легко розкриваються, як щойно розглянуті. З тих часів, коли ці поселення діставали назву, багато слів або зовсім загубилося в віках, або залишило свій слід тільки в невиразних коренях споріднених слів.

Так, місто Рені (Одеська обл.) має слов'янську назву, хоча на перший погляд слово рені здається чужим, запозиченим. За часів Київської Русі тут була річкова пристань, що мовою того часу звалася рені. Збереглися також відомості про те, що слов'яни називали цю місцевість Перунова Рень (Перун — язичницький бог грому й блискавки; назва, очевидно, ще дохристиянська, а втім, цей бог жив у свідомості слов'ян ще не одне століття за християнства). Слово рень (засвідчене в Іпатіївському літописі 988 р.) означало "коса", "мілина"; було ще слово ринь — підводна кам'яна або глиняна гряда. У сучасній нам мові збереглося рідко вживане слово рінь — "грубий пісок".

Місто Запоріжжя назване так за прикметою ("дніпровські пороги"), якої вже тепер немає. Місцевість на островах, що лежали на південь від дніпровських порогів, з давніх часів звалася Запоріжжям. Спочатку на місці, де зараз стоїть Запоріжжя, у 1770 р. була збудована одна з фортець Дніпровської укріпленої лінії, яку назвали Олександрівною. Це було ім'я генерала-фельдмаршала Олександра Михайловича Голіцина (1718—1783), головнокомандувача російської армії у війні з Туреччиною. Навколо укріплення почало розростатися поселення, яке до 1920 р. звалося теж Олександрівкою. У 1920 р. місту було надано виправдане історично й топографічне ім'я Запоріжжя.

Непрозорою є для нас і ознака, за якою названо місто Полонне (Хмельницька обл.)—а це явна ознака, бо слово має прикметникову форму. Місто відоме з XII ст., отже і слово прийшло з тих часів. Виявляється, що в мові того часу було слово полонь — "чисте, безлісне місце; лука, сіножать". Основа цього слова дійшла до наших часів у слові полонина (гірське пасовище).

Так само непрозора сьогодні ознака найменування міста Теребовля (Тернопільська обл.). Поселення це теж дуже давнє — вперше згадується у 109/ р. Назву утворено від слова тереб (теребівля) — "земля, розчищена від кущів і придатна для оранки". У сучасній мові збереглося слово теребити зі значенням "чистити, звільняти від лушпиння плоди, овочі; очищати, оббирати" (як бачимо, давнє значення було ширшим). Зберігся цей корінь в усіх слов'янських мовах або їхніх діалектах.

У Тернопільській області є ще одне селище з цікавою для нас назвою — Підволочиськ. Яку ж ознаку покладено в основу цієї назви? З історії краю відомо, що поселення стоїть на давньому торговельному шляху і що перша назва його була Волочище. Виявляється, у цьому місці вантажі перетягували волоком через заболочені місця й на човнах переправляли річкою Збруч. Місто розбудовувалось на обох берегах річки. З середини XVII ст. лівобережне поселення почали називати Волочись к, а правобережне— Підволочиськ.

У деяких старовинних міст назва буває настільки непрозорою, що важко остаточно вибрати ту одну прикмету, яка послужила підставою для неї. Прикладом може бути назва міста Чигирин (Черкаська обл.). Одні гадають, що назва походить від слова чагарник: Чигирин — "місце, покрите чагарниками". Інші схиляються до думки, що назва походить від чигар-трава (якась чудодійна отруйна і водночас цілюща рослина). Оскільки слово Чигирин має присвійний суфікс -ин, то є підстава припускати, що назва походить від особового імені. До того ж у пам'ятках тих часів згадується прізвище татарина Чигир-Батира (богатиря). Проте найвірогіднішим видається такий переказ: у цім місці на перехресті доріг стояла криниця, біля якої висів чигир — дерев'яний черпак для води. Чигир — це тюркське, за походженням, слово, тепер у нас означає "найпростіший пристрій (колесо) з черпаками для поливу городів, виноградників".

Пізніше, коли на території України почали розвиватися різні промисли, прикметою для називання поселення могли служити види цих промислів. Так, існує цілий ряд назв, до складу яких входить слово буда. Буда — це тимчасова будівля, курінь, халабуда для тих, хто випалював вугілля, добував дьоготь, живицю, поташ. Кажуть, що навіть столиця Угорщини Будапешт стоїть на місці колишньої лісової буди, в якій жили рудокопи.

Якщо до складу назви входить слово гута, то це свідчення, що тут виготовляли скло. Назва Вапнярка говорить, що тут була піч для обпалювання вапна, а може навіть невеличкий кустарний завод. Назва Б р о в а р и підказує, що тут варили пиво не лише для себе, а й на продаж.

Місто Вінниця скоріше всього звалося Винниця — тобто місце, де були винокурні, у яких виготовляли горілку і спирт. Існує кілька значно поетичніших пояснень цієї назви. За одними переказами свою назву воно одержало від старослов'янського вно — "посаг, придане, дарована земля". За іншими — назва походить від найменування річки Віннички, на якій за прадавнім звичаєм на Івана Купала дівчата пускали на воду вінки (віночки — звідси "Вінничка"). Красиві легенди, що й казати, але правда, мабуть, на боці винниці-винокурні.

Здавалося б, що така виразна прикмета, як характер і склад населення, ознаки людей, які селилися в місті, мали впливати на назву міста, проте чомусь вони були непопулярними при називанні. Тому й виразних прикладів тут мало. Так, місто Харцизьк (Донецької обл.) розбудувалося навколо станції Харцизьк, яка почала діяти в 1869 р. Назва станції, а пізніше й міста походить, як вважають, від прізвиська поселенців у цих краях — це були насамперед селяни-втікачі, яких поміщики називали харцизами (розбійниками). Поселення втікачів звали харцизькими; так і залишилася ця назва за містом. Слово харциз походить від турецького хирсиз — "злодій, підла людина".

Одне з пояснень назви міста Чернівці теж пов'язується з характером населення: вважають, що оскільки тут селився "чорний люд" — ремісники, наймити, то й місто назвали чорним. Інші пояснення — більш вірогідні — спираються на таку ознаку, як характер ґрунтів навколо міста — чорнозем. Висловлювалося також припущення, що в основі назви міста чиєсь власне ім'я Чорний.

Можна ще сюди зарахувати місто Луцьк. Дехто вважає, що назва міста пов'язана з його первісним населенням. Вперше місто згадується у 1085 р. як "Лучеськъ Великий на Стыри". Населяли його тоді дуліби, або лучани (звідси Лучеськ — Луцьк). Проте інші дослідники, наприклад І. І. Срезневський, пов'язують назву міста з прикметами місцевості: ріка Стир тут робить коліно, вигин, а це в ті часи звалося і сьогодні зветься лука (від лук).

Як ми вже бачили, визначальною прикметою може бути річка. Адже споконвіку люди селилися біля води. Назви багатьох міст просто повторюють імена річок, на яких вони розбудувалися, і пояснити назву таких міст було б справою легкою, якби самі назви річок були прозорими й зрозумілими сучасній людині. Проте свої імена річки діставали за незапам'ятних часів, називали їх часом племена й народи, які давно зникли з лиця землі, а від їхніх мов мало що залишилося. Тому так обережно висловлюють свої здогади вчені, коли це стосується, зокрема, назв річок. Так, місто Полтава вперше згадується в літописі 1174 р. під назвою Лтава, Олтава. Там само — Лтава, Олтава — зветься в літописі й притока Ворскли. А от походження назви цієї притоки остаточно не з'ясовано. Деякі дослідники виводять його від латинського лутум — "болото, багно, грязь, глина".

Місто Суми розташоване на правому березі р. Псла мри впадінні в нього р. Сумки. Цілком очевидно, що назва мита походить від найменування річки, а от ім'я річки неясне: можливо, в основі його лежить тюркське су — "вода"; інше припущення: назва річки й міста походить від сума — "козацький в'юк, вантаж, що його може нести один кінь".

Місто X о р о л (Полтавська обл.) одержало назву від річки Хорол, на березі якої воно розташоване. Назва річки — слов'янського походження. Колись у слов'ян було таке слово із значенням "швидкий". На сьогодні воно збереглося в сербохорватській мові, там хрл, хрла, хрло — "швидкий, швидка, швидке"; хрлити — "поспішати, квапитися". У східнослов'янських мовах слово зникло, не дійшло до наших часів, збереглася тільки назва річки й міста.

Загубилося у віках і слово, яке лежить в основі найменування міста Овруч (Житомирська обл.). Це місто вперше згадується у 971 р. під назвою Вьручий. Припускають, що вьручий походить від старослов'янського вьр'Ьти — "вирувати, кипіти". Слово вріти е в нашій українській мові, зберігся його слід у вживаних сьогодні словах вир, вирувати; є воно тепер у сербохорватській (врутак — джерело) і в польській мовах (вжонтек — wrzątek — кип'яток, окріп).

Loading...

 
 

Цікаве