WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Становлення авіації та основні шляхи її розвитку в період Першої світової війни - Курсова робота

Становлення авіації та основні шляхи її розвитку в період Першої світової війни - Курсова робота

5) Росія. Окрім розвитку важкого літакобудування на території Імперії розвивались і легка авіація. Стовпом Російського літакобудування був І.Сікорський. Ним була створена основа російської легкої авіації, а саме - літаки Сікорський С-16 та Сікорський С-18. Оскільки на той час пілоти Росії літали переважно на французьких літаках, спроектовані Сікорським літаки не знайшли свого визнання. Але характерними особливостями цих літаків були легкість каркасу, висока швидкість та маневреність, проте із-за розмірів він не здобув широкого використання. Перший винищувач конструктора С16 частково використовувався у воєнних діях на фронті, та його було випущено лише 34 одиниці [15].

6) Німеччина. Розвитку авіації Німеччини сприяли швидкі темпи зростання її економіки, що дало змогу вийти на 1 місце не лише серед важкого літакобудування, а й у легкій авіації. Найкращими літаками легкої авіації Німеччини були Фоккер і Альбатрос. Альбатрос Д 2 був одним з найрозповсюдженіших німецьких винищувачів, який за своїми технічними показниками приблизно відповідав найкращим літакам Франції. Характеризується високою швидкістю, достатньою маневреністю та двома кулеметами, що й послугувало тому, що Альбатрос став головною наступаючою силою Троїстого Союзу [16].

2. 2. Переваги та недоліки авіації у порівнянні з іншими видами зброї

Як кожний новий прогресивний винахід, авіація мала як недоліки, так і переваги. Зупинимось на перевагах саме цього виду воєнної техніки:

1) мобільність; 2) можливість наносити повітряні атаки; 3). достатня грузопід'ємність; 4) маневреність.

Мобільність літаків Першої світової війни забезпечувалась високою швидкістю - 180-190 км/год. У той самий час швидкість першого англійського танку МК-1 була приблизно 3-4 км /год. Хоча обидва винаходи відіграли велику роль у ході воєнних операцій, проте танки використовувались в основному на Західному фронті, а авіація - всюди.

Маневреність найперших літаків була досить низькою, але вже до 1914 році вона піднялась на достатній рівень. Маневреність, окрім швидкості, забезпечувалась також оригінальною конструкцією. У свою чергу, танки, як новий винахід, мали дуже низьку прохідність й маневреність, проте відсутність цих чинників компенсувалась бронею та вогневою міццю.

Таким чином, танки відрізнялись своїм броньованим захистом, який у літаків був відсутній, однак вогнева міць танків компенсувалась зі сторони авіації масованістю бомбових вогневих ударів. Найважливішою властивістю авіації була можливість наносити повітряні атаки по наземним військам та стратегічним об'єкта супротивника, що стимулювало розвиток бомбардувальної авіації. Це стало основним чинником визнання авіації як найбільш маневрового та смертоносного виду військової техніки.

Вантажопід'ємність кожного літака забезпечувалась конструкцією та потужністю двигуна. У свою чергу, вантажопід'ємність була необхідна бомбардувальній авіації для перевезення корисного військового вантажу. Вантажопідє'мність же боєзаряду танків на той час залишалась більшою протягом усієї війни.

Окрім переваг, авіація мала певні недоліки, з якими інженери вели постійну боротьбу. Це:

1) висока ламкість та ненадійність конструкції.У порівнянні з танками літаки значно поступались їм у міцності конструкції. Загалом при звичайних бойових вильотах з 30 літаків повертались приблизно 22, що було досить низьким показником для ВПС;

2) обмежена дальність польоту. Виходячи з цілей авіації, дальність польоту не зовсім задовольняла військових, які постійно намагалися значно збільшити її. Таким чином, якщо на початку війни дальність відповідала сотням кілометрів, то у кінці війни літак мав змогу пролетіти до 400 кілометрів, і цей показник невпинно збільшувався;

3) обмеженість вантажопід'ємності. Конструктори вели розробки та удосконалювали великовагові літаки (типу "Ілля Муромець");

4) недосконалість прицільності ведення бойового вогню. Над цією проблемою постійно вели роботу інженери стрілкової зброї, вдосконалюючи встановлені на літаках кулемети, а бомбометання компенсувалась лише особистими навичками пілотів (у подальшому цей чинник був компенсований створенням пікіруючих бомбардувальників та спеціальними прицілами);

5) майже повна відсутність захисту пілота. Цей чинник призвів до винайдення парашуту .

Отже, виникнення авіації призвело до становлення її як основного виду воєнної техніки, що використовувалась під час ведення військових дій.

2.3. Порівняльні тактико-технічні характеристики літаків та дирижаблів.

Окрему роль у розв'язанні воєнних дій під час Першої світової війни відіграли дирижаблі[див. додаток 7], які були відомі наприкінці XIX століття й здобули широкого визнання в період війни.

Оскільки найрозвиненішою країною в галузі дирижаблебудування була Німеччина, то наша увага буде акцентуватись саме на ній.

Ще за довгий час до початку війни представники кайзерівського флоту були зацікавлені у дирижаблях та їх можливому використанню під час проведення бойових дій, оскільки літаки на той час знаходились у "дитячому " стані, а їх бойове використання було дуже складним та невигідним. У свою чергу, дирижабль міг велику кількість часу знаходитись у повітрі, підійматись на велику відстань й перевозити воєнні вантажі. Вирішальну роль відіграв той факт, що літаки значно поступались дирижаблям за всіма цими показниками. Морський генштаб був готовий повірити, що за допомогою дирижабля грубої конструкції графа Цепелліна можна гарантовано отримувати найсвіжішу стратегічну інформацію про ситуацію, яка склалася на морі та проводити з повітря наступальні бойові дії.

В 1911 році на будування дирижаблів заводом Цепелліна було виділено 1 млн. рейхсмарок. Це призвело, в свою чергу, до того, що у 1912 році було створено спецпідрозділ "Воєнно-морський загін особливого призначення" ("Marine-Luftschiff-Detachement").

Згодом, розвиваючи ідею і отримуючи постійну фінансову підтримку, до початку Першої світової війни було створено 47 дирижаблів різних модифікацій і конструкцій. До 1914 року з 26 цепелінів, збудованих для громадських та військових цілей, було втрачено: 8 - завдяки поганій погоді, 3 - згоріли, а інші потерпіли аварію завдяки "людському фактору".

Одним з найбільш наочних прикладів використання цепелінів у військовій справі є наліт 3 німецьких дирижаблей (L-13, L-34, L-22) 15 червня 1915 року на Нью-Йорк. Хоча наліт був невдалим, саме ця подія показала повітряну міць Німеччини. Адже, незважаючи на втрату всієї ескадрильї, було випущено по цілям більше половини боєзапасу, що стало причиною загибелі тисяч людей та майже половини будівель міста.

Як бачимо, бойові вильоти дирижаблів часто завершувалась втратою повітряного апарату та членів екіпажу.

Поряд з цим була необхідність боротись і з важкими метеоумовами та поганою видимістю. При виконанні розвідувальних польотів важко було визначити точне місцезнаходження та курс бойових кораблів. Під час перших нальотів дирижаблів ВМС Німеччини на Англію з 19 на 29 грудня 1915 року, L-6 змушений був повернути назад у зв'язку з дощем, а L-3 та L-4 змогли скинути лише декілька бомб.

Надійність дирижаблів як військових засобів була вкрай низька. 17 грудня 1915 року у р. Фане був знищений L-3, L-4 впав біля берегів Голландії, L-12 розбився. В 1917 році командування німецькими сухопутними військами було змушене передати всі свої дирижаблі військам ВМС, вважаючи, що вони мають дуже низьку результативність при підтримці бойових дій на суходолі.

Одним з аргументів використання дирижаблів було те, що вони своїми атаками сковують сили ППО, які інакше були б відправлені на західний фронт. Окрім цього, нальоти деморалізували населення. Повітряні гіганти, наповнені воднем, виявились повністю безсилими проти зенитної артилерії, чого не можна сказати про літаки. Німецькі матроси, які служили на цепеллінах, платили за це великою кров'ю.

Загалом на дирижаблях було зроблено 1210 бойових вилетів, 40% екіпажу зазвичай не поверталось. З 79 кораблів-учасників воєнних дій, 52 були загублені; 19 – знищені.

За усю війну цепелліни скинули бомби загальною масою у 340440 кг, з яких лиш невелике число вплинуло на результат бойових дій на фронті, а більшою мірою вони служили для морального впливу на населення [17].

Порівняльно-технічні характеристики літаків та дирижаблів проаналізовані у таблиці (див. додаток 8 ).

Таким чином, враховуючи велику кількість недоліків та нераціональність у використанні, конструювання дирижаблів поступово відійшло на задній план, поступаючись новому, прогресивному літакобудуванню.

РОЗДІЛ III

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ АВІАЦІЇ НА БІЛЬШ ВУЗЬКІ СПЕЦИФІЧНІ ПІДРОЗДІЛИ ТА РОЛЬ КОЖНОГО З НИХ У РОЗВИТКУ ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ

3.1. Тактична та штурмова бомбардувальна авіація

Loading...

 
 

Цікаве