WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Морфологічна характеристика рас - Курсова робота

Морфологічна характеристика рас - Курсова робота

Ізоляція популяцій виявлялася в різних формах і обсягах. Наприклад, географічна ізоляція первісних колективів в епоху палеоліту супроводжувалася диференціацією їхнього генетичного складу, перериванням контактів з іншими колективами. Різні географічні бар'єри впливали не тільки на генетичну диференціацію популяцій, але і на концентрацію культурних традицій.

Змішання популяцій мало значення в далекому минулому і ще більше значення — при формуванні молодих рас. У далекому минулому більш прогресивні форми зустрічалися з архаїчними, що вело не тільки до винищування останніх, але і до метисації. Серед "молодих" рас найбільш характерною є північноамериканська кольорова раса (негритянське населення США), що виникло в результаті змішання лісової негроїдної раси з расами банту, а також північно-західної європейської, альпійської, средиземноморської і, можливо, іншими расами Південно-африканців. Кольорова раса виникла на основі банту, бушменів і готентотів. В даний час на Гавайських островах формується нова расова група внаслідок метисації европеоїдів, монголоїдів і полинезійців.

На сучасному етапі майбутнє рас визначається поруч діючих у наш час факторів. Продовжується ріст чисельності населення земної кулі, збільшується його міграція, підвищується частота міжрасових шлюбів. Припускають, що завдяки двом останнім факторам у далекому майбутньому почне формуватися єдина раса людства. У той же час можливо й інший наслідок міжрасових шлюбів, пов'язаний з формуванням нових популяцій із власними специфічними сполученнями генів.

2.2 Роль умов середовища на формування рас

Вплив природних умов на розвиток людських рас, безсумнівний. Спочатку в древньому суспільстві він було, напевно, більш сильним, у процесі ж формування сучасних рас позначався слабкіше, хоча і дотепер у деяких признаках, наприклад у пігментації шкірного покриву, виявляється з достатньою ясністю. Вплив усієї складної сукупності умов життя, мабуть, мало найважливіше значення для виникнення, формування, ослаблення і навіть зникнення расових ознак.

При розселенні по Землі люди попадали в різні природні умови. Але ці умови, що настільки сильно впливають на види і підвиди тварин, не могли так само і з тією же інтенсивністю діяти на якісно відмінні від них раси людства, усе більш використовуючи природу і перетворюючи її в процесі суспільної праці.

В еволюції різних людських груп багато расових особливостей, безсумнівно, мали відоме пристосувальне значення, але пізніше значною мірою втратили його в зв'язку з наростанням ролі факторів суспільного характеру і поступовим ослабленням, і майже повним припиненням дії природного добору. Спочатку велике значення для розвитку рас мало розселення по нових областях, завдяки чому багато груп людей, потрапивши в різні природні умови, довгостроково існували окремо один від одного. Образ харчування їх відповідно диференціювався. Пізніше, однак, у міру збільшення чисельності людства, усе більш підсилювалося зіткнення расових груп, що приводило до процесу їхнього змішання один з одним.

3. Расогенез і генетика

Раніше існувало представлення, відповідно до якого кожен індивідум несе ознаки визначеної раси. Воно одержало назву типологічної концепції раси. Ця назва пов'язана з цілком чіткою і практично лише єдиною задачею расового аналізу — визначенням расового типу індивідума. В основі типологічної концепції раси лежала гіпотеза спадкування расових ознак, відповідно до якої вони передаються від покоління до покоління цілим комплексом. Це означає, що расові властивості спадково зчеплені, гени расових ознак розташовані в одній чи декількох близьких хромосомах і будь-якій расовій ознаці фізіологічно нерозривно пов'язаний із всіма іншими. Але фізіологічна залежність між расовими ознаками насправді або зовсім відсутня, або дуже слабка. На що вказують низькі коефіцієнти кореляції між расовими ознаками. Існує група вчених, що затверджує про незалежне спадкування расових ознак, їхній перший основний постулат - індивідум не є носієм расових властивостей. Другий постулат — популяція і раса (як група популяцій) являє собою не суму, а сукупність індивідумів; усередині популяції і раси діють визначені закономірності мінливості. Расова мінливість – групова, а не індивідуальна, і про неї є сенс говорити, починаючи з популяційного рівня. Подібні морфологічно і генетично популяції, що утворять ту чи іншу расову спільність, пов'язані між собою не випадково, а в силу походження чи якихось інших історичних причин. Раса, будь-яка расова спільність складається з окремих історично організованих елементів, але це, однак, не індивідуми (як думали раніше), а популяції. Мозаїка расової мінливості складається з мозаїки популяційної мінливості. Обидві вони в сукупності і створюють усе багатство мінливості людського виду. Кожну популяцію стали вивчати не як суму індивідумів, а як неповторне по своїй специфіці сполучення групових властивостей. Популяційна концепція спирається на досягнення популяційної генетики, новітньої біометрії, математичній теорії еволюції і т.д.

3.1. Морфологічні ознаки

Основними ознаками, по яких раси відрізняються, один від одного є: форма волосся на голові; характер і ступінь розвитку волосяного покриву на обличчі (борода, вуси) і на тілі, третинний волосяний покрив у чоловіків буває виражений набагато сильніше, ніж у жінок; колір волосся, шкіри і зіниці ока; форма верхньої щелепи, носа і губ; довжина тіла, чи ріст. Найважливішою расовою ознакою є також пігментація. У шкірі пігмент (меланін) залягає в поверхневому шарі, єпідермісі. У більш глибокому шарі шкіри, дермі, пігмент у дорослих людей, як правило, відсутній. Якщо він усе-таки є, то шкіра здобуває синюватий відтінок, тому що меланін просвічується через тонкий шар епидермісу. Явище це частіше відзначається в дітей в області хрестця. Уперше його спостерігали в монголів, тому воно одержало назву "монгольські плями". Для кольору шкіри істотне значення має просвічування крові через стінки дрібних судин (капілярів). Таке просвічування додає шкірі рожевий колір і характерний світлошкірим. Велике значення для виділення рас мають різні ознаки голови й обличчя, досліджувані антропологами, як на живих людях, так і на черепах. З абсолютних діаметрів голови найчастіше вимірюють її найбільшу довжину між надбрівною і потиличною крапкою (172-198 мм) і найбільшу ширину між тім'яними крапками (129-159 мм). Процентне відношення другого розміру до першого називається "головним покажчиком" (70-88); якщо він нижче 75,9, говорять про доліхокефалії, якщо коливається від 76,0 до 80,9 — про мезокефалію, якщо перевищує 81,0 — про брахікефалії ("кефалоп" — голова).

Найбільш широке обличчя в багатьох народів Північної і Центральної Азії, Північної Америки, а також у деяких переважно брахікефальних груп європейців на Балканах, в Альпах, на півночі Європи. Дуже вузьке обличчя характерне для бушменів, пігмеїв, народів Ефіопії і деяких інших груп африканців, для багатьох народів Південної Європи й Індії, для негритосів Південно-Східної Азії. У складі будь-якої людської раси можна знайти більш типових і менш типових її представників. Точно так само і раси зустрічаються більш характерні, більш різко виражені і порівняно мало відрізняються від інших рас. Деякі раси носять проміжний характер.

Часто у вигляді окремої раси виділяють австралоїдів, що майже так само темношкірі (їхня шкіра має шоколадний колір), як і негроїди, але для них характерне темне хвилясте волосся, крупна голова і масивне обличчя з дуже широким і плоским носом, що виступає підборіддям, значний ріст волосся на обличчі і тілі. Австралоїди є аборигенами Австралії. Однак австралоїдів часто відносять до негроїдів.

Іноді виділяють американоїдів, що мають смагляву шкіру, вилицювате обличчя, досить виступаючий ніс і епікантус, синювато-чорне волосся. Однак часто американоїдів зараховують до монголоїдів. Усередині европеоїдної раси (білої) розрізняють по фарбуванню волосся й ока три малі раси: більш виражені північну і південну, а також менш виражену середньоєвропейську (із проміжним фарбуванням). Значна частина росіян відноситься до так званої біломорьско-балтійської групи типів північної малої раси. Для них характерні світлорусе чи біляве волосся, блакитні чи сірі очі, дуже світла шкіра. Разом з тим ніс у них нерідко з увігнутою спинкою. Саме в атланто-балтійської групи, представники якої зустрічаються головним чином у населенні країн Північної Європи. Більш темно-пофарбовані групи південних європеоідів утворять основну масу населення Іспанії, Франції, Італії, Швейцарії, країн Балканського півострова й інших.

Висновок

Раси - це історично сформовані групи (популяції) людей різної чисельності, що характеризуються подібністю морфологічних і фізіологічних властивостей, а також спільністю займаних ними територій. Розвиваючись під впливом історичних факторів і відносячись до одного виду (H.sapiens), раса відрізняється від народу, чи етносу, що володіє визначеною територією розселення, може містити кілька расових комплексів. До однієї і тієї ж раси може належати ряд народів і носіїв багатьох мов. Більшість вчених сходяться на думці, що існує 3 великих раси, що у свою чергу розпадаються на більш дрібні. В даний час на думку різних вчених, нараховується 34-40 рас. Раси відрізняються по 30-40 елементам.

Основними ознаками, по яких раси відрізняються, один від одного є: форма волосся на голові; характер і ступінь розвитку волосяного покриву на обличчі (борода, вуси) і на тілі, третинний волосяний покрив у чоловіків буває виражений набагато сильніше, ніж у жінок; колір волосся, шкіри і зіниці ока; форма верхньої щелепи, носа і губ; довжина тіла, чи ріст. Найважливішою расовою ознакою є також пігментація.

Використана література:

1. Алтухов Ю. П. Генетические процессы в популяциях. М.: "ИКЦ АКАДЕМКНИГА" 2003.

2. Антропология. Хрестоматия под ред. В.Ю. Бахолдина, М.А. Дерягина. М: 1997.

3. Кравченко А.И. Социальная антропология. – М.: "Академический проект", 2003.

4. Антропология. Хомутов А.Е. – М.: "Феникс".

5. Эволюционная антропология: биологические и культурные аспекты. - М.: УРАО, 1999.

6. Якубов. Расизм и его корни. М.: 1999.

Loading...

 
 

Цікаве