WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Голодомор 1932-1933 рр. - Курсова робота

Голодомор 1932-1933 рр. - Курсова робота

Інші вважають, що голод був для Сталіна засобом послаблення українського націоналізму. Зрозуміло, що пов'язаність націоналізму з селянством не оминуло пильності радянського керівництва. Сталін казав, що "селянське питання було основою, квінтесенцією національного питання... По суті, національне питання є селянським питанням". У 1930 р. провідна українська комуністична газета далі розвинула це ототожнення, заявивши: "спеціальне завдання колективізації на Україні полягає в тому, щоб... знищити соціальну базу українського націоналізму - індивідуальне селянське господарство". Тому можна дійти висновку, що у кращому випадку Сталін вважав смерть мільйонів людей необхідною ціною індустріалізації. В гіршому ж він свідомо дозволяв голодові змітати всякий опір у цій особливо неспокійній частині його імперії.

Вартим уваги аспектом голоду є намагання викреслити його з суспільної свідомості. Ще до зовсім недавнього часу радянська позиція зводилася до заперечення самого факту голоду. Якби стали відомими всі масштаби трагедії, то, цілком очевидно, це завдало б серйозної шкоди тому образові країни, що його прагнула створити Москва як у себе вдома, так і за кордоном. Тому влада довго забороняла відкрито говорити про голод в СРСР.

Хоч деякі газети на Заході повідомляли громадськість про голод, тут теж замовчувалися його страхітливі масштаби. Багатьом на Заході важко було повірити, що в той час як Радянський Союз експортує зерно й відмовляється від чужоземної допомоги, на Україні може лютувати голод. Здійснивши ретельно обставлені режимом подорожі по СРСР, такі світила західноєвропейської культури, як Джордж Бернард Шоу та колишній прем'єр Франції Едуард Еріо, поверталися, захоплено оповідаючи про радянські досягнення, про задоволених і ситих селян. Підлещуючись до Сталіна, московський кореспондент газети "Нью-Йорк Тайме" Уолтер Дуранті неодноразово в своїх статтях заперечував існування голоду (хоч у приватних розмовах допускав, що від голоду, можливо, загинуло 10 млн. чоловік). "За глибину, об'єктивність, тверезу оцінку і виняткову ясність" його репортажів з СРСР у 1932 р. Дуранті нагородили Пулітцерівською премією.

Хоч західні уряди й знали про голод, їхня позиція в цій справі була подібною до викладеної в одному документі Британського міністерства закордонних справ: "Це правда, що ми, звичайно, маємо певний обсяг інформації про голод на Півдні Росії, аналогічної тій, що з'являлася в пресі... Ми не хочемо, однак, її обнародувати, оскільки це образило б радянський уряд і завдало б шкоди нашим стосункам з ним". До того ж багато західних інтелектуалів у період Великої депресії виявляли сильні прорадянські симпатії та енергійно відкидали всяку критику СРСР, особливо в питанні про голод. Як зауважив Р. Конквест, "ганебним було не те, що вони виправдовували дії Рад, а те, що вони навіть чути про них не хотіли, що вони не бажали подивитися фактам в обличчя".

3. Голодомор і сьогодення

Указом Президента України від 31 жовтня 2001 року в нашій країні щорічно відзначається День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Але сьогоднішній рік має особливе значення, адже рівно 70 років тому Україна зазнала однієї з найстрашніших трагедій у своїй історії - голодомору 1932-33 років.

"Читати українську історію треба з бромом, до того ж, це одна з нещасних, безглуздих безпорадних Історій, до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати як нещасна зацькована, зашарпана нація тільки те й робила за час свого державного (чи правильніше пів-державного) існування, що одгризалась на всі боки од поляків, руських, татар, шведів. Уся Історія - безупинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ, голоду" Стоп. На цьому слові обірвемо цитування Володимира Винниченка. Коли він це писав, то не мав і гадки, що усі перелічу ваш трагедії нашої моторошної Історії - незрівнянні а тим жахом, який увійшов у світову Історію під назвою Голодомор в Україні 1932 33 років.

Протягом усіх часів існування людства масові голодомори були далеко не поодиноким явищем - внаслідок неврожаїв, військових дій, природних стихій. Але приголомшлива відмінність українського голодомору вражає світ тим, що він був ретельно спланований Радянською владою - в головній житниці Європи і в центрі Європи маніакальним режимом свідомо було закатовано голодом принаймні 7 мільйонів селян, і водночас завалено європейські ринки 1,7 мільйонами тонн зерна

Встановлення точної кількості жертв - важке завдання для істориків (сьогодні за різ ними оцінками вона коливається від 5 до 10 млн.), адже влада і в той період, і протягом майже шести десятиліть, приховувала і заперечувала свої чорні діяння Тим часом дослідниками пораховано (за даними Конгресу канадських українців) в пік голодомору вимирало 17 людей за хвилину, 1000 - за годину, 25000 - на день. Впродовж двох років опустіли тисячі сіл врятуватися, вийти із зони смерті, вдалося мало кому. До краю виснажених селян, що рятувалися від голоду і масового людоїдства (збожеволілі від голоду люди часто вбивали і поїдали членів своєї родини, особливо полювали на дітей), гнали батогами назад спеціальні „заградотряды". Приречені поверталися і йшли на цвинтар до викопаних завбільшки з хату спільних могил, що залишалися відкритими допоки не будуть заповнені, і лягали серед трупів - чекали смерті.

Свідчень про ці страхіття за часи Незалежності опубліковано вже немало Очевидці, які вийшли живими із того пекла, встигли донести правду, Якщо людство хоче маїй майбутнє, воно повинно усвідомити, закарбувати в своїй пам'яті цей урок і дати оцінку подіям сімдесятирічної давнини. Перебіг останніх подій в Україні, і в найвпливовіших країнах світу свідчить про таке розуміння і дає підстави для таких сподівань. Так, 30 жовтня 2003 року сенатом парламенту Австралії було ухвалено резолюцію що до Голодомору в Україні 1932-33 років, важливим положенням якої є визнання, що Голодомор був одним із найжахливіших проявів геноциду в Історії людства, був насильницьким голодом, спричиненим цілеспрямованими діями комуністичного режиму. У резолюції також зазначається, що сенат приєднується до українців всього світу у відзначенні 70-х роковин цієї трагедії та вважає необхідним сприяти обізнаності теперішнього та прийдешнього поколінь щодо цього жахливого зла. Подібні резолюції трохи раніше були ухвалені в парламентах Канади і США. Відбуваються зрушення і в Європі - впливові представники парламентів країн членів Євросоюзу домагаються такої ж оцінки у Європарламенті. Геноцид українців сімдесятилітньої давності став об'єктом великої уваги з боку західних ЗМІ й громадськості. Одним із свідків цього злочину виступив Президент України Леонід Кучма: "Сам я родом з Чернігівщини і добре пам'ятаю перелякані очі людей, коли мова йшла про Великий Голод. Люди відкидали від себе пам'ять про Голодомор боялися згадувати. Страх укорінився в українцях, чого і добивалися організатори терору"

Чому важливо домогтися визнання міжнародною спільнотою цього акту геноциду проти українського народу? Та хоч би тому, що злочин Голодомору, прямо пов'язаний із ще одним - покриттям цього злочину. За нормами права покриття злочину теж кваліфікується як злочин. Та ось що вражає в той час, коли народи далеких континентів висловлюють українцям у зв'язку з Голодомором співчуття і солідарність, частина наших земляків твердить що ніякого голодомору не було. У 1932 році, коли інші країни пропонували Сталіну надати голодуючій Україні продовольчу допомогу, той теж відповів, що голоду нема.

У Конвенції ООН поняття геноциду формулюється як "дії, чинені з наміром знищити цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу". Інша Конвенція каже "Особи, що чинять геноцид, підлягають покаранню, незалежно від того, чи є вони відповідальними за конституцією правителями, посадовими чи приватними особами", а за однією із статей - до злочинів проти людства не застосовується строк давнини. Цього року Україна офіційно назвала голодомор 1930-х років геноцидом, за який несе відповідальність тогочасна комуністична влада з центром у Москві. Отже, якщо голодомор в Україні таки буде визнано геноцидом, то хто буде стороною, на злочинні дії якої вкаже перст світової спільноти?

Якою б великою не була пережита трагедія - це насамперед, урок, який вчить не повторювати помилок минулого. А людству, як бачимо, ще є чому вчитися.

Додаток А

Рисунок А.1 - Опухла з голоду семирічна дівчинка.

Додаток Б

Рисунок Б.1 - Вже близько смерть... Жінка з дитиною на руках (село Полтавське Маріупольського повіту на Донеччині).

Додаток В

Рисунок В.1 - Безнадія.

Додаток Г

Рисунок Г.1 - Трупоїди.

Додаток Д

Рисунок Д.1 - Останні судоми хлопчика біля свого будинку.

Додаток Е

Рисунок Е.1 - Страшне наближення смерті.

Перелік літератури

  1. В. Г Афанасьева, Г.Л. Смирнова. Урок дает история. - М.: Полиздат, 1989г.

  2. Кульчинский С.В., Курнаков Ю.О., Коваль М.В. История Украины. К. Освита, 1995 г

  3. Орест Субтельний, Украина История. К. Лебедь 1994.

  4. Іванченко В.В., Голуб А.І. Очищення правдою: відома і невідома Україна в об'єктиві історії ХХ сторіччя. – К.: Генеза, 1997. - 208с.

  5. Минуле України: відновлені сторінки / Під ред. І.М. Хворостяного. – К.: Наукова думка, 1991. -208 с.: іл.

  6. Хандрос Б.Н. Смертні листи. – К.: Дніпро, 1993. – 65 с., іл.

Loading...

 
 

Цікаве