WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Становлення авіації та основні шляхи її розвитку в період Першої світової війни - Курсова робота

Становлення авіації та основні шляхи її розвитку в період Першої світової війни - Курсова робота

Найбільш пріоритетним напрямком було використання літаків у якості вогневої підтримки воєнних дій сухопутними та морськими військами, а також бомбардування стратегічних воєнних об'єктів. Саме це зумовило виникнення штурмової авіації, спрямованої на підтримку військових дій та тактично-стратегічної авіації, мета якої - нанесення бомбових ударів по глибоким тилам супротивника. Бомбардувальники стали основою авіаційних сил ворогуючих сторін. Розкриємо поняття бомбардувальник. Це - важкий літак, який характеризується великою грузопід'ємностю й наявністю вантажу, тобто, в даному випадку, бомб. Якщо на початку бойової історії літаки планувалися використовувати виключно в розвідувальних цілях, то ще до початку Першої світової війни вони знайшли своє найважливіше застосування у якості бомбардувальника. Доки промисловий випуск бомб не був налагоджений, часто використовувались ручні гранати для скидання їх з літаків, однак ефективність їх застосування була низькою. Така ситуація диктувала розвиток нових видів боєприпасів, авіаційних бомб, які, у свою чергу, розподілялись на легкі та важкі. Це стало основним чинником розподілення бомбардувальної авіації на штурмову та тактичну. Тактичний (фронтовий) бомбардувальник – це літак, що має досить великий радіус дії і призначений для завдання ударів в оперативному тилу супротивника. Штурмовик (літак безпосередньої підтримки) – це літак, спеціально спроектований для безпосередньої підтримки військ на полі бою. Основними цілями штурмовика є танки, колони постачання, скупчення військ, точки вогневої підтримки (артилерійські розрахунки, дзоти). Кожна країна мала певні варіанти бомбардувальної авіації. Дані про це наведено у таблиці (додаток 5). Бомбардувальна авіація використовувалась майже в усіх більш-менш важливих військових операціях, і досить часто нанесення масивного повітряного удару дозволяло схилити терези на ту чи іншу сторону. [18]Для прикладу можемо навести бій біля Доггер-Банки (24 грудня 1915 р.), де штурмовики відіграли вирішальну роль у досягненні перемоги. Великовагова авіація, окрім застосування у якості тактичних бомбардувальників, часто використовувалась для максимально швидкої доставки вантажів з тилу на фронт. Це зумовило виникнення такого виду авіації, як військово-транспортна. Найбільш відомим літаком у цьому напрямі став розроблений І. Сікорським "Ілля Муромець", корисний вантаж якого був 1,5 т., швидкість - 100 км/год.[19,c.440] Крім того, це був підрозділ, який доставляв командний склад з тилу до фронту, або з однієї гарячої точки до іншої, а також забезпечував повітряний інформаційний зв'язок.

Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що використання авіації під час бойових дій відкрила універсальність її застосування.

3.2. Виникнення винищувальної авіації як засобу охорони штурмових та транспортних її підрозділів

В Росії, ще за 6 років до початку Першої Світової війни, група офіцерів з Офіцерської школи повітроплавання визначила, що "...в майбутній війні доведеться перш за все воювати в повітрі за право володіти ним, а це змусить мати цілий ряд одномісних апаратів, не призначених для використання їх у якості розвідників, а тільки з метою боротьби в повітрі, для знищення повітряних апаратів супротивника та конвоювання власних аеродромів". Для вдалого виконання цього завдання літаки мають бути швидкохідними та маневреними. З виникненням бомбардувальної авіації гостро постала потреба у захисті їх від ворожого вогню [2, c.12]. Оскільки літаки робились з дерева, а не з металу, то не було можливості робити авіацію броньованою. Тому було вирішено зробити особисту "охорону" кожного з бомбардувальників. У результаті цього був запроваджений новий вид авіації - винищувачі. Кожен бомбардувальник мав декілька кулеметів, що забезпечувало оборону, але недостатня швидкість і маневреність робила великі літаки досить вразливими. Тому вже на початку війни виникла необхідність у конвоюванні таких літаків, а також у повітряному нападі на важкі літаки супротивника.

Всупереч Гаазькій конвенції 1907 року, зброя впевнено оселилась у небі. Для боротьби за право володіти небом виникла необхідність озброїти легкі літаки вогнестрільною зброєю, тобто кулеметами. Складність питання була пов'язана з тим, що пропелер знаходився перед кабіною пілота, який мав вести звідти прицільний вогонь. Змагання розпочалось серед інженерів-винахідників, які запропонували кулемети з синхронізаторами вогню.

На початку 1915 р. І. Сікорським був розроблений перший у світі літак, спроектований спеціально для повітряного бою, зі швидкістю 156 км/год та та вагою 600 кг.[2, c.12]. В 1916 р. почалось комплектування перших у світі, створюваних за ініціативою російських пілотів Євграфа Крутеня та Івана Орлова, винищувальних авіаційних загонів. Незабаром І.Сікорський збудував броньований С-17, а потім - С-20, озброєний вже двома синхронізованими кулеметами, який мав ший швидкість до 190 км/год [2,c.12]. Наприкінці війни Росія втратила свою перевагу у будівництві винищувачів. Винущувачі І.Сікорського, поступившись за технічними та бойовими характеристиками літакам інших держав - Німеччині - Фоккер Е.II, Фоккер D, Фоккер D.VII,І; Франції - Моран-Солнье N, Ньюпор 11,SPAD7C.1; Англії - S.E. 5а,DH.5.

Отже, в період Першої світової війни виник новий вид бойової техніки - винищувальна авіація, яка стала використовуватись як засіб охорони штурмових та транспортних її підрозділів.

3.3. Розвідувальна авіація як особливий підрозділ військової техніки

Можливість використовувати у розвідувальних цілях повітряні апарати - повітряні кулі, а згодом дирижаблі - виникла ще на початку спочатку XX сторіччя. Одначе з появою авіації технічна розвідка набула свого найвищого розвитку. Вже з першим польотом братів Райт військові експерти пророкували авіації кар'єру мобільного розвідника, проте після рішень Гаазької конференції, яка заборонила зброю в повітрі, функція літака як розвідника залишалась єдиною, що цікавила військових. Ще до початку Першої світової війни пілоти, озброєні кінокамерами, робили перші спроби аеродинамічної зйомки. З початком війни функція літаків як розвідників значно розширилась і охопила всі літаючі засоби. Після бойових вильотів пілоти у своїх рапортах надавали командуванню інформацію про переміщення, базування та чисельність побачених сил супротивника.

Окрім того, окремі літаки цілеспрямовано проводили розвідувальні рейди у необхідних для військової розвідки напрямках. Для забезпечення їх безпеки, а також з метою збільшення огляду місцевості потрібно було досягти максимальної висоти польоту. І це було досягнуто уже в 1916 році, коли деякі літаки подолали відмітку в 5 км. Враховуючи швидкість, маневреність, висоту польоту, функції розвідувальної авіації виконували, в основному, винищувачі.

Отже, авіація використовувалось як плацдарм для спостереження за об'єктами супротивника, що робило ці повітряні апарати найкращими розвідниками-спостерігачами.

3.4. Авіаносці та літаки-торпедоносці як синтез авіації і воєнно-морських сил.

Ще до початку першої світової війни авіацією зацікавились воєнно-морські сили. Так, у Німеччині усі засоби повітроплавання підпорядковувались воєнно-морському флоту. Британія, як морська держава, теж була вкрай зацікавлена у якнайбільш тісному співробітництві авіації з ВМС. Літаки мали можливість проводити розвідувальні рейди, надавати інформацію про необхідність проведення рятувальних засобів на морі, наносити бойові удари по морським цілям супротивника та конвоювати свої кордони. Враховуючи географічне положення Британії, саме вона започаткувала авіаносний флот. Для цього було спроектовано багатофункціональну модель Сопвич "Пап". Цей літак було сконструйовано вперше на замовлення англійського флоту задля створення нової воєнно-морської ескадрильї. Дійсно, літак був зроблений настільки вдало, що окрім застосування у воєнно-морському флоті він здобув широке визнання й на суходолі. Загалом серію склали 1875 літаків, котрі застосовувалися під час різних кампаній. Завдяки створенню "Папів" англійський флот перетерпів ряд вдосконалень, оскільки надалась можливість використовувати авіацію для розв'язання військових дій на морі. Таким чином, були створені "носії літаків" (терміна авіаносець на той час не існувало), які широко використовувались під час ведення війни. "Пап" відрізнявся від інших англійських літаків своєю блискучою маневреностю, не втрачав висоту під час віражів, не дивлячись на відносно слабкий двигун, міг розвивати швидкість до 179км/год.[12]. Однак винайдення англійцями "носіїв літаків" стало не єдиним відкриттям у галузі синтезу авіації та воєнно-морських сил. Російським вченим І.Голенищевим-Кутузовим був спроектований перший на той час літак-торпедоносець. Голенищев-Кутузов добре знав потреби флоту, намагався знайти вихід з ситуації, яка склалася на морі. Він дійшов висновку, що бомбардувальники "Ілля Муромець" можна перебудувати в торпедоносці, задля виконання завдання повітряних атак на ворожий флот. Наступним важливим кроком в удосконаленні літака була постановка його на "поплавки", таким чином з'явилась ідея створення перших гідропланів. Проект був підтриманий владою, і згодом мав бути втілений в життя у вигляді створення серії спеціального загону з 10 літаків цього типу. Випробування були призначені на 1917 рік, однак складна політична ситуація в країні не дала змогу повністю завершити проект. Так закінчилась спроба створити перший російській торпедоносець. [20]

Loading...

 
 

Цікаве