WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Києво-Могилянська Академія - Курсова робота

Києво-Могилянська Академія - Курсова робота

Варто зазначити ще одну гуманістичну засаду Академії: невстигаючих студентів не виключали. Неатестованого учня не переводили до старшого класу, він ще й ще сидів у тому самому класі, аж поки, нарешті, не "встигав з середніми", і, якщо прослідкувати за документами, то часто учень, який починав з того, що "мало або нічого навіть не зрозумів" (клас граматики), вже як студент класу філософії мав характеристику "чесний, не нетямущий, не лінивий".

І це було виправдано. Відірвана від дому дитина 1011 років потрапляла в екстремальні умови — інтенсивне навчання, бурсацькі звичаї, покарання, недоїдання, хвороби — все це вимагало певного часу, щоб звикнути, призвичаїтись, зібратися. Іноді самі студенти просили ректора дозволити їм залишитися ще на один рік в тому самому класі, "підтвердити навчання". Найчастіше так робили студенти класу риторики, найпопулярнішого в Академії.

Навчались в Академії хто скільки міг. Серед багатьох причин, які називають студенти полишаючи Академію, найчастіше це — неймовірна нужда, що гнала їх у пошуках шматка хліба, хвороби або сімейні обставини: "з примусу матері шлюб взяв", чи загинула вся сім'я під час нападу татарської орди і т. ін. У другій половині XVIII ст. чимало студентів за наказами чи добровільно відходили до медико-хірургічних закладів, від'їздили за викликами до організованих києвомогилянцями шкіл у Росії вчителями тощо.

Тим, хто скінчив навчання, видавався атестат за підписом ректора та префекта. В атестаті зазначалося: скільки вчився студент, в яких класах, які науки вивчав і які мав успіхи, давалася оцінка його моральним якостям, його ставленню до товаришів-студентів, іноді — й рекомендація щодо використання його здібностей на тій чи іншій посаді.

Освіта в Академії розглядалась не лише як набуття певної сум знань, власне, для себе, а й як засіб формування національної свідомості, патріотичних почуттів, громадянської відповідальності, власної гідності. Молодь виховувалася на таких полемічно-публіцистичних працях, як "Палінодія" Захарії Копистенського, "Тренос" Мелетія Смотрицького, "Протестація" Йова Борецького, "Хроніка" Теодосія Софоновича та історико-біографічних і панегіричних творах, присвячені Петру Конашевичу-Сагайдачному, Петру Могилі, Богдану Хмельницькому, Лазарю Барановичу, Іванові Підкові, Іванові Мазепі, на козацьких літописах, історичних працях Петра Симоновського, Стефая Лукомського, Семена Дівовича. В них звеличувалося козацтво, оспівувалися гетьмани й козаки-лицарі, які здобували Україні волю й виборювали свою державу. Академічні вчителі рівняли молодь на ідеал козацтва — воля, хоробрість, відданість вітчизні. Твори, про які ця мова, були написані своєю, українською мовою. Вона вивчалася в Академії, панувала у сфері культурного життя, у богослужінні. Це був вагомим виховним і націотворчим фактором. Та й сама історія, її творилася на теренах України на очах української молоді, сприяла її патріотичним настроям, відданості справі народу, вітчизні. Тож недаремно, здобувши освіту, а то й полишивши її, студенти часто йшли на Січ, вступали до лав козацького війська, міняючи, як казали в той час каламарі на шаблі.

Неабияке значення у справі виховання національної свідомості мало відновлення українських святинь, розпочате при Петрові Могили Софійського собору, церков: Десятинної, Спаса на Берестові (де до речі, залишився фресковий портрет Петра Могили, виконаний за його життя), Трьохсвятительської, Михайлівської у Видубичах, храмів Луцька, Кременця, Куп'яничів та в інших містах і селах України; реставрація ікон, церковних розписів, канонізація і поклоніння святим.

Виховні засади в Академії ґрунтувалися на давніх українські традиціях, християнській моралі, на досвіді вітчизняної педагогічної думки й новітніх її досягненнях в західних країнах, які з'являються епоху Відродження та Нового часу. Деякі моральні принципи виховання були викладені вже в Статутах братських шкіл. Багато працював над питаннями виховання молоді Петро Могила. Його роздуми з цього приводу викладені насамперед у праці під назвою "Антологія, сиріч молитви і поученія душеполезная. В душевну ползу спудеов всіх благочестивих любомолитвених" (К., 1636). Як бачимо, праця присвячувалася вихованцям його Колегіуму. Питання моралі й виховання молоді піднімалися Могилою і в таких творах, як "Євангеліє учительне" (3 благословення Петра Могили, К., 1637), "Літос" (К., 1644) "Требник" (К., 1646) та інших.

Розробляючи морально-соціальні постулати поведінки людини зокрема студентів, Могила брав за основу звичаї, обряди й традиції українців. У ті часи, коли не було української держави, це мало особливе значення для усвідомлення людьми своєї етнічної належності, збереження генетичного зв'язку поколінь.

Визначаючи мету створеної ним Лаврської школи, Могила записав: "...Аби молодь у справжній побожності, в звичаях добрих і науках вільних навчена була". Ці три поняття Могила розвинув у "Антології" у цілісну гармонійну систему виховання. Закликаючи молодь засвоювати науку, він застерігав, що при цьому треба міцно триматися православної віри: "щоб в тих школах не тільки зверхні науки, але й, тим бардзей і понад усе, побожність в серцях ваших, молоді, впаяна була". Говорячи про набуття наук, Могила підкреслює значення праці, працелюбства. Бо це не лише тягар — "труд", але й засіб до задоволення потреб людини й роду (суспільства). Це — спосіб життя, який стане радісним, коли праця для людини буде творчістю. І що саме праця, особистий доробок людини приносить їй, попри "знатність і старожитність роду", визнання й гідне становище в суспільстві. А "з лінощів народжується лежня, а з лежні розпуста, а з розпусти сваволя і вшеляке зло".

Працелюбність Могила відносить до моральних категорій, як і волю й совість (сумління), які треба удосконалювати через самопізнання. І радить вихованцям прискіпливо ставитись до себе, аналізувати свої думки, вчинки, огріхи вільні й невільні, як і все життя. При цьому митрополит вдається до цілком конкретних настанов: лягати спати і вставати завжди треба в певний час, спати не більше семи годин, а перед сном прозвітувати перед собою у справах пройденого дня, проаналізувати їх, щоб більше не повторювати негідних вчинків чи думок і просити в Бога за них прощення. Могила попереджає і наставників, що формувати бажані риси у молодих потрібно через їх розум і серце, а не насильно, бо це може призвести до протилежних наслідків.

Вболіваючи за своїх вихованців, Могила вперше вводить до "Требника" особливий чин богослужіння — "благословення отроков в училищі", в якому є прохання до Бога "низпослати на отроча сіє духа премудрості й разума й отверсти ум й уста его й просвітитьі серце его к принятію наказанія добрьіх ученій". Могила склав також кілька молитв для спудеїв свого Колегіуму: "Молитва перед зачинанієм учитися", "Молитва входячому до школи" й інші, які помістив до "Антології".

Багато думок і повчань Петра Могили знайшли відображення й розробку в працях могилянців, його послідовників, таких як "Мир з богом людині" (1669) Інокентія Ґізеля, "Похвальне слово землеробству" Данила Туптала, у творі "Іфіка ієрополітика" (моральна філософія) (1712) невідомого автора, "Христові о блаженствах проповіді толкованіє" Теофана Прокоповича, "Арістотелівська філософія" (1743) Михайла Козачинського, "Об умной или внутренней молитве" (бл. 1760-го р.) Паїсія Величковського, численних працях Григорія Сковороди — "Наркіс", "Алфавіт", "Кільце" й ін.

Наставники студентів використовували як посібники такі праці як "Первое учение отроком" Теофана Прокоповича, праці відомою педагога Я на Амоса Коменського, "Юности честное зерцало", укладне Гавриїлом Бужинським 1717 р. як посібник світської поведінки для російської молоді. 1783 р. зроблено опис бібліотеки професора Іоїля Самойловича, який працював в Академії 24 роки — 1147 книг. Серед них багато присвячених вихованню молоді1: "Путешествия к премудрости", "О полезном с юношеством чтении", "Наставление младенцев", "Друг детей", "Способи учить й обуй чать господина Роллена", "Театр для пользы юношества" (М., "Опыт народного воспитания" і т. ін.

Loading...

 
 

Цікаве