WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Грузія: особливості історичного розвитку від найдавніших часів до сьогодення - Курсова робота

Грузія: особливості історичного розвитку від найдавніших часів до сьогодення - Курсова робота

З кінця 60-их років на підприємствах Грузії проходять перші економічні бастування. В 70-их роках під впливом російської народності зародився народницький рух в Грузії. В кінці 70-их років створені робітничі гуртки. До першого покоління робітників-революціонерів. належать М.І. та З.І. Чодрішвілі, М.З. Бочорідзе, А.Г. Окуашвілі, І.Ф. Стуруа. Пролетаріат Грузії включався в загальноросійський революційно-визвольний рух. В 1887 році в Тбілісі засновано одну з перших організацій Закавказзя – „Робітничий союз". Його керівником став робітник-слюсарів. Ф.А. Губенко, який прибув з Ростова-на-Дону. У 80 – 90-их роках зросла кількість робітничих гуртків. В кінці 1892 року в Тбілісі сформувалася грузинська марксистська організація „Месаме-дасі". Рух бастівників в Грузії з кінця 90-их років набуває організованого характеру. В 1898 – 1900 проходили перші маївки робітників Тбілісі.

Грузія в період імперіалізму та буржуазно-демократичних революцій в Росії), Громадянські війни та військові інтервенції (1900 – 1921)

До початку 20 ст. в Грузії сформувалася характерна для капіталістичного суспільства нова соціальна структура. Суспільство ставало багатошаровим. Робітничий рух в Грузії стає на новий етап. Під керівництвом революційних-соціальних демократів грузинський пролетаріат починає масову політичну боротьбу. В 1900 – 1902 роках відбулися великі страйки на підприємствах Тбілісі, Батумі та Чіатурському промислових районах.

В період Революції 1905 – 1907 років В Росії В Грузії розвернулася революційна боротьба робітників та селян. 18 травня 1905 року В Тбілісі розпочався страйк залізничних робітників, що став всезагальним. Озброєні зіткнення селян з поліцією і лавами військових відбувалися в селах Кахеті, Мегрелії. Почастішали виступи селян Гурії, пов'язаних з робітниками Батумі. В Гурії влада фактично перейшла до рук селянських комітетів; землі у поміщиків були відібрані; створені озброєні „червоні сотні". У листопаді – грудні 1905 року виникли перші профспілкові організації. До кінця 1905 року майже вся Західна Грузія частина Східної знаходили в руках повсталого народу. Повстання були жорстоко подавлені царизмом. В 1912 році в Грузії знову піднялася хвиля страйків. Масового характеру набули першотравневі демонстрації 1912 – 1914 років. В роки Першої світової війни 1914 – 1918 років промисловість Грузії переживала кризовий стан, значно скоротились посівні площі; відбулося до 40 великих страйків.

В період Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року в Росії в Тбілісі та в інших містах Грузії на початку березня утворились Ради робітників, солдатських та селянських депутатів. Однак керівництво в них захопили меншовики та есери. 22 березня 1917 року в Тбілісі створено орган буржуазного Тимчасового уряду – Особливий Закавказький комітет (ОЗАККОМ). В Грузії встановилося двовладдя.

Жовтнева революція поклала початок соціальному і національному звільненню грузинського народу. Більшовики очолили боротьбу працюючих за перемогу соціалістичної революції в Грузії, але їм не вдалося встановити Радянську владу одночасно з центральними районами Росії. Блок контрреволюційних сил 28 листопада 1917 року організував замість ОЗАККОМу Закавказький комісаріат. Владу захопили меншовики. За підтримки інших контрреволюційних партій вони створили грузинські національні військові частини, грузинську національну Раду і „народну гвардію". 12 грудня 1917 року меншовики захопили тбіліський арсенал, 21 – 22 лютого 1918 року розгромили та закрили більшовицькі газети, 23 лютого розстріляли демонстрацію протесту тбіліських робітників. Більшовики були змушені продовжувати боротьбу в умовах підпілля. У лютому 1918 року створений новий контрреволюційний орган державної влади – Закавказький сейм, що проголосив Закавказзя „незалежною федеративною демократичною республікою", яка в травні розпалася. 26 травня 1918 року меншовики проголосили Грузію „незалежною республікою".

За роки правління меншовиків народне господарство прийшло до повного спаду. Не було вирішено аграрне питання. Селянство залишалося без землі. В 1 половині 1918 року в Грузії відбулись озброєні повстання працюючих проти меншовицького панування. З метою боротьби з революційним рухом меншовики пішли на згоду з інтервентами. Наприкінці травня – на початку червня 1918 року в Грузію ввійшли німецькі війська. 4 червня 1918 року грузинський меншовицький уряд підписав угоду з Туреччиною, згідно якої до останньої відходила частина території Грузії. У грудні 1918 німецько-турецькі війська змінили англійські окупанти, що залишилися на території Грузії до липня 1920 року. В 1919 році більшовики Грузії, виконуючи директиву ЦК РКП(б) про участь працівників Кавказу в боротьбі проти білогвардійських військ Денікіна, почали під керівництвом Г.К. Орджонікідзе підготовку озброєного повстання. У жовтні-листопаді 1919 року повстали працівники більшості повітів Грузії. Складні внутрішні і зовнішні політичні обставини змусили меншовицький уряд підписати 7 травня 1920 року угоду з РРФСР, згідно якої він повинен був розірвати будь-які зв'язки з російською контрреволюцією, вивести з Грузії іноземні військові частини, легалізувати більшовицькі організації. У травні 1920 року організована Комуністична партія Грузії. Комуністи вийшли з підпілля і розгорнули активну діяльність серед народних мас.

Меншовики грубо порушували умови угоди з РРСФР. Комуністів жорстоко переслідували. Більшовики активізували підготовки до повалення меншовицького режиму. В ніч 11 на 12 лютого 1921 року в Дорійському, Горійському, Борчалінському, Душетському, Рачинському, Лехумському та інших повітах почались озброєнні повстання, що охопили згодом всю Грузію. 16 лютого в Шулаверах створений Ревком Грузії (А.А. Гегечкорі, В.Е Квірквелія, Ф.І. Махарадзе). Проголосивши Грузію Радянською Соціалістичною Республікою, 18 травня Ревком звернувся до всіх робітників Грузії з закликом до захоплення влади на місцях і створення місцевих ревкомів. Повстання продовжувалося успішно, але необхідно було вести нерівну боротьбу з військами меншовиків та інтервентів. Ревком звернувся за допомогою до В.І. Леніна. Радянський уряд відгукнувся на звернення Ревкому. 25 лютого 1921 року частини 11-ої Червоної Армії разом з лавами грузинських повстанців вступили до Тбілісі, повалили меншовицький уряд. 4 березня Радянська влада була встановлена в Абхазії, утворилась Абхазька Соціалістична Радянська Республіка; 5 березня Радянську владу встановлено в Цхінвалі (Південно-Осетія). 16 березня 1921 року між РРФСР та Туреччиною підписано договір, за яким Туреччина відмовлялася від Батумі і північної частини Аджарії. Згідно договору Аджарія визнана невід'ємною частиною Грузії. 18 березня меншовицький уряд Грузію було вигнано з Батумі. До кінця березня вся територія Грузії була очищена від меншовицьких військ.

З національним рухом грузинського народу був тісно пов'язаний і розвиток грузинської культури 2 пол. 19 і початку 20 ст.. Грузинська культура цього періоду повністю відповідала задачам національного руху і служила тією головною зброю, яка забезпечила підйом національної самосвідомості грузинського народу та відновлення його чуття національної гідності.

Грузія в період соціалістичного будівництва в 1921 – 1940 роки

У перші дні після перемоги Радянської влади в Грузії було націоналізовано промисловість, залізниці, банки, землю. У грудні 1921 – лютому 1922 років проведено вибори в Ради. Перший Всегрузинський з'їзд Рад (25 лютого – 4 березня 1922 року) прийняв першу конституцію Грузинської РСР, вибрав Центральний виконавчий комітет Рад, який створив уряд Грузії. Ревком Грузії 16 липня 1921 року видав декрет про утворення у складі Грузії Аджарійської АРСР. 16 грудня 1921 року на основі союзного договору „Союзного договору між РСР Грузії та РСР Абхазії" Абхазька РСР ввійшла до складу Грузії. 20 квітня 1922 року декретом ЦВК і Раднаркому Грузії у складі Грузії була створена Південно-Осетинська АО. Для максимальної мобілізації всіх сил радянських республік Закавказзя на соціалістичне будівництво 19 березня 1922 року між Грузією, Вірменією та Азербайджаном підписано угоду про створення федеративного союзу. З 12 березня по 5 грудня 1936 року Грузія входила до складу Закавказької федерації (ЗРФСР), 30 грудня 1922 року Грузія в складі ЗРФСР ввійшла в Радянський ССР. В 1936 році ЗРФСР, вирішивши поставлені перед нею цілі, була ліквідована. Грузія, як і Азербайджан та Вірменія, безпосередньо ввійшла до складу Союзу РСР на правах союзної соціалістичної республіки. У лютому 1937 році Надзвичайний 8-ий Все грузинський з'їзд Рад прийняв нову конституцію Грузії.

В братському союзі радянських республік Грузинська РСР розвивала свою економіку та культуру. В перші ж роки Радянської влади було почато будівництво 20 великих промислових підприємств. В 1926 році народне господарство Грузії досягло рівня промислової продукції, відновлено транспорт, посівні площі перевершили рівень 1913 року, розгорнулося культурне будівництво. В результаті соціалістичного будівництва, успішного виконання перших п'ятирічок Грузія перетворилася на індустріально-аграрну країну з багатогалузевим колективізованим сільським господарством. 15 березня 1935 року за видатні успіхи, досягнуті робітниками в галузі сільського господарства та промисловості, Грузинська РСР нагороджена орденом Леніна. В 1937 році питома вага промисловості в народному господарстві склала 75,2%. Було побудовано понад 800 нових промислових підприємств, в тому числі первісток (1927) соціалістичної енергетики в Грузії – Земо-Авчальська ГЕС (ЗАГЕС), а також Ріонська ГЕС, Ткварчельська ГРЕС, Кутаїський шовковий комбінат, Зестафонський феросплавний завод, Інгурський целюлозно-паперовий комбінат. В передвоєнні п'ятирічки створено 30 нових галузей промисловості, в тому числі машинобудівництва, нафтовидобування, чайна, хімічна та інші. Промислові підприємства, побудовані та цілком реконструйовані за роки Радянської влади, давали більш ніж 80% всієї промислової продукції Грузії. Створено 250 км залізничних шляхів і понад 8 тис км шосейних доріг, електрифіковано 277 км залізничних шляхів. В 1940 році об'єм валової продукції всієї промисловості Грузії збільшився порівняно з 1913 роком у 10,2рази.

Loading...

 
 

Цікаве