WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Запорізька Січ - зародок української державності - Курсова робота

Запорізька Січ - зародок української державності - Курсова робота

Цікавим є висловлювання посла Венецької Республіки Альберта Віміні, який перебував в Україні 1650 р. Він називає нашу землю тільки "Україна", мову народу – "рутенською", а державний устрій – республіканським. Виходить, що Січ і Україну республікою першим назвав не К.Маркс, як вважала радянська історіографія, а ще в 1656 р. посол Альберто Віміні. Правда, Віміні Січ і Україну називає спартанською, а К.Маркс – християнською військовою республікою. Але до Маркса, ще раніше, Ф.Боденштедт у книзі "Поетична Україна" (1845 р.) першим назвав її "військовою". До своїх висновків Віміні прийшов після власних спостережень над суспільними принципами життя козаків.

Більшість із зазначених авторів, розглядаючи історичні аспекти запорізького козацтва, менше уваги приділяли його державницьким здобуткам, що, власне, і послужило поштовхом до проведення даного дослідження.

Запорізьке козацтво відіграло видатну роль у боротьбі народних мас України проти феодально-кріпосницького гніту та як форпост боротьби проти турецько-татарської агресії. В часи визвольного руху на українських землях Запорізька Січ неодноразово ставала оплотом та плацдармом для повстанських військ, була важливим фактором консолідації всього українського козацтва.

Запорізька Січ стала важливим фактором, який суттєво вплинув на подальшу еволюцію політичних поглядів українського козацтва та українського народу загалом. Січ була визначним державним утворенням, що репрезентувало на міжнародній арені Україну. Специфічність цієї політичної організації (інакше кажучи, – напівдержави) полягала в тому, що вона, будучи органом примусу, не була засобом класового придушення, а засобом виховання та самовиховання тих, в чиїх загальних інтересах здійснювався цей примус.

Сучасна українська Конституція містить ряд положень, які ґрунтуються на історичному минулому Запорізької Січі, зокрема з питань державного будівництва, функціонування органів влади та управління. У Конституції знайшли також відображення демократичні засади формування та функціонування управлінського апарату, які були характерними для Запорізької Січі.

Документи Запорізької Січі, її історія дають багатий матеріал для використання у виховному процесі, для прищеплення молодому поколінню, воїнам збройних сил та працівникам органів внутрішніх справ почуття гордості за історичне минуле своєї держави.

2. "Військовий та територіальний поділ Вольностей Запорізьких XVІ-XVІІІ ст. як внесок у суспільно-політичні традиції українського народу"

Своєрідному територіальному поділу Вольностей Запорізьких на паланки та зимівники сприяв характер території. Існуюча система територіального поділу дозволяла запорізьким козакам, належачи до Січі, проживати за її межами, але на теренах Вольностей Запорізьких.

Запорізькі зимівники та слободи служили спостережними постами та першим рубежем оборони від набігів з півдня. Саме козаки у зимівниках повідомляли про наближення ворожих загонів до Запорізької Січі, і завдяки чому було можливим завчасно готуватись до відсічі нападникам.

Вдосконалення саме військового устрою, вироблення найбільш доцільної військової "одиниці" відбувалось протягом тривалого часу. Способи боротьби запорізьких козаків та засоби, які застосовувались в цій боротьбі – коні на суші та човни на морі, – забезпечували таку форму зв'язку між козаками на воді, на суші та на конях, яка дозволяла досягати найкращого результату ефективності. Це сприяло розвитку тактичної системи, а в подальшому привело до створення такої "одиниці", як запорізький курінь. Можливо, що свій вплив зробили і тюркські народи. Але, безумовно, запорізькі козаки найбільш ефективно вдосконалили курінь як тактичну "одиницю". Вважають, що термін "курінь" – монгольського походження, який згодом перейшов до тюрків, а потім – і до українців. Вперше слово "курінь" зафіксоване вже 1626 р. Термін "курінь" у XVIII ст. в Запорізькій Січі мав кілька значень. Це слово вживалось, по-перше, на позначення самостійної військової одиниці, а також – як житло. Курені звичайно налічували по кілька сотень козаків у кожному. Але вони не були рівними за своїм кількісним складом. Не були вони рівними і за своїм впливом на загальні січові справи. Ось чому старші й авторитетніші курені, як правило, на виборах проводили на посади кошового отамана і старшини своїх членів.

Запорізьке козацтво зробило свій внесок в історію української державності, збагативши її суспільно-політичні традиції організаційною структурою у формі полків. Козацтво стало ідеалом демократично-республіканського устрою і для тогочасних правителів, і для нащадків. Запорізька Січ стала воєнною школою для цілих поколінь.

Постійний зв'язок із Січчю дозволяв досить швидко у разі необхідності зібратись всій козацькій громаді для підготовки походу чи інших військових дій, що сприяло оперативності дій Війська Запорізького, а інколи ці дії були несподіванкою для ворога.

Проблема територіального поділу вирішувалась у міру збільшення площ, на які поширювала свою юрисдикцію Запорізька Січ. На межі XV та XVІ ст. у свідомості частини представників дрібної української шляхти та козацтва починають визрівати думки про надання автономії окремим козацьким регіонам у складі Речі Посполитої. Але разом з тим, вже в той період, відбувався процес перенесення інституцій Запорізької Січі на периферію, де козаки виносили без будь-яких попередніх роздумів "козацький присуд". А це, власне, означало виділення цілих регіонів з-під юрисдикції польської місцевої адміністрації. Саме тоді і в таких умовах розпочалося формування територіального ядра майбутньої Української держави, де розвивалися козацьке самоуправління, судочинство, військова організація.

3. "Органи влади та управління Запорізької Січі"

"Організація козацького самоврядування Запорізької Січі дає підстави стверджувати, що так закладалися основи нової української державності; адже вся система органів військово-адміністративної влади мала змогу виконувати і забезпечувати внутрішні і зовнішні функції, властиві державній владі." 3

В організації козацького самоврядування, яке склалося на Запоріжжі, можна віднайти зародки майбутньої української державної організації. І недаремно вчені ведуть відлік її становлення саме з періоду існування Запорізької Січі. Характерно, що ця своєрідна за структурою система органів військово-адміністративної влади була спроможна виконувати складні функції внутрішньої і зовнішньої політики.

Запорізька Січ мала свої символи : печатку-герб (додатки), на якій був зображений козак з мушкетом на плечі та шаблею при боці; січовий прапор малинового кольору із зображенням святого Архангела Михаїла з білим хрестом. Це також свідчило, що Запорізька Січ перетворилась на своєрідну демократичну та військово-адміністративну організацію – державне утворення. Автор не поділяє думки тих дослідників козацтва, які дійшли висновку про те, що Запорізька Січ була державою.

Запорізька Січ визнавалась республікою безпосереднього управління, в якій законодавча влада належала всьому народу, а не тільки його представникам. Таке безпосереднє управління об'єктивно можливе лише у невеликих республіках, до яких належала і Січ. Тут було кілька десятків тисяч осіб, а по всіх Вольностях Запорізьких – декілька сотень тисяч. Козацька рада була органом законодавчої влади, але не у формі представницького органу, яким були станові парламенти європейських держав тих часів, а у формі прямої участі в управлінні справами Війська Запорізького всіх членів козацького війська, тобто всього козацького стану. Вона по суті була органом найвищого порядку в управлінні козацьким військом.

Дисертант відзначає, що козацький уряд – Кіш пройшов певний еволюційний шлях у своєму розвитку. Зростала кількість козаків, урізноманітнювалися функції Коша, розширювалася і збагачувалася сфера його діяльності. Кіш, як козацький уряд, спочатку був виконавчим органом, що обирався та контролювався Військовою радою. Але в часи Нової Січі, коли компетенція козацької ради звузилась, Кіш взяв на себе частину її функцій. Залишаючись центральним органом розпорядчо-виконавської влади, Кіш займався вирішенням і поточних питань. В той час лише ускладнилась система нижчої ланки адміністративно-політичного управління. Поділ Вольностей Запорізьких на паланки обумовив появу додаткових посадових осіб в місцевих адміністраціях. В останні десятиріччя існування Січі Кіш лише формально обирався Військовою радою, а фактично призначався радою Старшин.

Автор підкреслює, що усі представники паланкової адміністрації обирались на свої пости й залишали їх після рішення загальної Військової ради, тобто через рік. Але щоразу того чи іншого представника з відповідної посади могла скинути Січова рада – ще до закінчення терміну його повноважень, в разі незадоволення козаками його діяльністю. Але у XVIII ст. з піднесенням ролі старшин і зниженням ролі рад на посадах січової старшини перебували кілька років і через це в значній мірі їх посади втрачали свій тимчасовий характер.

Loading...

 
 

Цікаве