WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Києво-Могилянська Академія - Курсова робота

Києво-Могилянська Академія - Курсова робота

Завершив цю справу покровитель Академії митрополит Рафаїл Заборовський. Відбудовуючи й реставруючи Мазепин корпус у 1730-х рр. він за проектом архітектора Й.-Г. Шеделя зводить другий поверх, півні денно-східна сторона була церквою. Освячена студентська церква була митрополитом 1 (11 за н. с.) листопада під традиційним ім'ям Благовіщення Пресвятої Діви Марії. Історія пощадила Благовіщенську церкву. Сьогодні вона прикрашає Мазепин корпус і всю садибу Києво-Могилянської академії. Освячена в грудні 1996 р. після тривалого занедбання (1919—1995), вона знову відкрила свої двері студентам Києво-Могилянської академії і всім охочим сотворити молитву в її древніх стінах, що зберігають пам'ять про Сагайдачного, Могилу Мазепу, Заборовського, про кілька поколінь могилянської молоді та їхніх наставників.

Традиції

В Академії дотримувалися давніх національних традицій. З часом склалися вже свої академічні, яких свято дотримувалися і студенти, викладачі. Серед них — відзначення Престольних свят Богоявлення Господня і Благовіщення Пресвятої Богородиці. В ці дні студенти не вчилися. В Богоявленському соборі відбувалася служба Божа, яку правили митрополит і архімандрит монастиря, він же ректор Академії Після служби вся Академія і, мабуть, всі кияни, йшли до Дніпра святити воду. Дорога до води була посипана піском, по боках її стояло військо магістратське в урочистих строях, а кілька оркестрів, змінюючи один одного, грали "Коль славен Господь наш...". На Дніпрі вже стояли льодяні хрести, пофарбовані в рожевий і блакитний кольор. Дзвонили дзвони у всіх соборах і монастирях Києва, починаючи з Братського, а з фортеці старого міста розлягалася могутня сальва...

Не менш урочисто відбувалося свято Благовіщення, коли величезна процесія киян на чолі з митрополитом, в лавах якої були студенти і викладачі Академії, з гілочками верби спускалася від Ірининської церкви через Софійський собор до академічної Благовіщенської церкви, це знову ж таки правилася урочиста служба Божа й освячувалася верба.

Урочисто відзначали в Академії дні Ангела ректора, також — митрополита-покровителя. Студенти вітали іменинників ораціями й декламаціями різними мовами. Розчулений митрополит дарував їм гроші, а всіх професорів запрошував на святковий обід.

Щороку 22 грудня всією академічною громадою поминали Галаку Гулевичівну, фундаторку Академії, а 31 грудня — Петра Могилу. Згодом ці урочистості перейменували в дні поминання Петра Могили і всіх благодійників Академії.

В Академії дотримувалися певних звичаїв при похороні вчителів, товаришів-спудеїв, певних сценаріїв при проведенні диспутів, виборах до Конґреґацій, зустрічі іменитих і царствуючих осіб.

Тричі на рік оголошувалися рекреації — дні короткого перепочинку від занять, обов'язково в будні, в гарну погоду. Студенти й викладачі виходили за місто, найчастіше — на Щекавицю, до урочища Глибочиця, до Кирилівського монастиря, тобто в місця чудової природи. Обов'язково — з оркестром, хором, вертепом, театральними виставами, спортивними знаряддями — кеглями, м'ячами тощо. Дні студентських рекреацій були святом і для киян, які дружно йшли і їхали за "академіками", захоплено сприймали їхній спів, декламації, театральні дійства й щедро винагороджували виконавців цукерками, пряниками, горіхами, якими загодя запасалися. Взимку розваги відбувалися в Трапезній Братського монастиря й Конґреґаційній залі.

Гуманістичні засади, дух братства й рівності всіх у навчанні, непорушність традицій, відданість батьківській вірі, повага до науки, її -речників і наставників сприяли згуртованості академічної молоді, взаємоповазі, любові до своєї аlma mater й гарячому бажанню служити їй і Україні.

3. Бібліотека Києво-Могилянської академії

Унікальною була бібліотека Києво-Могилянської академії. Закладена вона була, вірогідно, ще в Братській школі. Свою бібліотеку, до якої входили й книги Йова Борецького і Тарасія Земки,— 2131 книгу вітчизняних і зарубіжних видань — заповів Колегіуму митрополит Петро Могила. Так було започатковано традицію дарувати Академії книги. Значні книжкові зібрання передали до академічної бібліотеки Єпіфаній Славинецький, Симеон Полоцький, митрополит Димитрій Ростовський, ректори Йоасаф Кроковський, Варлаам Ясинський, Давид Нащинський (129 книг), митрополити-покровителі Рафаїл Заборовський (137 книг), Тимофій Щербацький (144 книги), Гавриїл Кременецький (понад 70 книг), історики Микола Бантиш-Каменський (150 книг) й Василь Рубан (154 книги), професори Іван Самойлович (1147 книг), Амвросій Юшкевич. Щедрим дарителем книг був гетьман Іван Мазепа. 1768 р. була заснована бібліотека при бурсі її вихованцем істориком М. Бантишем-Каменським. Урочисто звертався до бурсаків колишній вихованець Академії, відомий громадський діяч, письменник Семен Гамалія, надсилаючи книги до бурсацької бібліотеки: "Милостиві панове! Люб'язні християни-брати! Жителі великих київських бурс! Прошу милостиво прийняти до вашої бібліотеки додані до цього книги: Готшедової німецької граматики — 3, історії імператора Феодосія Великого — 4. Ониє присвячує на вашу користь той, що проживав колись у вашому товаристві. Ваш покірний слуга.

Бібліотеки поповнювалися також за рахунок закупок, надходжень з видавництв України, Росії, Білорусі, Амстердама, Гамбурга, Галле, Берліна, Братислави, Данцига, Варшави, Лондона, Парижа, Рима, Болоньї та інших міст. Крім друкованих книг, в академічній бібліотеці зберігалися численні рукописи: невидані твори, хроніки, хронографи й хронічки, літописи, діаріуші, щоденники, а також лекції професорів конспекти студентів, документи минулих віків, дарчі, грамоти, привілеї і поточна документація. Значне місце у бібліотеці займали періодичні видання.

Справжнім святом для Академії і її студентів були щорічні Контрактові ярмарки в Києві. На ярмарки приїздили купці з книгами: різних країн. Особливо добрі контакти мала Академія з купцями: Ломбардії, які неодмінно розташовувалися зі своїми книгами, естампами, картами, навчальними приладами біля самої академічної брами.

У 60-80-х рр. XVIII ст. Академія придбала Французьку енциклопедій під редакцією Дідро, "Всеобщую историю" в 125 томах, історичні твори відомих зарубіжних учених Г. Роллена, Л. Гольберга, Г. Курас "Краткий российский леходисец" М. Ломоносова, праці професор Московського університету І. Третякова "О происшествии й учреждений университетов в Европе", "О государственном правлений й разных родах оного из французской Знциклопедии" Ф. Туманського, Вихованця Києво-Могилянської академії, "Статьи о философии й части ее из Знциклопедии" також києвомогилянця Я. Козельського, популярну на той час книгу "Жизнь й приключения Робинзона Крузо" Д. Дефо й ін. В останні десятиліття XVIII ст. був укладений каталог книжок бібліотеки за окремими блоками: Святе Писання, грецька та латинська патристика, історія Церкви, книги на теологічні теми, книги з історії, географії, поетики, риторики, граматики, філософії, гомілетики, юриспруденції, медицини, геометрії, арифметики, астрономії, психології, нумізматики, художньої літератури і т. п. В окремих випадках зазначена мова, якою або з якої видані книги, кількість примірників тощо.

Наставники навчали студентів, як треба поводитися з книгою: не класти її на коліна, не слинити, перегортаючи сторінки, а бережно, двома пальцями брати їх за верхній край, не загинати аркушів тощо.

Любов до книги, прищеплену ще під час навчання в Академії, зворушливо висловив один із найвідоміших її вихованців Стефан Яворський. Працюючи в Росії й не маючи змоги повернутися в Україну, задумав відкрити в його рідному Ніжині духовний центр — Колегію, яка готувала б високоосвічених, високоморальних священнослужителів. З цією метою він на власні кошти зводить осередок задуманого центру — Благовіщенський собор при Спасо-Преображенському монастирі. Основою цього закладу повинна була стати бібліотека його власних 609 книг, яку збирав він упродовж життя. Відправляючи свою бібліотеку до Ніжина, Яворський склав власноручно їх реєстр і "Тестамент", в якому навчав, як зберегти книги від "огненого випадку, вологості, шашелів, крадіжок" і т. ін.

Розстаючись із книгами, він написав свою знамениту елегію "Прощання з книгами", в якій зізнавався, що книги були його "любов'ю і скарбом, паче злата й срібла дорожчі..."

Книги, прощайте! Пора.

Я гортав вас, леліяв і пестив,

Світло і гордість й утіхо моя!

Іншим тепер прислужітесь

достойнішим людям.

Спрагу блаженних сердець

ваш погамує нектар.

Горе мені! Очі мої розлучаються з вами навіки.

І остигаючу душу вже не зігріє ваш жар.

Loading...

 
 

Цікаве