WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Походження назв міст і сіл - Курсова робота

Походження назв міст і сіл - Курсова робота

Споконвіку люди не були байдужі до назв своїх поселень. Про це свідчать не лише літописи, в яких часто пояснюються причини (здебільшого легендарні) появи назви міста, а й значно давніші писемні й усні перекази багатьох народів.

Серед назв міст і сіл є багато непрозорих, незрозумілих нам сьогодні,— просто звичних та й годі, їх, ці назви, намагалися і намагаються нині пояснити, витлумачити для себе — так з'являються легенди й перекази, які йдуть не від історичних подій до слова-назви, а навпаки — від сучасної назви до історії, вигаданої звичайно. Ось приклад. Є на Черкащині невеличке місто Золотоноша. Лежить воно на річці Золотоношці, від найменування якої, гадають, і пішла назва міста. Але чому річка дістала таке ім'я? Звідки на Черкащині золотоносні ріки? І тут приходять на допомогу легенди. В одній розповідається, що на дні річки лежать татарські човни, повні золота, яке часом виблискує в погожу сонячну днину або — ще краще — місячної ночі. В іншій легенді розповідається, що Золотоноша була місцем, куди зносилися податки польському магнатові Вишневецькому, а що брав він ці податки лише золотом, то от вам і "золото-ноща". А найвірогідніше річку так назвали за дно, вкрите піщаними наносами, в яких окремі піщинки виблискують, мов щире золото. Як усе просто і прозаїчно: річка дістала назву за властивостями дна, місто — за назвою річки.

Часом жителі непрозору назву поступово "пристосовують" до свого розуміння, змінюючи на близьку за звучанням до попередньої, але, на відміну від неї, зрозумілу.

Причиною таких змін часом служить небажаність, неприйнятність за нових умов старої назви. Так, на Дністрі є місто Сороки. Це вже його "пристосована" назва, а справжня — Сараки. По-молдавськи (а це слово є і в українській мові) сарака — бідолаха, сирота, бідняк. Звісно, краще жити в Сороках, ніж у Сараках. Але не подумайте цієї мірки прикладати до ріки Сорока і старої назви міста Сорока (зараз — Біломорськ) у Карельській АРСР. Це російська переробка карельського Саарі-йокі ("річка з островами").

У час появи назва кожного міста була мотивованою. Називаючи нове селище чи місто, люди використовували вже наявні слова, які певним чином співвідносилися з новоназваним населеним пунктом. Найчастіше міста, селища, укріплення й села іменувалися за певною їх прикметною ознакою або за належністю комусь. Проте, як ми побачимо далі, і ознаки, і належність могли називатися словами, що вже вийшли з ужитку в нашій мові, або словами чужих, навіть давно зниклих мов.

Тільки порівняно невелика кількість назв міст може бути точно і повністю розкрита і пояснена. Більшість же з них і сьогодні лишається нерозкритою або не до кінця розкритою; частина з них уже ніколи, мабуть, і не буде розкрита.

Може, серед тих назв міст, що ми їх збираємось розглянути, буде і назва вашого рідного міста чи селища. Та коли їх тут не буде, то поставтесь до назви свого рідного міста, селища чи села з великою повагою, уважністю й обережністю: спробуйте розкрити первісний зміст цієї назви не шляхом поверхових і неточних власних аналогій, а звернувшись до спеціальних праць, словників і довідників.

Якщо погортати реєстр міст, селищ і сіл України, то впадає в око велика кількість назв з основою город-: там зустрінемо 49 селищ, які звуться Городище, 11—з назвою Городок, 2 з назвою Городенка, 2 з назвою Городня. Усі ці назви близькі до слів городити, огорожа. Слово город у давньоруській мові означало обгороджене поселення, укріплення, проте укріплення, ми сказали б, фундаментальне: хоч будівельним матеріалом було дерево, проте це була товста стіна з вежами і бійницями, а не звичайна огорожа. Усі ці поселення давні: так, місто Городок на Львівщині вперше зустрічається у документах 1213 р. як центр торгівлі сіллю, і назва у нього спочатку була Соляний Городок. Пізніше, як свідчать дослідники, означення Соляний загубилося, бо місто перестало бути центром торгівлі сіллю.

Багато змін (та, мабуть, і лиха) зазнало й місто Городок на Хмельниччині. Вперше воно згадується у 1392 р., саме тоді литовський князь Ф. Коріатович передав його шляхтичеві Бедриху. Місто почало зватися Б е д р й х і в Городок. На цьому зміни в його назві не закінчилися. Наприкінці XV ст. місто перейшло до рук магнатів Ново-двірських і стало іменуватися Новодвором. У 1550 р. воно було зруйноване татарами, а коли почало відбудовуватися, населення знову назвало його Городок. Стара назва витримала випробування часом. А коли не знати історії назви, то що таке всі ці Городки і Городища з сучасного погляду? Це великі (-ище!) або малі (-ок!) міста.

У давні часи існував ще один тип укріплень — острог. Різниця між городком і острогом якраз і полягала в характері будови самих укріплень. На відміну від фундаментальних, як ми казали, укріплень городків, остроги робилися нашвидкоруч: будівлі обгороджувалися колодами, поставленими сторч і загостреними зверху. У Ровенській області є місто Острог, засноване в IX ст. на високому крутому березі річки Вілії. За нових часів слово острог звузило своє значення і стало називати у кількох слов'янських мовах в'язницю, місце відбуття покарання.

Ми зараз розглядаємо назви міст за прикметою, характерною ознакою їх. Знаменно, що серед цих назв дуже мало числових. Здавалося б, така прикмета, як кількість чогось, повинна б легко впадати в око й запам'ятовуватись, а проте таких назв порівняно небагато. Серед назв, які вказують на кількість якихось предметів, найвиразнішою, мабуть, є назва П'ятихатки (до речі, вона й найпоширеніша серед числових назв: на Україні П'ятихаток є аж п'ятнадцять). Про одну з П'ятихаток — місто в Дніпропетровській області — розповідають ось що: У 1886 р. тут оселилося п'ять братів Потабашних, з'явилося одразу п'ять хат, одна з яких (вказують навіть адресу — вулиця Зелена, 130) збереглася й донині.

Назви поселень не зразок П'ята Рота (Херсонщина), Третя Рота (Донеччина) — тепер перейменованих — порівняно недавнього походження і говорять самі за себе — це військові поселення. Тільки вони настільки незвичні, що в поемі В. Сосюри "Червона зима" ця назва сприймається як назва роти, в якій служить В. Сосюра:

Лисиче над Дінцем... де висне дим заводу, Музика у садку та поїзд в сім годин... Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту... Про вас мої пісні під сивий біг хвилин...

Звичайно, у назвах, які давалися поселенням давно, ознака, прикмета, покладена в основу найменування, давнімт-давно зникла. Так, наприклад, місто Біла Церква (Київська обл.) було збудовано як фортецю Юр'їв у 1032 р. Ярославом Мудрим. Фортецю було названо християнським іменем князя — Юр'їв. У 1050 р. він спорудив на Замковій горі міста єпископську церкву, чи то побілену, чи то збудовану з білої нетесаної берези. Поставлена високо на горі, церква стала помітною прикметою поселення; навколишні мешканці називали церкву білою, а коли татари знищили Юр'їв, то нове місто, яке відбудовувалося па згарищах, дістало назву Біла Церква. Населені пункти з такою назвою є у нас в Молдавії, є і в Болгарії та ін. Виникли вони, мабуть, через схожі причини.

За такою ж давньою прикметою назване й місто Б і л г о р о д - Д н і с т р о в с ь к й й (Одеська обл.). На початку нашого тисячоліття на цьому місці, на березі Дністровського лиману, було грецьке поселення Тіра. В IX ст. племена уличів і тиверців побудували тут з поширеного в цих місцях будівельного матеріалу — білого черепашнику — місто, яке назвали Білим. У 1484 р. місто захопили турки й назвали так само, але своєю мовою — Аккерман (ак — "білий", керман — "фортеця"). У 1944 р. місту було повернуто його давню назву Білгород, яку розширили означенням Дністровський, оскільки є ще одне місто Білгород — у Курській області. Колись було місто Білгород і під Києвом на р. Ірпінь, нині це село Білогородка.

Як бачите, ми знову зустрілися з основою — город, але вже як другою частиною складного слова. Серед назв міст з другою частиною город (Білгород, Миргород, Ужгород та ін.) є одна цікава назва — Шар город (селище Вінницької обл,). Дивна перша частина — шар. Звідки вона? Почнемо з того, що це селище протягом свого існування "одягало" і "скидало з себе" не одну, а кілька назв: Княже, Княжа Лука, Комарівка, Карачаєве і навіть Кучук-Стамбул. У 1575 р. воно стало володінням коронного канцлера Яна Замойського. Він побудував тут костьол, який мав уславити ім'я покровителя роду Замойських — католицького святого Флоріана Шарого (шарий — по-польськи означає "сірий", є це слово і в діалектах української мови). Замок і містечко тому й дістали назву Шаргород.

Так само за давньою, а до того ж і давно втраченою прикметою було названо місто Звенигородка (Черкаської обл.), засноване ще за часів Київської Русі. За легендою, воно стояло неподалік сучасного міста, кажуть, що там була насипана гора, на якій височіло укріплення з вежами. На одній з них висів дзвін, яким попереджали жителів міста й навколишніх поселень про наближення ворога. Дзвін скликав мешканців міста також на раду. За цією ознакою місто й назвали Звенигородом, а ще пізніше — Звенигородкою.

Loading...

 
 

Цікаве