WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Українська національна революція середини ХVІІ ст. Становлення української державності - Курсова робота

Українська національна революція середини ХVІІ ст. Становлення української державності - Курсова робота

Контакти з російським царем підтримувалися і в 1649 р. Зокрема, у березні 1649 р. Москва надіслала перше офіційне, посольство в Україну. Після переговорів до Москви вирушило в квітні перше українське посольство на чолі з чигиринським полковником Ф. Вишняком, І хоча уряд Росії зайняв вичікувальну позицію після недавньої важкої війни з Польщею переговори продовжувались.

22 квітня 1653 р. до Москви прибуло нове посольство від Хмельницького — Кіндрат Бурляй і Силуян Мужиловський. Вони знову повторили прохання козацького гетьмана виступити на захист України, прийняти її "під високу руку" і послати на допомогу військові сили.

1 жовтня 1653 р. царський уряд скликав Земський собор учасники якого висловилися за рішення; "Гетьмана Богдана Хмельницького і все Войско Запорожское з городами й землями принять". На підставі цього цар вислав в Україну посольство на чолі з боярином В. Бутурліним. 31 грудня 1653 р. оголосила війну Польщі.

8 січня І654 р. в Переяславі зібрали загальну раду, на гетьман і старшина вирішили віддати Україну під протекторат Російської держави. Юридичний статус України в складі Росії було закріплено Березневими статтями, які відомі під назвою "Договір Богдана Хмельницького". Згідно з цією угодою Україна зберігала військово-адміністративну систему на чолі з гетьманом. Лівобережна Україна отримала право |зносин з іноземними державами. Однак царський уряд, що виступав за політику жорсткої централізації Росії, одразу ж почав обмежувати автономію України, відміняти права її населення, хоча за Березневими статтями російський уряд трактував Україну як окрему державу.

  1. Політичне становище України після смерті Б. Хмельницького. Гетьманування І. Виговського

В результаті Визвольної війни 1648-1654 рр. Українська держава увійшла до складу Московської на правах автономії. Основою державної території була Наддніпрянщина від Случа до Дністра на заході, до кордонів Росії на сході, тобто Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства, частина Волинського і Білої Русі. Галичина та частина Волині лишалися у поляків. На підлеглих козакам землях, площею близько 150 тис. кв. км, проживало 1,2—1,5 млн. населення.

Була встановлена нова форма правління. Територія була поділена на 16 військових округів, або полків, що відповідали полкам козацького війська, де адміністративна влада була у полковників. Територія кожного полку ділилася на /сотні, де сотники відігравали головну роль. На чолі держави стояли гетьман і старшинська рада (з генеральної старшини і полковників). Військова генеральна рада лише санкціювала договори і обирала гетьмана.

Царський уряд управляв Україною через спеціально створену у Посольському приказі канцелярію з малоросійських справ, а з 1663 р.— через Малоросійський приказ.

Північна Буковина перебувала у складі залежного від Туреччини Молдовського князівства. Українське Закарпаття під владою угорських панів.

Після смерті Б. Хмельницького козацька старшина обрала гетьманом генерального писаря Запорозького війська Івана Виговського (1657—1659 рр.).

Юрій Хмельницький, обраний гетьманом ще за життя батька, був відправлений до Києва завершити навчання в Академії. Іван Виговський уклав союз із Швецією та Кримом, розпочав переговори з Польщею, що викликало невдоволення старшини. Виговський розірвав союз з Москвою і сповістив ю це маніфестом європейські країни. Під Гадячем у вересні 1659р. він уклав договір із Польщею, за яким Київські, Брацлавське, Чернігівське воєводства входили До складу Речі Посполитої як окрема держава під назвою Велике Князівство Руське зі своїм гетьманом. Сейм мав бути спільним для представників Польщі, Литви і України. Скасовувалася унія. 0днак Україна позбавлялася права зовнішньополітичних відносин.

Народ договору не підтримав, побоюючись повернення польських порядків. Не прийняли його і запорозькі козаки на чолі з Іваном Сірком. Все це призвело до конфлікту з Росією весною 1659 р. в результаті якого російська армія на чолі з князем Трубецьким була розгромлена під Конотопом.

Проте проти Виговського виступили Богун та кошовий Сірко і за допомогою російських військ розбили його загони. Гетьманом знову обрали Юрія Хмельницького (1659 - І663 рр.). Він підписав з царським урядом нові Переяславські статті 1659 р., що доповнювали й істотно обмежували Березневі статті 1654 р. Старшині заборонялося обирати гетьмана на старшинських радах, гетьману—підтримувати стосунки з іншими державами. Московські воєводи, крім Києва, з'явилися і в деяких інших містах.

У 1660 р. Ю. Хмельницький уклав з Польщею Слободищенський трактат, за яким Україна визнала владу Польщі, що викликало протест з боку лівобережних полків і змусило Ю. Хмельницького зректися гетьманства на початку 1664р.

  1. "Руїна ". Альтернативи політичного розвитку України

Фактично ж, розірвана на окремі території соціальні конфліктами, Україна розділилася на дві окремі частини. Народ назвав цей час "руїною" (1663—1687 рр.).

На Правобережжі України гетьманом став Павло Тетеря який дістав непогану освіту і обіймав ряд важливих посад ще за Б. Хмельницького. Але в основному він проводив пропольську політику.

На Лівобережжі в ці часи Я. Сомко був звинувачений царським урядом у сепаратизмі і за судовим вироком страчений у вересні 1663 р. А в червні того ж року представники Росії домоглися обрання гетьманом Лівобережної України кошового Запорозької Січі Івана Брюховецького. В 166Ір. він підписав Московські статті, за якими з Україні значно обмежувалися права українського народу, а його землі проголошувалися володіннями російських царів. Все це спричинило до хвилі повстань, у ході яких І. Брюховецького було вбито.

У цей же час на Правобережній Україні розпочався антифеодальний рух на чолі з І. Поповичем, який і призвів до вже згаданого краху П. Тетері. Тоді ж гетьманом було обрано черкаського полковника Петра Дорошенка (1665—1676 рр.). Важка спадщина йому дісталася. Україна поділена на дві частини. Гетьмани Брюховецький і Тетеря свідомо віддали народ під чуже панування — один під царя, інший —під шляхту і короля.

П. Дорошенко здійснив військову реформу, повів боротьбу з Польщею і визволив з-під гніту Правобережну Україну. Він мав на меті об'єднати всі українські землі, вигнавши польську шляхту з Правобережжя і встановивши кордон по р. Горинь. Щоб скинути гніт Польщі і Москви, Дорошенко прийняв протекторат Туреччини, яка у 1672 р. оголосила війну Польщі і за Бучацькою угодою захопила Поділля, під владою Дорошенка залишилася Наддніпрянщина. Його спроби домовитись із Москвою заради об'єднання розірваних українських земель фактично були перекреслені Росією. 13 січня 1667 р. у селі Андрусові поблизу Смоленська вона уклала з Польщею угоду на 13 років. Росії поверталися Смоленськ і Сіверська земля, у її складі залишалися Лівобережну Україна і Київ, а Правобережжя переходило до Польщі. Запоріжжя перебувало під владою обох держав.

Через двадцять, років, 6 травня 1886 р. між Росією і Польщею був підписаний "Трактат про вічний мир", який підтверджував права Росії на Лівобережну Україну, Київ і Запоріжжя. Північна Київщина, Волинь, Галичина залишилися під владою Польщі.

Стосовно Андрусівського перемир'я, то воно фактично перекреслювало україно-російський договір 1654 р., головною умовою якого був захист України від ворогів і зобов'язання царського уряду ніколи не віддавати Україну Польщі.

Все це викликало обурення народних мас України. В 1668 р. П. Дорошенко організував похід на Лівобережжя, 8 червня 1668 р. (після вбивства повстанцями І. Брюховецького) його проголосили гетьманом усієї України.

Для подальшої боротьби сил не вистачало, і ця обставина пояснює те, що Дорошенко уклав союз з турецьким султаном, А через три роки турецькі війська, захопивши Поділля і обложивши Львів, змусили Польщу підписати Бучацький мир, за яким Брацлавщина і південна Київщина переходили під контроль козацтва. Поява турків в Україні остаточно відвернула народ від Дорошенка, який зрікся в 1676 р, булави на користь лівобережного гетьмана Івана Самойловича (1672— 1687 рр.)

У 1681 р, Росія І Туреччина уклали у Бахчисараї мирний договір, за яким зобов'язалися не заселяти землі між Дніпром і Південним Бугом,

Проте Росія, раніше підписавши „Трактат про вічний мир" з Польщею, фактично порушила Бахчисарайський договір.

У другій половині XVII ст. народ України, як і раніше, проти агресії Туреччини і Кримського ханства. Особливо відзначилася в цьому Запорозька (Чортомлицька) Січ, Героями цієї боротьби були кошовий отаман Іван Сірко, фастівський полковник Семен Палій. У 1677—1678 рр. українські козаки на чолі з І, Самойловичем. В цілому українські козаки відіграли визначну роль у ліквідації татарсько-турецького панування на Чорному морі.

Loading...

 
 

Цікаве