WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Поразка Німеччини у Першій світовій війні - Курсова робота

Поразка Німеччини у Першій світовій війні - Курсова робота

Реферат на тему

Поразка Німеччини у Першій світовій війні

ПЛАН

1. ВОЄННІ ТА ПОЛІТИЧНІ ПОДІЇ 1918 р. ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ

2. БРЕСТСЬКИЙ МИР 1918 р.

3. ЛИСТОПАДОВА РЕВОЛЮЦІЯ В НІМЕЧЧИНІ

4. ПОРАЗКА НІМЕЧЧИНИ ТА її СОЮЗНИКІВ

5. МАСШТАБИ ВТРАТ І ЗРУЙНУВАНЬ ВНАСЛІДОК ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

6. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. ВОЄННІ ТА ПОЛІТИЧНІ ПОДІЇ 1918 р. ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ

Наприкінці 1917 р. розпочалися мирні переговори між радянським урядом Росії та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією, що після тривалих дискусій і ультиматумів завершилися 3 березня 1918 р. підписанням Брестського миру. Німецькі війська захопили важливі території Прибалтики, Білорусі, Польщі. На користь Туреччини на Кавказі відходили Каре, Ардаган, Батумі. Ще раніше, 9 лютого, Українська Центральна Рада підписала договір з Центральними державами, згідно з якими німецькі й австрійські війська вступали на територію України.

У травні 1918 р. в Бухаресті між Румунією і Четверним союзом було підписано мирний договір та економічну угоду, що закріпляли права німецьких монополій на експлуатацію природних багатств Румунії.

Внаслідок цього кількість німецьких військ на Західному фронті значно зросла порівняно з чисельністю союзних армій. Проте становище країн німецького блоку було безнадійним: населення голодувало, продуктивність праці впала, бракувало важливих видів сировини. Обтяжені війною маси виступали проти продовження війни.

Економічне становище Англії, Франції та Італії також було не легким, але не критичним. Зі США та колоній вони одержували зброю, сировину та продовольство. Вони значно перевершували країни німецького блоку військовою технікою.

Поспішаючи розгромити англо-французькі війська до введення в дію значних американських сил, німецьке командування протягом березня — червня 1918 р. здійснило чотири наступи, зокрема досягло р. Марни. Проте вони не досягли головної мети — розгрому військ Антанти. Під час наступів танули останні людські резерви німецького командування, було підірвано фізичний і моральний стан німецьких солдат.

У липні—вересні 1918 р. французькі війська здійснили проти німців ряд контрнаступів, звільнили значну територію, яку ті загарбали. Наприкінці вересня союзні війська розгорнули загальний наступ на всьому фронті, полонили чимало німецьких солдатів і офіцерів, захопили 2 тис. гармат і 13 тис. кулеметів. Це прискорило революціонізування німецьких солдат.

Після вересневих поразок німецьких військ Австро-Угорщина офіційно повідомила про намір терміново укласти мир. Антанта намагалася остаточно розгромити своїх противників і продиктувати їм власні умови миру.

15 вересня союзні армії розпочали наступ в Македонії і розгромили болгарську армію. Болгарія капітулювала, прийнявши всі умови Антанти: демобілізацію армії, термінову евакуацію з усіх захоплених територій — Сербії, Греції, Румунії та ін. Розгром Болгарії був першим серйозним провалом у коаліції Центральних держав. Постала загроза вторгнення військ Антанти в Австро-Угорщину, а потім завдання удару і Німеччині. Союзні війська прорвали німецький фронт і у Фландрії.

Наприкінці вересня 1918 р. у Німеччині було сформовано новий уряд на чолі з принцом Максом Баденським. На думку німецької верхівки, новий уряд повинен був стримати революцію в країні, зберегти монархію і досягти вигідних умов майбутнього перемир'я.

У жовтні новий уряд відправив американському президенту Вудро Вільсо-ну ноту з проханням укласти перемир'я і заявив про згоду Німеччини на мирні умови Антанти. Аналогічне звернення до Вільсона надійшли від Австро-Угорщини. Вільсон вимагав повернення Франції Ельзасу і Лотарингії, звільнення всіх окупованих німцями територій у Франції, Бельгії, Росії і на Балканах, передачі Італії австро-угорських територій — Трієста і Трентіно, розчленування Австро-Угорщини, припинення підводної війни, зречення Вільгельма II.

У жовтні країни Антанти завдали поразки Туреччині, розгромивши її війська в Сирії і Палестині. Туреччина підписала перемир'я на умовах цілковитої капітуляції, які їй продиктувала Англія: піти з Аравії, Месопотамії, Сирії, відкрити для військових кораблів вільний доступ у Чорне море, демобілізувати армію, віддати союзникам військово-морський флот та ін. Після наступу італійських військ на австрійському фронті 28 жовтня командування австро-угорської армії запросило перемир'я, а 3 листопада підписало угоду про капітуляцію. Після капітуляції всіх союзників становище Німеччини стало цілком безнадійним, хоча німецький уряд усіляко намагався уникнути остаточного розгрому і розпаду армії. У жовтні 1918 р. воєнні дії на фронтах Першої світової війни були завершені. Проте ще довго будуть продовжуватися воєнні дії, пов'язані з втручанням іноземних держав у громадянську війну в Росії.

2. БРЕСТСЬКИЙ МИР 1918 р.

З березня 1918 р. між РСФРР, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною у Брест-Литовському було підписано угоду, що означала завершення для Росії Першої світової війни. 15 березня угода була ратифікована Москвою, а 26 березня — німецьким імператором. Це була ганебна для Росії угода: Росія втратила майже 1 млн. квадратних кілометрів території, на якій проживали десятки мільйонів людей. Крім того, Росія зобов'язувалася сплатити величезну контрибуцію у розмірі 6 млрд марок.

Радянська Росія була змушена визнати анексію Литви, Польщі, значної частини Білорусі та Латвії, зобов'язувалася негайно вивести свої збройні сили з України, Естонії, Латвії, Фінляндії, Ардагана, Батума, Карса, демобілізувати армію та флот, визнати чинність Брест-Литовських угод УНР з Четверним союзом, укласти мирний договір, чітко визначити кордони між Росією та Україною, надавати Німеччині, Австро-Угорщині та Туреччині значні торговельно-економічні пільги.

Четверний союз, окрім зазначених контрибуцій, одержав у своє повне хазяйнування Україну, Фінляндію, Естонію, Латвію, майже всю Ризьку затоку, Моонзундські та Аландські острови та ін.

Та все ж, користуючись таким принизливим миром, більшовики дістали змогу сконцентрувати сили для боротьби з внутрішньою опозицією, розгромити її та утримати владу. Щодо мирних переговорів з УНР, то на відповідну пропозицію Української Центральної Ради від 3 березня 1918 р. РНК РСФРР через 4 дні погодилася, але зволікала зі скликанням мирної конференції аж до приходу до влади Павла Скоропадського. Нищівна поразка Німеччини та її союзників у війні з Антантою дала змогу радянському уряду восени 1918 р. анулювати договір з Туреччиною і Брестський мир у цілому. Німеччина відмовилася від нього у листопаді 1918 р.

3. ЛИСТОПАДОВА РЕВОЛЮЦІЯ В НІМЕЧЧИНІ

Перша світова війна супроводжувалася не лише перемогами і поразками на фронтах, колосальними людськими жертвами і матеріальними втратами, а й загостренням соціальних суперечностей у воюючих країнах. Це було характерно і для Німеччини.

Тяжке економічне становище, утома населення країни від війни, падіння життєвого рівня поступово поглиблювали антивоєнні та революційні настрої. За період війни податки зросли в 5 разів, робочий день тривав 12— 14 годин. Погіршувалося становище не тільки робітників і селян. Дрібна буржуазія була обурена масовим закриттям малих підприємств і майстерень, системою державного регулювання економіки, монопольним контролем за розподілом військових замовлень.

Дві революції в Росії справили безпосередній вплив на німецький народ. Посилення революційних настроїв, усвідомлення антинародного характеру війни, братання на російсько-німецькому фронті спонукали німецьких солдат і матросів виступати проти війни і тих сил, які її розв'язали.

Під впливом революційних подій посилилась криза в Соціал-демокра-тичній партії Німеччини (СДПН). Ще в 1917 р. центристи покинули партію і створили окрему Незалежну соціал-демократичну партію Німеччини (НСДПН) на чолі з Карлом Каутським.

Правлячі кола країни напередодні поразки провели деяку урядову реорганізацію. До складу нового уряду були введені соціал-демократи. З в'язниць були звільнені лідер лівих соціал-демократів Карл Лібкнехт та інші політичні в'язні. З допомогою реформ уряд намагався запобігти революційному вибуху.

Незважаючи на це, ліві соціал-демократи закликали до повалення уряду і розриву з центристами в соціал-демократичному русі. У жовтні 1918 р. конференція лівих соціал-демократів (група "Спартак") висунула програму з вимогами повалення монархії, припинення війни, проголошення демократичних прав і свобод, створення умов переходу до соціалістичної революції.

Тим часом військове командування 28 жовтня віддало наказ воєнним морякам вступити в бій з англійським флотом і прорвати блокаду німецьких портів. У відповідь на це рішення в м. Кіль повстали воєнні моряки. Одночасно з ними робітники міста проголосили загальний страйк. Створена повсталими моряками і робітниками Рада робітничих і матроських депутатів стала органом влади в місті. Революційний рух охопив Гамбург, Бремен, Мюнхен та інші міста країни.

9 листопада розпочався загальний страйк солдатів і робітників у Берліні, що переріс у повстання. Повсталі захопили важливі стратегічні пункти столиці. Кайзер Вільгельм II втік, монархія була повалена. Праві лідери соціал-демократії і центристи, які мали перевагу у керівництві більшості рад, проголосили "вільну німецьку республіку" і сформували уряд. Ліві соціал-демократи на чолі з Лібкнехтом вимагали проголосити країну соціалістичною республікою, передати владу в руки Рад і виключити зі складу уряду представників буржуазії. Проте "спартаківці" не мали значного впливу серед мас.

Loading...

 
 

Цікаве