WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Українське державатворення - Курсова робота

Українське державатворення - Курсова робота

На Чорному морі тоді плавали різні чужі народи, здебільшого греки й араби. Іноді вони не хотіли пропускати українців до Греції, куди наші люди везли свій крам. Часом доводилося з ними битися. Пізніше українці прогнали цих чужих людей з моря, і з того часу Чорне море звалося Українське море.

Ніхто не пам'ятає, хто збудував Київ..."

До наших днів дійшли лише перекази про те, як постав град Кия — найстаріше місто полянської землі. Один із них стверджує, що ця горбиста місцевість над повноводним, широким і могучим Дніпром справила гарне враження на трьох братів-мандрівників, які звалися Кий, Щек і Хорив. Разом з ними була їх улюблена сестра Либедь, якій також сподобався цей мальовничий куточок природи. Довго не роздумуючи, вони взялися за роботу: розчистили ділянку від лісу і спорудили собі житло. Так виникла, за переказом, перша оселя Києва, навколо якої виростали нові хати, ніби гриби після теплого літнього дощу. Від найстаршого брата Кия пішла назва городища Києва, а від імені його братів і сестри постали назви: гори Щекавиці, горба Хорив та річки Либеді.

Інша легенда оповідає, що назва міста бере початок від перевізника Кия, котрий переправляв своїм човном людей з одного берега Дніпра на другий, бо ж мостів тоді ще не було.

Ще одну версію знаходимо у древніх літописах, які розповідають про те,що святий апостол Андрій Первозваний зупинився на Київських горах над Дніпром, зачудований тутешньою расою, встромив хрест у землю і благословив , кажучи: "На горах цих засяє благодать Божа. ут постане великий город і церков багато в ньому на хвалу Господню".

Завдяки торгівлі розросталось вздовж і вшир місто, яке лежало на перехресті головних доріг, і півночі на південь по Дніпру проходив знаменитий шлях "із варяг у греки", а із сходу а захід везли свій товар азійські купці. Такі великі ріки як Прип'ять і Десна перетворилися у справжнісінькі судноплавні "дороги" деревлян,сіверян, які часто збували свій крам на торжку у Києві.

Оповідають таку історію, що на землю полян прийшли хозари, які мали свою міцну державу над рікою Волгою, поблизу Каспійського моря. Перед тим вони завоювали дикі північні племена і оскільки вели широку й корисну торгівлю, то захотіли опанувати Дніпровими водами. І сказали хозари полянам: "Платіть нам данину, а то рушимо на вас війною". На своєму вічі мешканці краю постановили дати "від диму, тобто від кожної курної хати, по мечу. Цим жестом хлібороби-лицарі хотіли переконати хозар, що вони однаково володіють і ралом, і мечом. Завезли хозари ту дань до свого князя й кажуть: "Знайшли ми над Дніпровою рікою нове плем'я, яке плататиме нам данину". "Мечі?" — хором здивувалися найзнатніше із хозар. А найстарший за віком зітхнув: "Недобра це данина, князю. Ми воюємо зброєю, яка гостра з одного боку,— шаблями, а в них вона гостра з обох боків. Це мечі. Не за горами той час, коли вони з нас братимуть данину". І справді, як тільки зміцніла Київська держава, слова старого оракула-хозара збулися.

Далеко на північний захід від Києва, на кам'янистому і неврожайному півострові Скандінавія, жили вікінги-лицарі, або варяги. Це були чудові мореплавці, які в пошуках здобичі і легкого заробітку, з берегів Балтійського (тоді Варязького) моря пускалися в небезпечну і складну дорогу до Дніпра, а звідти до Чорного (Руського) моря. В багатьох місцях вони перетягали свої човни по землі, подібно до того, як це робили наші купці перед Дніпровими порогами.

Слов'яни були мирні і трудолюбиві люди, а тому погодилися платити варягам данину. Збройні ватаги вихідців із півночі проходили через наші землі, плили вниз по Дніпру аж до берегів Візантії, де або торгували, або наймалися до греків у військо, бо від природи були людьми сильними, войовничими і витривалими.

Київський період

В історії Київської держави можна виділити такі основні періоди:

1. Перша половина IX — кінець Хст. Виникнення і формування давньоруської держави. Значне розширення меж Русі. Розвиток феодальних виробничих відносин.

2. Кінець Х — середина XI ст. Період розвкїту Київської Русі. Зміцнення державного управління. Завершено об'єднання племен східних слов'ян навколо Києва.

3. Друга половина XI—XIV ст. Період занепаду й феодальної роздробленості.

Українське населення займало більш як половину заселених просторів Київської держави, поруч з ними мешкали різні племена й народи: білоруси, великоруси, фіни, тюрки.

Хліборобство було провідною галуззю господарювання, але у степовій смузі значного поширення набуло скотарство. Крім того, в степу і в лісовій смузі як допоміжна галузь значну роль відігравало мисливство, що давало шкіри й хутра, якими успішно торгували.

У господарському житті Київської Русі велике значення мало високорозвинене ремесло. Найважливішою його галуззю була чорна металургія. Значного рівня сягнули також інші ремесла — ювелірне, гончарство, ткацтво та деревообробне виробництво.

Неабияке місце займала торгівля. Поступово внутрішня торгівля концентрувалася у містах. З літописів відомо про три найважливіші торговельні шляхи: грецький, соляний і залізний, що сприяли розвиткові зовнішньої торгівлі.

У процесі формування феодальних відносин, внаслідок дальшого поділу праці виділилися окремі суспільні верстви. "Великий князь руський" вважався володарем усієї землі й держави. Залежні від нього "світлі князі" та бояри володіли князівствами і удільними вотчинами. Дрібніші феодали, які перебували у їхній залежності, були власниками менших міст чи окремих сіл.

Нижчий щабель цієї ієрархії займали виробники-селяни, об'єднані у сільські територіальні общини. Основною категорією населення були феодально залежні смерди. Вони вели власне господарство, і визначений час працювали у господарстві феодала із своїм знаряддям. Смерди, котрі сплачували данину, належали до общини, на яку поширювалася Влада феодала. Існували різні ступені залежності закупи — селяни, які потрапили у залежність через позику і ставали вільними, коли віддавали або відроблялй свої борги. Селяни, які укладали "ряд" договір і таким чаном потрапляли в залежність звалися рядовичами. Поряд з продуктовою даниною і відробітками залежне населення сплачувало грошову данину.

Крім залежних смердів була дворова челядь, яка працювала на феодала і мешкала в його дворі. До челяді належали раби або холопи.

Соціально-економічні відносини на Русі, регулювала "Руська правда" — перший збірник судових законів.

На чолі Русі стояв великий київський князь. Перед давньоруською державою, що об'єднала всі східнослов'янські землі, стояло важливе завдання політичного об'єднання земель. За часів Володимира воно практично було виконане.

Існувала й зовнішня загроза для кордонів Київської Русі. Передусім, це кочові племена, які, мешкали на півдні. Спершу хозари й печеніги, згодом половці були небезпечними ворогами Русі. Могутнім супротивником молодої держави була також Візантія. Вона пильно стежила за тим, щоб Русь не набувала значної сили. Постійна, збройна боротьба, вимагала чималих зусиль.

Згідно з нормами феодального права всі князі Київської Русі як нащадки великого київського князя мали рівні права на спадщину предка. Це відіграло велику роль в історії Киіаської Русі з одного боку, рівні права підтримували у князів ідею спільності й однакової відповідальності всіх за долю країни. З другого — призводило до міжусобної феодальної боротьби, оскільки кожний князь, вважають себе юридично рівним з іншими, намагався, і фактично зрівнятися з київським князем.

Поступово друга тенденція брала гору, тим паче, що князі опиралися на економічну могутність окремих районів, яка зросла із розвитком феодального виройияіітва.

З XII ст. почалася епоха феодальної роздробленості. Протягом цього періоду Русь продовжувала бурхливо розвиватися і за рівнем економіки й культури увійшла до числа найпередовіших країн Європи.

Loading...

 
 

Цікаве