WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Досягнення в техніці у XIX-на початку XX ст. - Курсова робота

Досягнення в техніці у XIX-на початку XX ст. - Курсова робота

Міністерство освіти і науки України

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Кафедра всесвітньої історії

Трофимов Ілля Володимирович

Досягнення в техніці у XIX-на початку XX ст.

Курсова робота

Науковий керівник д. і. н.,

Кривуля О.А.

Луганськ - 2007

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень або скорочень

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Джерела та історіографія. Джерельна база

1.2. Історіографичний огляд

РОЗДІЛ 2. Науковий напрямок у розвитку техніки

2.1. Механіка і термодинаміка

2.2. Електрика і магнетизм

2.3. Світлотехника

РОЗДІЛ 3. Розвиток техніки і побудова машин в XIX-на початку XX ст.

3.1. Металодобуваючи і гірничі машини

3.2. Машини на електричній енергії

3.3. Військові технології

Список літератури

Перелік умовних позначень або скорочень

1. НТП науково-технічний прогрес

2. НТР науково-технічна революція

ВСТУП

Актуальність теми. В час розвитку технологій і масової комп'ютеризації історія розвитку техніки є дуже актуальною. Особливо техніка XIX та XX сторіччя. Саме в ті часи було винайдено всі ті винаходи і відкриття якими ми користуємося. Якщо простежити цей шлях можна зрозуміти що треба робити надалі для досягнення Україною технічного рівня Європи.

Мета і завдання дослідження. Мною поставлена мета

Об'єкт дослідження. Об'єктом мого дослідження є наукові теорії, принципи, закони, експерименти, прилади, конструкції, машини, систем зв'язку і сполучення.

Предмет дослідження. Наука та її втілення в конкретному технічному приладі чи процесі в даний проміжок часу.

Методи дослідження. Загальнонаукові: логічний, історичний індукції історико-системний. Спеціально-історичні історико-генетичний

Наукова новизна одержаних результатів.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані мною результати можна використати для подальшого дослідження, написання кандидатської дисертації, статті чи книги. На основі нових одержаних результатів можливо підготувати доповідь на наукову конференцію.

Структура і обсяг роботи. Курсова (випускна) робота складається зі вступу, розділів, підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Список використаних джерел та літератури складається з .... найменувань на .... сторінках. Робота має .... додатків на .... сторінках. Загальний обсяг становить – .... сторінки, з них основного тексту .... сторінок.

РОЗДІЛ 1. Джерела та історіографія. Джерельна база

У радянський час було видано чимало фундаментальні монографії й навчальні посібники, присвячених історії науки й техніки, наприклад: А.А. Зворикін, Н.И. Осьмова, В.И. Чернишов, С.В. Шухардин. "История техники"; В.С. Виргинский, В.Ф. Хотсенков. "Очерки истории науки и техники с давних времен до середины XIX века"; С. Лилли. "Люди, машины и история"; Дж. Бернал. "Наука в истории общества"; В.И. Вернадский. "Избранные труды по истории науки"; П.П. Гайденко. "Эволюция понятия науки"; И.Д. Рожанский "Развитие природоведения"; В.А. Кирилін. "Страницы истории науки и техники" и др. У більшості з них методологічне основою служить формаційний, соціально-економічний підхід, однак у деяких з них простежується й доповнюючий його цивилізаційним, соціокультурний підхід, що дозволяє глибше й повніше розглянути феномени "наука" "техніка".

У цей час загальноприйнятим стала взаємодоповнюваність цих підходів, причому більше уваги акцентується на соціокультурному. З тих пор не було, за рідкісним винятком, видано курсу лекцій по історії науки п техніки, настільки необхідного зараз. В 1996 році вийшло у видавництві Харківського державного політехнічного університету навчальний посібник Л.Н. Бесова "История науки и техники с древнейших времен до конца XX века", в основі якого лежить нова парадигма інженерного утворення - майбутній фахівець повинен бачити себе не просто творцем нових машин, пристроїв й технологій, але й адвокатом Природи, що вимагає захистити неї від непродуманої інноваційної діяльності.

Щодо періоду розвитку науки й техніки розглянутого мною написане не багато книг: Гудожник Г.С. "Научно-технический прогресс: Сущность. Основные тенденции"; Копилов И.П. "Электрические машины"; Прокопович А.Е. "Технический прогресс в станкостроении".

Слід зазначити ряд нових видань: Полікарпов В.С. "Історія науки і техніки" і спільне видання Аптекаря М.Д. Рамазанова і Фрегера Г.Е. - викладачів СНУ ім. Даля "История инженерной деятельности". У ній є присутнім новий підхід до питання генезису техніки. У курсі лекцій викладаються принципові, вузлові моменти історії науки й техніки на основі сполучення соціально-економічного й соціально-культурного підходів. У ньому використається все позитивне, накопичене у вітчизняні й закордонних історико-наукових і історико-технічних дослідженнях, у філософії й методології науки й техніки, а також результати авторських досліджень, викладених у ряді монографій "Людина як космопланетарний феномен", "Сучасна культура й генна інженерія", "Интегральная природа человека: естественно научный поход, гуманитарные аспекты", "Час і культура". "Феномен людини - учора і завтра", "Багатомірний мир сучасної людини". Автора прагнуть, по ходу викладу приводити різні точки зору на ті або інші проблеми історії науки й техніки, щоб читач міг чітко уявити собі суть розглянутого питання.

Особливий інтерес представляє книга Лернера Р. Е й Мичама "Western Civilszation. "

1.2. Історіографичний огляд

Навіть якщо розглядати науку як виробництво знань, то вона й щодо цього являє собою щось досить багатоскладове й різнорідне. У своєму навчальному посібнику "Філософія науки й техніки" В.С. Стеши.В.Г. Горохів і М.А. Рожевий характеризують даний аспект науки в такий спосіб: "Це не експериментальні засоби, необхідні для вивчення явищ, прилади й установки, за допомогою яких ці явища фіксуються й відтворюються. Це - методи, за допомогою яких виділяються й пізнаються предмети дослідження. З'ясуємо зміст іншого основного поняття - поняття "техніка", що аж ніяк не є простим. Необхідно мати у виді та немаловажна обставина, що техніка в XX сторіччі перебуває у фокусі вивчення всіляких дисциплін як технічних, так природних і суспільних, як загальних, так і часток. У науковій літературі техніку відносять до сфери матеріальної культури: вона обстановка нашого домашнього й громадського життя, засобу спілкування, захисти й напади, всі знаряддя дії на всіляких поприщах. Так визначає техніку на рубежі XIX XX сторіччі вітчизняний дослідник П.К. Энгельмайер: "своїми пристосуваннями вона підсилила наш слух, зір, силу й спритність, вона скорочує відстань і час і взагалі збільшує продуктивність праці. Нарешті, полегшуючи задоволення потреб, вона тим самим сприяє народженню нових. . період у розвитку технічного знання генезис технічних наук охоплює проміжок часу, починаючи із другої половини XV в. до початку XIX в. Це гот етап в історії науки й виробництва, коли для рішення практичних завдань починають використати наукове знання. На стику виробництва й природознавства виникає наукове технічне знання, що покликане безпосередньо обслуговувати виробництво. Формуються принципи одержання й побудови наукового технічного знання, коло розв'язуваних ними завдань, методи. Одночасно триває становлення природознавства, що пов'язане з виробництвом опосередковано, через технічні павуки й техніку. Дякуючи цьому взаємозв'язку складаються всі ті особливості, які обумовили надалі особу класичної науки. Третій період "класичний" в історії природознавства й технічних наук - за часом охоплює XIX в. I триває аж до середини XX в. Технічні науки являють собою що сформувалася й розвинуту область наукових знань, що має свій предмет, засоби, методи й чітко обкреслену сферу дослідження (мова йде про технічні науки в цілому, деякі з них виникають і формуються й зараз). Саме в даний період зложилися досить стійкі форми взаємозв'язку природознавства й технічних наук.

Із закономірностей розвитку науки й техніки, а також з напрямків, що намітилися, науково-технічного прогресу треба, що зараз складається - посткласична наука, тобто йде становлення єдиної системи наукового знання, коли "природознавство включить у себе павуку про людину в такій же мері, у який наука про людину включить у себе природознавство: це буде одна наука" (К. Маркс). .

"Аналіз динаміки всіх цих структурних елементів техносфери показує, підкреслює А. Литвинцева, - що в цілому відбуваються істотні зміни місця й ролі техносфери в цілісній соціокультурної системі. Вона починає займати не тільки пріоритетне місце, чим, і породжений техногенний характер сучасної цивілізації, але й поневолює людини, підкоряючи його законам своє! "] еволюції". Дане положення загальноприйняте у світовій філософії науки й техніки. Нею використають у своїх купах великі мислителі й дослідники (Г. Маркузс, М. Сколнмовский, И. Лазенька й ін) при розгляді проблеми екзистенції людини.

У своїх "Міркуваннях натураліста" наш геніальний дослідник В.И. Вернадский писав про загальний характер наукового знання наступне: "Наука є створення життя. З навколишнього життя наукова думка бере приводить нею у формі наукової істини матеріал. Наука є прояв дії в людському суспільстві сукупної людської думки". Пізнати наукову істину, затверджував він далі, "не можна логікою, можна лише життям. Дія характерна риса наукової думки. Наукова думка, наукова творчість, наукове знання йдуть у гущавині життя, з якої вони нерозривно зв'язані, і самим існуванням своїм вони

Loading...

 
 

Цікаве