WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Українські землі під владою сусідніх держав - Курсова робота

Українські землі під владою сусідніх держав - Курсова робота

Вони поселялися в середній течії Дніпра, через що дістали назву запорозьких або низових козаків. Тут в малодоступних місцях вони будували фортеці – січі. Звідси січові козаки. Вважається, що першою була збудована така Січ на дніпровському острові Мала Хортиця в середині XVI ст. З часом ця Січ стала державно-політичним утворенням з широкими демократичними засадами. Насправді Січ виникла трохи раніше на острові Томаківка і зразу же перебрала на себе державну функцію захисту України. Здебільшого це здійснювалось без всякої допомоги Речі Посполитої. Частина українського козацтва, на відміну від низового запорізького, проживала не на Січі, а на волостях, або на городах тобто на землях, що були під владою місцевої адміністрації Великого князівства Литовського. Ці козаки називались городовими. Їх польсько-литовська державна адміністрація залучала до оборони кордонів від набігів татар і турків. Організаторами цього були прикордонні старости: черкаський – О. Дашкевич, С. Полозович, хмельницький – П. Лянцкоронський, барський – Б. Прет-вич, магнати С. Зборовський, Д. Вишневецький, Б. Ружинський. Саме князю Виш-невецькому належить честь будівництва Січі на Хортиці. В 1583 р. Д. Вишневецький (за народними легендами Байда) був схоплений татарами, виданий туркам і за наказом султана страчений. Його підвісили за ребро на стіні султанського замку. Ось як це змальовує народний епос:

Ой крикнув цар своїм гайдукам:

"Візьміть Байду добре в руки,

Візьміть Байду, і зв'яжіте,

На гак ребром зачепіте!"

Висячи на гаку Байда відкидає пропозицію султана про одруження з його дочкою і звертається до свого джури з проханням дати йому лук і стріли:

Ой бачу я три голубочки –

Хочу їх убити для його дочки!

------------------------------------

Ой як стрілив – царя вцілив,

А царицю в потилицю,

Його доньку в головоньку

О це тобі, царю,

За Байдину кару!

Реєстрове козацтво створила в кінці XVI ст. польська влада яка, прагнула ліквідувати городове козацтво як стан шляхом перетворення його в кріпаків. Тому вона вирішила послабити опір козаків цьому намірові через введення для частини з них державної служби. Першим гетьманом реєстровців польський король призначив шляхтича Я. Бадовського. Отже, низове і городове козацтво виникають в часи, коли українські землі входили до складу Великого князівства Литовського, і виникають з волі населення, а реєстрове створене вже польською владою для своїх потреб. В кінці XVI – на початку XVII ст. чисельність козацтва становила: городового – біля 100 тис. сімей, низового – від 8 до 60 тис. чол., реєстрового – 3-6 тис. чол. В ході Визвольної війни і в часи козацької держави чисельність реєстрового козацтва збільшилася до 60 тис. (згодом поступово знижувалась – до 20 тис. в XVIII ст.) і значно зменшилась кількість городового козацтва, яке було переведене в податні стани міщан і вільних селян.

В очах українського народу козацтво було ідеалом вільного життя. Особ-ливою повагою користувалось низове як захисник від татарських набігів і панів своєї держави. Реєстрові змушені були в Польщі досить часто виконувати каральні функції під час народних повстань, тому особливою повагою користуватись не могли. Але в 1648 р. вони перейшли на бік повсталих і поряд з запорожцями стали ядром війська Б. Хмельницького. Між різновидами козацтва не було якихось перехідних меж. Реєстровці часто посилали своїх синів на Січ для вишколу, з іншого боку – не всі могли довго витримати суворе життя на Січі і тому переходили в городове чи реєстрове козацтво. Звання реєстровця не було спадковим. З реєстру козак міг вибути з різних причин: поранення, віку, сімейних обставин. В той самий час заможний городовий козак міг купити собі місце в реєстрі. Від утисків влади городові козаки часто рятувалися, вступаючи в ряди січовиків.

Саме козацтво стало тим благодатним ґрунтом, в яке впали ідеї націо-нального відродження, започатковані братствами. Особливо помітно це у діяльності гетьмана Війська Запорізького реєстрового П. Сагайдачного, який, виходячи з реалій існуючих українсько-польських стосунків, наполегливо закладав фундамент май-бутньої української держави. Саме завдяки його зусиллям козацьке військо, попри всі обмеження і заборони, було реформоване у регулярну дисципліновану армію чисельністю у 40-50 тис. осіб.

Спираючись на цю силу, П. Сагайдачний активно відстоює національні інтереси українського народу. Він бере під свій протекторат Київське Богоявленське братство, вступивши до нього з усім Військом Запорізьким; підтримує матеріально Київську братську школу, яка згодом стає визначним культурним та духовним центром України – Києво-Могилянською академією; відновлює втрачену після Берестейської унії православну ієрархію; демонстративно захищає перебування в Києві єрусалимського патріарха Феофана. Уникаючи відкритого протистояння з польською владою, П. Сагайдачний добивається головного: порозуміння трьох провідних верств тодішнього українського суспільства – козацтва, української культурно-освітньої шляхти та духовенства – у захисті власних прав.

Загальновідома боротьба П. Сагайдачного з турецько-татарською експансією. Під його керівництвом взято Варну, Очаків, Перекоп, Синоп, Трапезунд, Кафу, що дозволило Війську Запорізькому приєднатися до "Ліги міліції християнства", утво-реної у Західній Європі проти Османської імперії.

У боях із турками під Хотином у 1621 р. П. Сагайдачний був важко поранений. Поранення та підступність польського уряду прискорили смерть гетьмана (10 квітня 1622 р.). Після його смерті козацтво продовжувало розпочату ним справу боротьби за долю народу. Воно було основною рушійною силою козацько-селянських повстань 90-х років XVI ст. – під проводом К. Косинського та С. Наливайка, інших повстань, які проходили в 20-30-х рр. XVII ст. Що було спільного та відмінного між цими повстаннями? Всі вони були викликані політикою польської влади, в усіх ініціатором і найбільш активним елементом було запорозьке козацтво. В усіх випадках повсталі у вирішальних битвах вдавались до оборонної тактики (укріплений табір), жодного разу не мали вони зовнішніх союзників. В той же час кожне з повстань мало свій конкретний привід: повстання під проводом К. Косинського – польську провокацію з наданням йому земель князя Острозького і спробу влади організувати блокаду Січі; повстання С. Наливайка – спробу шляхти розправитись над його загоном і введення уніатства. Повстання 1625 і 1630 рр. були викликані наступом польської влади на городове козацтво і православну церкву; 1636-37 рр. – віроломною розправою у Варшаві над запорозькою старшиною за зруйнування фортеці Кодак; 1638 р. – спробою поляків поставити під свій повний контроль Запорожжя. Очолювали всі ці повстання запорозькі ватажки, до них приєднувались городові козаки, селяни. Тільки в повстанні 1594-1596 рр. запорожці з ряду причин діяли окремо від загону С. Наливайка (в основному – через його участь у війську князя Острозького проти запорожців в 1591-93 рр.). Повстання закінчувалися по-різному, але в усіх цих повстаннях набувався необхідний досвід боротьби з польськими військами, зріла ідея необхідності повного звільнення України від польсько-шляхетського панування. Значно зростали козацькі сили за рахунок тих, хто самочинно оголошував себе козаками. Вони не визнавали польської адміністрації і самостійно обирали собі старшину на запорозький манер. Такі, як їх звали, "непослушні", у багатьох при-кордонних містечках і селах складали більшість населення. Так, у Каневі проживало 960 міщан і 1300 козаків, у Корсуні – 200 міщан і 1300 "непослушних" і т.д.

Відомий український історик І.П. Крип'якевич, наводячи ці дані, посилається на документ, в якому наголошується, що такі козаки – "в державі другу державу зводять".

Але на думку Олени Апанович повстання 20-30-х рр. ХХVІІ ст. були першою визвольною війною українського, яка хоч і закінчилась поразкою, але підготувала Хмельниччину.

Козацтво відіграло величезне значення в історії українського народу: народ України в стані козацтва мав могутню опору в прагненні до визволення з-під гніту Речі Посполитої; козацтво не тільки підтримувало дух протесту, але й вселяло віру в перемогу, брало безпосередню участь у боротьбі, захищало, надавало притулок всім скривдженим; козаки були керівниками і організаторами виступів населення проти шляхти; козацькі господарства демонстрували переваги вільної праці над кріпацькою, чим розхитували феодальні порядки. Козаки фактично сприяли зародженню нової капіталістичної системи, демонструючи можливість соціально-економічного життя без пана; козацтво взагалі, Запоріжжя зокрема, стало зародком нової державності, нових органів управління, що дало можливість М. Костомарову, а за ним і К. Марксу назвати Запорозьку Січ з її демократизмом і високою моральністю "Християнською козацькою республікою", з якої "дух вольності розливався по всій Україні". О. Апанович називала запорізьку січ – Збройними Силами України.

Loading...

 
 

Цікаве