WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Конотопська битва - Курсова робота

Конотопська битва - Курсова робота

2. Втрати сторін у битві та доля російських полонених

Одним з малорозроблених питань Конотопської битви є питання про втрати в ній союзників. Конкретні цифри в дореволюційній історіографії називали лише два автори XVIII ст. — О. І. Рігельман і А. І. Манкієв. Обидва оцінювали спільні втрати союзників в 10 тис. чол. Сучасний український історик Ю. А. Мицик дає такі цифри втрат союзників у Конотопській битві: 4 тис. козаків Виговського й 6 тис. татар.

Даних про втрати росіян в Конотопській битві набагато більше, проте вони досить різняться між собою, як і дані про кількість царських військ, які брали участь в битві. Звернемося до козацьких літописців. Самовидець: "...Де за один час болей ніж на двадцять тисяч або і тридцять люду його царської величності полягло"; С. Величко: "... Зараз же зусібіч розгромили їх до решти"; Ф. Софонович: "... Де барзо много Москви побили, і в неволю людей значних побрати татарове"; Г. Грабянка: "...Жодного не маючи від своїх посилку, мусили у уход з вождем єдиним всі пасти". Те, що практично всі царські війська, які були послані під Соснівку, там і загинули, підтверджує також в своєму листі в Москву й І. Безпалий: "...І ті неприятелі безвісно під'їзд вашої царської пресвітлої величності, з усіх боків обступивши, побили, маю насилу хто втік... І на тому, государ, бою при кн. С. П. Львову і кн. С. Р. Пожарському всіх смертно побито, насилу, государ, через війська Виговського і татарські декілька десятків чоловік пробились в військо до табору". Польські джерела свідчать, що росіяни втратили 40-50 тис. чоловік, Наїма також пише: "Хоробрі воїни гнались за переможеними, били їх і брати в полон, так що з 50 тис. чоловік ні одна душа не могла врятуватись, шоб сповістити царя про біду, що трапилась з ним". Шведський дипломат, посланець Карла X, секретар Адріан Мюллер, який в ті дні перебував у Москві, записує в свій щоденник вісті, принесені його доповідачами про те, що кн. Трубецькой, зазнавши поразки, втратив більше 50 тис. чол. Цю цифру називає і сам Виговський у своєму листі до жителів м. Гадяча про здачу. Проте цифру в 50 тис. втрат царських військ в джерелах союзників, мабуть, потрібно вважати все ж завищеною з кон'юнктурних міркувань — через бажання підняти статус своєї перемоги. Відомості ж шведського дипломата в Москві грунтуються лише на чутках, які завжди перебільшують масштаби дійсних втрат. Хоча цю кількість вбитих називає й Ю. А. Мицик. Більш прийнятною видається цифра в 30 тис., яку називає Самовидець і яка випливає з повідомлення Величка. Її наводять у своїх працях В. Б. Антонович, Д. І. Дорошенко, О. Тетлецький, М. Марченко, О. М. Апанович. Н. І. Павлішев і Л. В. Олійник вважають, що Пожарський вбитими втратив лише близько 5 тис. чоловік.

За домовленістю між ханом і Виговським всі полонені, взяті в ході бойових дій, мали бути віддані татарам, що і було зроблено після битви під Соснівкою. Кількість полонених царських ратних людей за Олійником 8 тис., за Соловйовом і Павліщем оцінюють в 5 тис. чоловік. Тогочасні польські документальні джерела, досліджені Мициком, говорять про 15 тис. полонених, серед яких 50 воєначальників. Наїма — про 30 тис. полонених. Відомо, що в полон до татар потрапили князі Пожарський, Львов, Черкаський, Ляпунов, Бутурлін.

Турецький історик, описуючи долю полонених, так завершує свою розповідь: "...Тому тепер ми повинні докласти всі старання, щоб зміцнити ворожнечу між росіянами і козаками, і абсолютно перекрити їм шлях до примирення; ми повинні не мріючи про багатство, яке пропонують полонені, рішитись перерізати їх усіх. Подібні слова, сказані з твердістю, дійсно повинні були привести до одностайності між татарами: послідував наказ розпочати кровопролиття. Перед палатою ханською відрубали голови всім значним полоненим: після чого і кожен воїн на-різно віддав мечу полонених, які дістались на його долю".

Свідчення татарського літописця підтверджує і лист Виговського від 1 липня з-під Конотопа до коронного обозного А. Потоцького, в якому він пише, що полонені, котрі дісталися татарам, були страчені за наказом хана. В шістнадцятій частині "Древней Российской Вивлиофики" (1791 р.) М. Новикова також знаходимо повідомлення, що Мухаммед-Гірей, "який ратних людей в полон побрав, всіх без милосердя велів посікти". Про таку сумну долю російських полонених говорять в своїх працях В. Д. Смирнов і С. М. Соловйов. Зокрема, Соловйов пише: "...Нещасних вивели на відкрите місце і різали як баранів: так домовились між собою союзники — хан Кримський і гетьман Війська Запорозького". Проте, говорячи, що росіяни були страчені по домовленості між гетьманом і ханом, Соловйов відступає від істини, оскільки з тексту турецького літопису чітко видно, що рішення щодо страти хан приймав самостійно, без відома гетьмана, виходячи з своїх мотивів.

Гірка доля частини полонених не викликає сумніву. Проте свідчення татарського літописця і гетьмана Виговського про масову страту російських полонених татарами, мабуть, є перебільшенням, оскільки іншими джерелами не підтверджується. С. М. Соловйов, який дотримується цієї версії, пише, що князь С. П. Львов був зачищений татарами живим, але через два тижні помер від хвороби. А. І. Манкієв і О. І. Рігельман зазначають, що князя Я. Черкаського татари також не стратили, а відвели в полон у Крим. Навряд чи татари пішли на поголовне знищення всіх російських полонених, взятих в Соснівській битві, навіть з огляду на ту небезпеку, про яку так багатослівне говорить Наїма, оскільки продаж полонених у рабство або викуп за них становили основну частину доходу татар від їх походів в Україну. Це підтверджується документами, що знаходяться в п'ятій книзі "Донских дел".

Взяті в полон у середині квітня 1660 р. донськими козаками, татари Дюлюман Кармиш Паев і Салман Ончкєєв на допиті в Москві повідомили: "А які государеві люди взяті під Конотопом в бою, і тих людей багатьох татари, зберігши піл Конотопом, привезли в Крим, і зараз в улусах і в Криму тримають для окупу багатьох знатних людей...".

3. Причини поразки російських військ в Конотопській битві

Загальні причини поразки російських військ в Конотопській битві безпосередньо не стосуються ходу самої битви, вони пов'язані із загальним рівнем і об'єктивним станом збройних сил протиборствуючих сторін, оскільки ті війська, які брали участь у самій битві, були невід'ємними частинами своїх військових систем, з усіма їх недоліками і сильними сторонами. Тому для розуміння результатів конотопської битви необхідно хоча б коротко охарактеризувати, за якими якостями і в якій мірі відрізнялися між собою українські і російські війська того часу.

Розглянемо коротко, що являли собою козацькі війська. Як пише О. М. Апанович, в першій половині XVII ст. основним родом військ українського козацтва була піхота, її, про що свідчать повідомлення сеймового комісара польської армії під час Хотинської війни 1621 р. Якова Собеського і французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана, який перебував в Україні в 30-х рр. XVII ст., тоді вважати найкращою в Європі.

В бою козацька піхота здебільшого шикуватась у три шеренги. Стріляла тільки перша шеренга, друга після кожного пострілу подавала їй заряджені третьою шеренгою рушниці. Завдяки цьому козаки досягати великої щільності і безперервності вогню у бою. Здебільшого він був прицільним, а не залповим. Як вважає І. П. Крип'якевич, така тактика мала вирішатьне значення в Соснівській битві, де, за його словами, козацька піхота вогнем з рушниць знищила ворожу кінноту.

Стратегія концентрованого удару по ворогу була головною рисою козацького військового мистецтва. Перемоги козаки добиватися переважно у польових битвах, їхня стратегія мала яскраво виражений активний наступатьний характер. В цьому Військо Запорозьке перевершувало феодальні армії Європи, які послідовно дотримувалися стратегії позиційної оборонної війни, віддаючи перевагу обороні та облозі фортець і, по можливості, ухиляючись від польових боїв. Для розуміння подій Конотопської битви є надзвичайно цікавим розгляд О. М. Апанович загальної козацької стратегії щодо проведення польових боїв: "...Вони намагатися нав'язувати противникові невигідну для нього позицію. Запорозьке військо широко застосовувало резерв, за допомогою якого козаки морально пригнічували ворога і добиватись перелому в битві на свою користь. Розробляючи стратегічні плани, козацькі полководці надавати великого значення фактору раптовості. До останньої хвилини приховуючи свої сили, запорізьке військо мато на меті захопити ворога зненацька, несподіваним наступом перемогти його.

Loading...

 
 

Цікаве