WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Голодомор 1932-1933 - Курсова робота

Голодомор 1932-1933 - Курсова робота

У 1963 р. на сторінках газети "Свобода" друкувалося багато інформаційних статей про голод 1932-33 рр., зокрема, й розділи з книги Валентини Калиник "Руйнування родини в СРСР." Вона зазначає, що за період голоду на Україні загинуло коло 7 млн. населення." У 1973 р. у Мюнхені вийшла фундаментальна праця Василя Плюща "Genocide of the Ukrainian Реор1е", де детально розглянуто причини голоду.

Під впливом величезної агітаційно-інформаційної роботи, яку проводила українська політична еміграція, російські емігранти також у своїх виданнях почали друкувати аналітичні статті про голодомор. Так А.Авторханов зазначив, що саме Сталін і Мікоян штучно організували голод в країні у 1931-1932 рр. На Україні 6 мільйонів людей померло від голоду. Зазначає й про те, що голод локалізований районами України, Туркестана і частини Північного Кавказу. Він є наслідком обов'язкових поставок за безцінь хліба, масла і м'яса в період колективізації.

Авторханов пише й про те, що добре пам'ятає заходи, що їх використовували, починаючи з листопада 1930 року. 1) Запровадження карткової системи на продовольчі й промислові товари; 2) було введено диференційоване постачання різних соціальних груп (1. Чекістський актив, 2. Партійний актив, 3. Офіцерський корпус "Военторг", 4. ІТР, 5. Педагогічний персонал); 3) також введено диференційоване постачання міст – а) міста особливого списку (Москва, Ленінград), б) міста першого списку (Київ, Харків, Київ, Мінськ, Баку та ін.), в) міста другого списку, г) міста третього списку.

У журналі російських емігрантів "Русская мысль" 1983 року було надруковано виступ Алена Безансона, виголошений 4 червня 1983 р. в Парижі біля пам'ятника Шевченку на церемонії, влаштованій Об'єднаним комітетом українських організацій у Франції. У ньому зазначалось: "Безумное обложение привело к ... голоду. Но если в этом несчастье кое-что еще можно отнести на счет обезличенного социалистического процесса, ослепление утопией, автоматизма безрассудного планирования и бюрократического террора, тут налицо, однако, и сознательное политическое решение, принятое Сталиным и его приспешниками: политически разгромить крестьянство, разбить национальную целостность Украины (виділено ред.).

Истребление крестьянства сопровождалось полным обновлением руководящего состава и "дезукраинизацией" Украины. Это непрерывный геноцид, кульминация которого пришлась на 1932-1933 гг.; он возобновился после войны и продолжается и поныне."

Автор зазначає, що весною 1933 року від голоду померло близько 10% українського населення – чотири мільйони чоловіків, жінок і дітей. Загальний же демографічний дефіцит – 7 млн. I хоча правда про голод просочилась на Захід ще тоді ж у 1933 році – з'явилися-брошури, статті в газетах і журналах, проте, саме в той же час французький прем'єр Едуард Ерріо засвідчив, що під час його поїздки Україною він бачив багаті колгоспи, ситих людей. I як зазначає Безансон, – "можливо немає іншого такого скандального прикладу того, що я назвав би буржуазною прорадянськістю."

У 1938 р. Борис Суварин опублікував класичний твір "Сталін", але й там не було згадки про голод на Україні. Сам же Безансон запізнав сутність голоду як геноциду у 1970 р., коли прочитав твір Василя Гросмана "Все течет". Французька ж компартія потурбувалася про те, щоб книга не потрапила до читача. Книга Василя Барки "Жовтий князь" вийшла тільки в 1981 році.

Лише через п'ятдесят років новоусвідомлений світ дещо по іншому побачив трагедію українців у 30-х роках. Починаючи з 1980 р., на сторінках журналів "Soviet Studies", "Slavic Review", різноманітних європейських газетах розгорнулося обговорення про ціну соціалізму і людського життя, про колективізацію в СРСР та її наслідки, про непомірні людські втрати (вражаючі уяву цифри), друкувалися документальні дані.

У польських "Зошитах історичних" Богдан Осадчук надрукував ряд документів до 50-ї річниці великого голоду в Україні. У вступі він, зокрема, зазначав, що голод 1933 року "це була зорганізована й спланована акція, що мала на меті знищення українського селянства – головної сили і резервуару для поповнення робітництва й інтелігенції в містах. Настав той час коли селянський рух відновився по вікових спустошеннях, що їх здійснювала Росія, починаючи від битви під Полтавою."

Розглядаючи причини голоду, Б.Осадчук зазначає, що колективний спосіб господарювання зовсім не притаманний українцям. Колгоспи не були готові до таких змін ні організаційно ні технічно, що потягло за собою великі втрати при збиранні врожаю, які сягали 30-40%. Окрім того, в 1931 р. із зібраних 11 мільйонів тон збіжжя конфісковано шляхом примусу 7 мільйонів тон. Сталін вибрав для цього вигідний час. У Німеччині Гітлер прийшов до влади і починав будувати новий лад нацистку диктатуру. В порівнянні з цим трагедія українського селянства була для західної опінії публічно нічим.

Варто зазначити, що на початку 80-х років українським політичним емігрантам вдалося пробити не тільки міцний мур мовчання західних ЗМІ, а й вплинути на уряди країн, зокрема, США по створенню комісій з розслідування голодомору. Зібрані у 1983 р. Клубом друзів України матеріали "50 років потому французька та зарубіжна преса", засвідчують той світовий резонанс, що мали заходи українських політичних емігрантів по відзначенню 50-ти річчя голодомору в Україні, й показують, що світова громадськість дещо по-іншому почала сприймати те, що відбувалося в Радянському Союзі. Зі шпальт газет не сходило слово "голодомор." Про голод писали французькі газети та журнали : Le Guotidien De Paris, Le Monde, Lire, L'Alternative; швейцарські, зокрема, Gazette de Laussane; англійські: The Daily Telegraph та інші.

У відповідь на масові публікації в зарубіжній пресі в Радянському Союзі як в союзній пресі, так і республіканській (українській) публікувалася низка статей відповідей "буржуазним наклепам." Особливо піддавалися критиці книжки Р. Конквеста, що побачили світ у 80-х рр. Було організовано й серію передач на українському радіо. Радіо "Київ" почало повторення циклу бесід доктора історичних наук I.Хмеля "Агогнія відчаю" 2 грудня 1986 р., проведено бесіди з істориком Іваном Курасом "Ватажки буржуазно-націоналістичних угруповань викривляють історію України" – аналіз фільму "Жнива розпачу." 21 листопада 1986 р. та ін. однією з форм боротьби з безпам'ятством та відповіддю на фальсифіковану інформацію українських вчених у передачах українського радіо та газетних публікаціях стали радіопередачі на радіо "Свобода".

Аналізуючи чималий внесок української політичної еміграції в усвідомлення українцями й світовим співтовариством історії України варто наголосити, що різні періоди в історії національно-визвольної боротьби українців викликали спротив і фальсифікацію радянськими істориками, проте, найбільш гострою виявилася дискусія з приводу голоду 1932-1933 р. Саме в українських еміграційних виданнях і під їхнім впливом у свідомості незалежних дослідників різних країн було зроблено висновки з приводу голодомору 1932-1933 р.

По-перше, голод в Україні був штучний, спровокований політикою радянського режиму в Україні; по-друге, голод носив локальний характер (охопив Україну, Північний Кавказ, де проживали українці), а отже, висновок – голод є етноцидом – цілеспрямованою акцією на винищення українського селянина (українців як нації), який чинив спротив встановленій владі. Голод набув загрозливого масового характеру (і хоча цифри виморених голодом у різних публікаціях розходилися, проте, загалом, називалися від 5 до 10 млн. осіб).Звернемо увагу на вплив катастрофи 1933-1933 рр. на сільському господарстві, то мусимо зазначити, що його неефективність і досі загальновідома.

У січні 1933 року Сталін заявив, що п'ятирічку виконано за чотири роки і три місяці, причому з реалізації максимальних завдань це було цілковитою неправдою, скільки невиконаними залишилися навіть основні завдання промисловості. Вони виступили лише трохи більше третини запланованого виробництва чавуну, трохи більше половини сталі, три п'ятих електроенергії. У виробництві товарів для сільського господарства справа була ще гіршою: одна восьма запланованої кількості мінерал, добрив менша третина тракторів, тощо.

Головним наслідком масових репресій було винещиння фізичне винещиння найбільш активної та інтелектуальної частини нації і моральне розстріляння тих, кого терор не торкнувся. За розмахом знищення населення власної країни сталінський терор не знає собі рівних у світовій історії. Він залишився в пам'яті людства під назвою Великого Терору.

Масштаби та наслідки трагедії українського народу

Loading...

 
 

Цікаве